Евростандарты для ругательств на митингах: как действует ЕСПЧ, когда государство наказывает за мат

Чи можна використовувати гасла з лайкою на мітингах?.

Дискусія щодо цього виникла після недавніх протестів проти ухвалення в першому читанні проєкту нового Цивільного кодексу.

Тоді учасники акцій розповідали, що поліція робила їм зауваження через нецензурні слова на постерах, а в деяких містах навіть ще до початку протестів перевіряла картонки.

Речниця столичної поліції Анна Страшок заявила на це, що використання плакатів із лайкою в громадському місці може мати ознаки адміністративного правопорушення – дрібне хуліганство.

Однак насправді все не так однозначно щодо використання під час протестів матюків чи інших "нецензурних інструментів" – та можливого покарання за це.

Це підтверджує практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Він розглянув уже чимало скарг на покарання громадян за "ненормативні" гасла чи символи.

Суд послідовно захищає в таких діях свободу мирних зібрань – хоча й не завжди стає на бік мітингувальників.

Розповідаємо про найяскравіші приклади таких рішень та про принципи, за якими судді вирішують: коли лайка є частиною свободи вираження поглядів, а коли держава все ж може втручатися.

"Panorama, ні, *уй!".

Ключовим і найдетальнішим тлумаченням ЄСПЛ у питанні використання нецензурних слів і гасел під час мирного зібрання є рішення Peradze and Others v.

Georgia (2022).

У липні 2015 року в центрі Тбілісі сотні людей вийшли на протест проти масштабного будівельного проєкту "Panorama Tbilisi".

Активісти, екологи, урбаністи та архітектори вважали, що забудова безповоротно псує історичний центр міста й просувається без нормального громадського обговорення.

Під час акції один із протестувальників тримав плакат із грубим гаслом грузинською мовою.

В перекладі українською воно звучало би приблизно як: "Panorama, ні, *уй!" Інші учасники протесту на знак солідарності швидко зробили схожі плакати просто на місці.

Один із написів навіть містив пряме звернення до тодішнього прем’єр-міністра Грузії.

Усе це відбувалося без сутичок чи агресії: активісти просто мовчки стояли з картонками близько 50 хвилин.

Але поліція все одно затримала сімох учасників акції.

Пізніше суд у Тбілісі визнав їх винними у дрібному хуліганстві.

та оштрафував кожного приблизно на 40 євро.

Аргумент був простий: використане слово є "особливо образливою лайкою" і не може вважатися нормальною формою участі в публічній дискусії.

Апеляційний суд погодився з цим рішенням.

Окремо судді звернули увагу, що поруч проходив Європейський молодіжний олімпійський фестиваль і в районі нібито могло бути багато дітей.

Мітингарі подали скаргу до ЄСПЛ і виграли.

Суд визнав порушення Грузією Європейської конвенції з прав людини та постановив повернути мітингувальникам сплачені ними 40 євро штрафів.

Також держава мала виплатити кожному по 1 тисячі євро компенсації.

Суд сказав: навіть якщо форма висловлювання була грубою, держава не може автоматично карати людей лише через різке слово на плакаті.

Важливо оцінювати весь контекст – себто просіяти справу через так зване "сито".

"Сито" європейських стандартів.

Коли держава карає людину за слова або плакат під час мирного зібрання, ЄСПЛ дивиться не лише на сам факт матюка.

Він шукає відповіді на кілька ключових запитань.

Перше – чи це взагалі мирний протест? Якщо люди зібралися публічно, щоб висловити позицію, і не вчиняли насильства, то діє захист свободи мирних зібрань.

І сам факт того, що на плакаті є лайка, не робить зібрання "немирним".

Європейські стандарти прямо говорять: протест може дратувати, ображати і навіть шокувати – але залишатися мирним.

Друге – про що йдеться? Якщо висловлювання стосується політики, корупції, екології, трудових прав, рішень влади або інших питань суспільного інтересу – свобода держави карати за це значно вужча.

Бо політична критика має найвищий рівень захисту.

Третє – яку функцію виконує грубе слово? Це дуже важливий критерій.

Матюк може бути стилістичним способом передати обурення, сатирою, провокацією, символічним жестом.

А може бути просто хамською образою без жодного змісту.

Саме це Суд аналізує окремо.

Четверте – чи був реальний безлад? Суд дивиться не на абстрактну "образу моралі", а на конкретні наслідки.

Чи була через плакати або вигуки бійка? Паніка? Насильство? Чи просто комусь не сподобався напис на картонці? Якщо реального порушення громадського порядку немає, у держави значно менше підстав для санкцій.

П’яте – наскільки суворе покарання? ЄСПЛ неодноразово наголошував: навіть маленький штраф може мати так званий ефект стримування.

Люди починають боятися протестувати взагалі.

Саме тому Суд дуже критично ставиться навіть до "невеликих" адміністративних санкцій за політичні висловлювання, тим більше – до умовного чи реального терміну.

Грузинські протестувальники виграли справу в ЄСПЛ, бо Суд визнав: це був мирний протест щодо суспільно важливої теми, а грубе слово на плакаті використовувалося як емоційний і стилістичний спосіб висловити обурення.

Також національні суди не провели тоді належного балансування: оцінили лише факт використання непристойного слова, а не розглянули весь контекст.

Крім того, видалення активістів із протесту з подальшим штрафом, навіть невеликим, здатне мати стримуючий ефект на свободу вираження поглядів у майбутніх протестах.

Коли ЄСПЛ – на боці протестувальників.

Ось ще кілька випадків рішень Європейського суду з прав людини щодо "ненормативних" протестів.

В Молдові 2013 року активіст Анатоліє Метесару вирішив у креативний спосіб привернути увагу до проблеми політичного впливу на прокуратуру.

У День працівника прокуратури він просто перед будівлею Генпрокуратури в Кишиневі встановив двометрову дерев’яну скульптуру у формі чоловічого статевого органу з фотографією відомого політика, а поруч – велику дерев’яну вульву з фото прокурорів.

Поліція швидко втрутилася: інсталяції конфіскували, а самого активіста затримали.

Згодом молдовський суд визнав його винним у хуліганстві та призначив два роки умовного ув’язнення.

ЄСПЛ у справі Mătăsaru v.

the Republic of Moldova став на бік активіста і постановив заплатити йому 2 тисячі євро компенсації.

Суд наголосив: так, акція була шокуючою, грубою і явно провокативною.

Але її мета – не "образа заради образи", а привернення уваги до суспільно важливої теми – можливого політичного контролю над прокуратурою.

Особливо Суд обурило те, що за мирну провокаційну акцію людині фактично дали кримінальне покарання.

Навіть умовний термін ЄСПЛ визнав явно непропорційним.

На думку суддів, такі вироки можуть налякати інших людей і змусити їх узагалі відмовитися від участі в протестах чи публічних дискусіях.

В Іспанії трапився ще один показовий кейс, але стосувався він не візуальних елементів, а вигуків через мегафон під час протесту.

30 жовтня 2014 року Пабло Фрагосо як профспілковий представник на військовій базі у місті Ферроль брав участь в акції через невиплату зарплат працівникам, що займалися прибиранням.

Під час церемонії підняття державного прапора він емоційно вигукнув галісійською мовою "Тут ваша тиша *баного прапора" і "Треба підпалити *баний прапор".

Іспанські суди сприйняли це як образу держави.

Активіста оштрафували на 1260 євро, а у разі несплати штрафу йому загрожувало б ув’язнення.

Але ЄСПЛ у справі Fragoso Dacosta v.

По-перше, обсценні слова були спрямовані не на конкретну особу, а на національний символ – це менш чутлива категорія для обмежень.

По-друге, попри визнання, що мова мала "провокаційний" і "безпідставно лайливий" характер, ЄСПЛ не виявив жодних ознак заворушень чи насильства після виступу Пабло.

По-третє, йшлося про трудовий конфлікт і невиплату зарплат, тобто про питання суспільного інтересу.

Також у висновку Суд констатував: покарання було занадто суворим відносно самого порушення.

ЄСПЛ наголосив, що емоційні вигуки з матюками через мегафон під час мирного протесту, пов’язаного з трудовим спором і невиплатою зарплат, не можуть автоматично тягнути за собою великі штрафи – а тим більше загрозу ув’язнення.

Ще випадок.

В Угорщині 27 лютого 2007 року Андраш Татар та Карой Фабер вирішили влаштувати символічну акцію біля парламенту в Будапешті: розвісили на огорожі будівлі брудну білизну на мотузці, натякаючи на "брудну білизну нації" та проблеми угорської політики.

Акція тривала всього 13 хвилин.

Жодних сутичок чи порушень порядку не було.

Але обох учасників оштрафували приблизно на 200 євро за "незаконне зібрання", оскільки вони не подавали попереднього повідомлення про протест.

ЄСПЛ у справі Tatár and Fáber v.

Hungary (2012) визнав це порушенням свободи вираження поглядів.

Адже така коротка символічна акція навіть не виглядала як "зібрання" у класичному сенсі, а громадський порядок через неї не постраждав.

Також Суд зазначив: санкція, хоч і м’яка, може мати небажаний стримуючий ефект на сатиричну форму вираження.

І постановив виплатити кожному з двох покараних учасників по 1500 євро.

Межі захисту.

Але важливо розуміти: ЄСПЛ проводить чітку різницю між критикою та банальною образою.

Причому це не обов’язково має стосуватися публічних заходів.

Наприклад, у справі Rujak v.

Croatia (2012) йдеться про хорватського військового, який напідпитку публічно ображав інших солдатів і командирів.

При цьому використовував грубі висловлювання щодо держави, армії та національності побратимів.

Він отримав за це шість місяців ув’язнення.

Пізніше у скарзі до ЄСПЛ військовий заявив, що його покарали за свободу вираження поглядів.

Але Суд із цим не погодився.

ЄСПЛ звернув увагу: у цьому випадку не було ані політичного протесту, ані суспільної дискусії, ані спроби донести якусь ідею.

Мета висловлювань була лише одна – образити інших людей.

Це важливий момент: якщо висловлювання зводиться до хамства без жодного суспільного чи політичного змісту, держава може втручатися.

Схожу логіку Суд застосовував і у польському кейсі Skałka v.

Poland (2003), де йдеться про грубі особисті образи на адресу суддів.

Заявник – ув’язнений на той час Едуард Скалка – листувався з пенітенціарним відділом регіонального суду.

Отримавши відповідь, яка його обурила, він надіслав голові суду лист зі скаргою.

У листі чоловік називав суддів "клоунами", "кретинами", "дурнями" та використовував інші образливі висловлювання.

Польські суди розцінили це як образу державного органу та засудили його до восьми місяців позбавлення волі.

ЄСПЛ визнав, що покарання було надто суворим.

Але водночас підтвердив: судова влада теж має право на захист від безпідставних образ, якщо вони не є частиною добросовісної критики.

І ще один нюанс стосується акцій в чутливих місцях – меморіалах, цвинтарях, місцях релігійного поклоніння.

Окремим і дуже дискусійним стало рішення у справі Sinkova v.

Ukraine (2018).

Активістка в Києві смажила яєчню на Вічному вогні біля Меморіалу слави – це був перформанс проти державних витрат на газ для радянського меморіалу.

За це її засудили за хуліганство до трьох років умовно.

Дівчина поскаржилася в ЄСПЛ щодо порушення її прав за низкою епізодів, та.

Суд відхилив скаргу Сінькової за ключовими пунктами.

Зокрема й щодо обмеження свободи слова.

ЄСПЛ звернув увагу на три обставини.

По-перше, активістка отримала умовний термін, а не реальне ув’язнення.

По-друге, вона фактично не провела жодного дня за ґратами в рахунок покарання – хоча на попередньому слідстві її арешт тривав два місяці, що ЄСПЛ визнав окремим порушенням права на свободу та недоторканність.

А по-третє – акція відбувалася біля Вічного вогню, а це – не "просто газ", як на тому наполягала заявниця.

Урок цієї справи полягає в тому, що особливо чутливі місця можуть виправдовувати дещо більші обмеження з боку держави.

Окремо існує ще одна межа, яку ЄСПЛ ніколи не захищає – це мова ненависті, расистські, антисемітські, гомофобні, ксенофобні заклики, заперечення Голокосту тощо.

То як щодо лайки на адресу Цивільного кодексу?.

В українському законодавстві відповідальність за лайку в публічних місцях передбачає стаття 173 Кодексу про адміністративні правопорушення – "дрібне хуліганство".

Там ідеться про "нецензурну лайку в громадських місцях", образливе чіпляння до людей та інші дії, що порушують громадський порядок.

За це можуть оштрафувати, призначити громадські роботи або навіть адміністративний арешт до 15 діб.

Тобто формально поліція справді може складати протоколи через нецензурні слова на протестах.

Але тут є важливий нюанс, який демонструють справи ЄСПЛ: автоматично карати людей лише через факт лайки під час мирного зібрання – це порушення європейських стандартів.

Треба оцінювати не окреме слово, а весь контекст.

Тому якщо протест стосується суспільно важливої теми, нецензурне слово є частиною політичного або емоційного висловлювання, а реальних порушень порядку немає – тоді покарання лише через матюк на плакаті може суперечити Європейській конвенції з прав людини.

Водночас це не означає, що поліція взагалі не може реагувати.

Наприклад, зауваження про лайку саме по собі ще не є порушенням прав людини.

Але спроби перевіряти плакати до початку акції, про що повідомляли учасники протестів проти проєкту Цивільного кодексу – уже значно ближчі до цензури, ніж до захисту громадського порядку.

Так само й заборона конкретних написів або покарання активістів лише через різку форму висловлювання.

Автори: Володимир Яворський,.

програмний директор Центру громадянських свобод,.

Христина Бучковська,.

комунікаційна директорка Центру громадянських свобод.