Гра на приниження: лист Зеленського проти планів Путіна

Інформаційно Петербурзький форум перетворився на суцільне приниження Путіна. Перший день став тріумфом українських дронів, а на другий всі говорили не про виступ Путіна, а про лист Зеленського. Але головне – як це вплине на подальший перебіг війни?

Кінетично-інформаційна кампанія ПМЕФ-2026, безумовно, є однією з кращих за весь час війни. Удар по порту Петербурга та лист Зеленського Путіну, очевидно, стали одним з піків всієї весняної кампанії ЗСУ з мідл- та дипстрайків з дуже хорошим кінетичним ефектом і дуже правильним інформаційним висвітленням.

Наслідком цієї атаки вже є прискорення переходу частини росіян із розряду лоялістів та індиферентних в розряд "кухонної опозиції" (вперше я про це писав ще 30 березня).

Але ми маємо розуміти, що перехід до "кухонної опозиції" спричинений не лише нашими ударами і зупинкою просування росіян. Є ще три внутрішні причини: погіршення життя у десятників мільйонів росіян, зневіра в зупинці війни й відчуття десятків мільйонів росіян, що війна триватиме доти, доки Путін при владі. І, нарешті, закриття інтернету.

І тут ми підходимо до дуже важливого моменту: вперше за час війни Путін змушений звертатися перш за все до своєї аудиторії. І говорить він цій аудиторії про те, чому війну не можна зупинити. Звідси історії про Старобільськ. І звідси, між іншим, те, що він вперше з 2021 року частково визнав легітимність Зеленського.

Водночас варто звернути увагу на цільові аудиторії, з якими спілкуються Путін та Зеленський (лист Зеленського, крім української та міжнародної аудиторії, також адресований росіянам).

Так от, Путін апелює перш за все до двох російських аудиторій: до себе самого (головний посил: я хочу продовження війни) і до 21–23% "ура-патріотів", які хочуть повернення до парадигми "нас всі бояться". Пасивна більшість (третя аудиторія) – 62–64% – є фоновою для Путіна. 

Зеленський, навпаки, апелює передусім до пасивної більшості, а "ура-патріоти" для нього фон. Він також апелює до Путіна, принижуючи його.

Головний посил Путіна – "Україна зриває переговори". Вже зараз можна сказати, що ця гра йому знову не вдасться. Між іншим, цей посил головний у Путіна і для міжнародної аудиторії. І тут теж в це ніхто не вірить. Тому він знову натякнув на ядерний удар, згадавши, що "Орєшнік" ще не застосовували "по-справжньому".

Але повернімося до цільових аудиторій. Завдання Путіна на цьому етапі дещо простіше: по-перше, закрити (частково) рот "ура-патріотам". І це завдання, він вважає, що зможе повністю виконати восени, коли після виборів закриє інтернет. (Спойлер: буде дуже складно, якщо Дуров справді включиться в цю гру.) А поки він втрачає час.

Щодо пасивної більшості, то він її вважає несубʼєктною. І, частково, має рацію.

Наша проблема у тому, що ми апелюємо до малосубʼєктної більшості, яка не має лідера та ідеї. Простіше кажучи, ми не готуємо революції. Так само як її не готує Захід. При цьому сподівання є лише на еліти, які поки просто бояться.

Розширення географії ударів та перебоїв з пальним у великій кількості регіонів РФ, які є цілком реальними в жовтні-грудні 2026 року, безумовно, збільшить кількість незадоволених. Але відсутність лідера, ідеї та брак зрадників серед силовиків перетворять Росію на Іран, а не спричинять "майдани".

Революції потрібно готувати. Наведу класичний приклад: в 1920-х роках Союз вирішив інкорпорувати компартію Китаю у Гоміньдан, щоб потім отримати КНР.

Це просто приклад, якщо що.

Оригінал