Аонішікі Арата: український геній японської боротьби

Він вихором увірвався в професійне сумо і за неповний рік здобув вже третій з п'яти можливих Кубків імператора. Він, 22-річний Данило Явгусишин з Вінниці, якого знають під шиконою (спортивним псевдонімом в сумо – 24 Канал) Аонішікі Арата.

У його перемозі на липневому ґранд-турнірі в Наґої після схожих тріумфів торік у листопаді і цьогоріч у січні начебто вже немає нічого дивного. Проте навесні Данило переніс поки найважчий період у кар'єрі, який розпочинав на початку Haru basho (весняний ґранд-турнір сумо – 24 Канал) зі Шляху йокодзуни, а завершив першим у кар'єрі маке-коші, негативним балансом перемог і поразок.

Фахівці заговорили про те, що то суперники призвичаїлися до стилю боротьби українця і лише потім виявилося, що змагання він провів з переломом кісточки лівої стопи.

Травневий Natsu basho в Токіо Аонішікі через травмовану на одному з останніх тренувань щиколотку пропустив узагалі і відповідно понизився з рангу одзекі до секіваке.

Власне, саме з огляду на ті невдачі і домисли, які їх супроводжували, до перспектив Явгусишина на Nagoya basho ставилися обережно навіть його прихильники. Але він здобув 12 перемог з 15-ти в основному турнірі, виграв обидві сутички плей-оф, втретє здійнявся на вершину і розраховує вже до кінця цього року стати першим в історії європейським йокодзуною.

24 Канал розповідає про шлях молодого українського спортсмена до безпрецедентного успіху. У цьому нам допоміг перший наставник Данила Явгусишина – тренер вінницької МДЮСШ №5, заслужений тренер України з сумо та тренер-викладач вищої кваліфікаційної категорії з сумо та вільної боротьби Важа Шотаєвич Даіаурі.

На початку великого шляху

До тренера з боротьби Важі Даіаурі єдиного сина Данила п'ятирічним привела мама.

У сумо успіхи теж були. Скажімо. В 2019-му хлопець став бронзовим призером чемпіонату світу серед юнаків. Навесні 2021-го 17-річний борець виграв три золота чемпіонату України, відібрався на континентальну першість і, здавалося, має всі шанси стати непереможним сумоїстом-аматором.

І хтозна, як би склалася Данилова доля, якби 24 лютого 2022-го на нашу землю не вторглися повномасштабно росіяни. Явгусишин тоді разом з мамою у перші дні виїхали з України, оселившись в Німеччині. Мама живе там понині. Данило ж хотів розвиватися як спортовець. Японія, де сумо є своєрідною релігією, була його мрією.

У нашому Telegram – лише оперативні новини Підписуйтеся, щоб дізнаватися їх першими Додати

Юний Данило Явгусишин / фото – Соцмережі

Великий вплив на пріоритети Явгусишина мав перегляд сутички між йокодзуною Таканоганою і одзекі Асашорю під час осіннього турніру в 2002-му.

Водночас Данило розумів, що пробитися в Японію складно. Звернувшись за допомогою до борця-аматора, капітана клубу сумо Кансайського університету Арати Яманакі, з яким познайомився на чемпіонаті світу-2019, Явгусишин хапався за тонку соломинку. Але Арата справді допоміг і з вдячності за це Данило взяв його ім'я в своє японське псевдо. У Японії Явгусишина приймали в квартирі Яманакі в Кобе, префектура Гьоґо. Родина, яка прийняла юного українця, витрачала власні кошти, щоб він міг залишатися в Японії в найкращих можливих умовах, допомагаючи йому впоратися з тугою за домівкою та самотністю. Явгусишин називав нових друзів своєю "японською родиною".

Данило тренувався в клубах сумо Кансайського університету та середньої школи Гьотоку Ґакуен (альма-матер Яманаки), незважаючи на те, що не мав статусу студента. Вже в цей період було помітно, що Явгусишин має рівень боротьби вищий, ніж його університетські колеги.

Через клуб сумо Університету Кансай Явгусишин познайомився з Амінішікі Рюджі, рекордсменом за тривалістю виступів і кількістю перемог у найвищому дивізіоні сумо, який впродовж кар'єри здобув вісім зірок кінбоші за перемоги над йокодзунами.

Аонішікі Арата разом з побратимами / фото – Nikkan Sports

Амінішікі незадовго до того заснував стайню Аджіґава. У грудні 2022-го Данило був офіційно прийнятий як один з перших новобранців Аджіґави, хоча попервах Явгусишина вербували туди неохоче, враховуючи жорсткі обмеження на іноземних борців ("стайня" може прийняти не більше одного "легіонера"). Крім того, японці сумнівалися, чи не стане молодому українцеві на заваді культурний та мовний бар'єр. Та скаути Аджіґави не встояли перед рішучістю Данила і його бажанням вдосконалюватися.

Шанс всього життя та дебют в Японії

Отримавши влітку 2023-го робочу візу, Явгусишин восени того ж року зміг дебютувати на японських дохьо. Саме тоді він обрав собі шикону Аонішікі Арата, створену шляхом об'єднання кандзі (ієрогліфу – 24 Канал) синього кольору, як частини українського стяга, та кандзі, що означає спокій та парча, від власного імені його вчителя Арати Яманакі, який допоміг йому знайти притулок у Японії. "Тепер я відчуваю, що ми боремося разом", – так пояснив свій вибір Данило.

Аонішікі ніколи не забуває, звідки він родом / фото – Nikkan Sports

Аонішікі виграв перший же свій професійний турнір у дивізіон Джонокучі. А у січні 2024-го Данило вже виграв турнір у дивізіоні Джонідан. Стартова переможна серія Явгусишина зупинилася на 20-ти сутичках, а вже у травні він піднявся до дивізіону Макушіта. В листопаді ж Явгусишин/Аонішікі вже дебютував у турнірі дивізіону Джюрьо, другому за силою в японському сумо.

Данило став другим борцем з України після Шіші Масару (Сергія Соколовського), який досяг рівня секіторі. Його підвищення - п'яте найшвидше з моменту запровадження системи шести турнірів у 1958-му.

Аонішікі стрімко увірвався в еліту сумо (фото – Nikkan Sports):

На присвяченій підвищенню до Джюрьо пресконференції Явгусишин сказав, що його надихали успіхи українських олімпійців на Іграх-2024 у Парижі:

Після цього я просто не мав права демонструвати ганебний рівень майстерності.

Своєрідним визнанням заслуг Аонішікі став подарунок від Кансайського університету. Данило хоч не є його безпосереднім вихованцем, але готувався ще до дебюту серед профі, отримав як винагороду за сумлінність та прогрес у результатах кесьо-мавасі, святковий одяг для рікіші (борця сумо – 24 Канал). Ще один кесьо-мавасі (урочистий пояс-фартух борця сумо – 24 Канал) йому подарували після переговорів між одним із його меценатів.

Аонішікі Арата не забуває нагадувати про війну і необхідність миру / Скріншот трансляції

На фартусі зображена робота художника "Земля, світ", створена в 1985-му під час Холодної війни, яка відображає прагнення до миру у всьому світі, підтримувана людьми різних рас і національностей, що є відгуком війни в Україні та прагненням до миру у всьому світі.

Народження суперзірки

Під час січневого турніру в Дзюрьо в 2025-му Аонішікі зарекомендував себе як один із лідерів. Єдиним реальним конкурентом Данила був земляк Сергій Соколовський. Українські борці зустрілися на 12-й день змагань. Більш досвідчений Шіші переміг і в підсумку виграв турнір, проте за підсумками цих змагань Аонішікі теж отримав підвищення до найвищого рангу турнірів Макуучі.

Тим самим Данило порівнявся з Такеруфуджі як борець, який найшвидше піднявся в Макуучі з моменту професійного дебюту, подолавши цей шлях всього за дев'ять турнірів. Водночас з підвищенням Аонішікі, повернувся в Макуучі і Шіші Масару. Тим самим Україна стала лише сьомою іноземною країною в історії, яка має двох чинних представників у найвищому дивізіоні японського сумо.

Вінницька школа сумо стала великою несподіванкою для японських візаві Аонішікі / фото – Nikkan Sports

Перед стартом в Макуучі Явгусишин з рангом маеґашіри №15 відразу позначив мету – здобути двозначну кількість перемог і отримати один зі спеціальних призів. З цим завданням він, вигравши в Осаці 11 сутичок, впорався відмінно. Серед переможених був і земляк Шіші Масару. За виступ на турнірі, який завершився в його день народження, Аонішікі був нагороджений призом "Бойовий дух", ставши другим борцем, який отримав таку відзнаку за найкоротший час, після Такеруфудзі.

Тих самих 11 перемог Явгусишин, який вже був маеґашірою №9, здобув і на травневому турнірі в Токіо. Там Данило після восьми змагальних днів з сімома перемогами і поразкою взагалі тримався серед лідерів, але поступившись у дев’ятому турі комусубі Вакатакакаґе, борцю, яким щиро захоплюється, почав поступово відставати. Тим не менш, після перемоги над Соданоумі Аонішікі отримав другий спеціальний приз "Бойовий дух".

А вже під час торішнього липневого турніру в Наґої, на якому Данило боровся з найвищим рангом маеґашіри, він на третій день здобув першу у кар'єрі золоту зірку кінбоші – за перемогу над йокодзуною Томокацу Хосьорю.

Аонішікі Арата з почесною нагородою / фото – Nikkan Sports

Цю відзнаку українець отримав всього в 12-му своєму професійному турнірі, тобто найшвидше з того часу, відколи в сумо з 1958-го використовується система шести турнірів на рік. Крім того, Аонішікі реально боровся в Наґої за перший в кар'єрі Кубок імператора. Після 13-ти турів він був співлідером, але заключні дві сутички програв борцю Кусано (його нинішня шикона – Йошінофуджі) і майбутньому чемпіонау Котошого, в підсумку став другим, отримавши приз найтехнічнішого борця турніру.

Напередодні вересневого турніру в Токіо Явгусишин став першим українцем, який підвищився до рангу комусубі і теж подолав цей шлях найшвидше в історії з часу запровадження системи шести турнірів. У Токіо Данило здобув 100-ту перемогу з моменту переходу в професіонали і теж досяг цієї віхи найшвидше з моменту дебюту, з часу запровадження семиденної турнірної системи для борців у Макушіта та нижче в 1960 році. Вересневий турнір Аонішікі вчетверте поспіль завершив з одинадцятьма перемогами і вдруге поспіль був нагороджений призом за техніку.

Данило Явгусишин вже здобув третій в кар'єрі Кубок імператора / фото – Nikkan Sports

Вишенькою на торті блискучого 2025-го став листопадовий турнір у Фукуоці, до якого Явгусишин вже підходив з третім рангом секівакі, теж досягши його в рекордно короткі строки, всього після 13-ти турнірів. Більше того, ще напередодні старту змагань у Фукуоці японські аналітики підіймали тему перспектив підвищення Аонішікі, який здобув по 11 перемог на попередніх чотирьох турнірах, до рангу одзекі.

Врешті Данило тоді здобув перший у кар'єрі Кубок імператора, хоча, здавалося, втратив шанси на перший титул, коли спершу в сутичці 11-го змагального дня програв одному з найнезручніших суперників Йошінофуджі, а в 13-му турі за суперечливих обставин поступився йокодзуні Дайкі Оносато.

Здавалося, тепер Данилові допоможе лише диво. Але диво у вигляді двох поспіль поразок Оносато і двох перемог Аонішікі над йокодзуною Хосьорю і одзекі Котодзакурою таки сталося. У підсумку долю титулу вирішувала додаткова сутичка плей-оф між Явгусишиним і монголом Хосьорю, які мали по 12 перемог. Данило переміг йокодзуну вчетверте з чотирьох очних протистоянь, використавши нетрадиційний для сумо прийом, більше властивий для вільної боротьби, щоб опинитися позаду свого суперника та збити його, натискаючи на коліно. Таким чином, українець вперше отримав з рук прем'єр-міністра Японії Кубок імператора і піднявся до рангу одзекі.

В Японії український борец – справжня суперзірка / фото – Nikkan Sports

Щоб стати йокодзуною, українцеві відтепер було необхідно виграти два поспіль турніри в новому ранзі. І перший крок цьогоріч у січні він зробив переконливо, хоча й зазнав на Hatsu basho трьох поразок – від традиційно незручного для себе Коносуке Ого, Тецуо Кірішіми і йокодзуни Оносато.

Врешті, доля юшо (титулу) вирішувалася в сутичці плей-оф, у якій 142-кілограмовий Явгусишин зустрічався з на 55 кілограмів важчим японцум Сакутаро Атаміфуджі. Данилові не вдалося взяти комфортного нижнього захвату, але попри це він зумів провести переможний кидок і здобути другий Кубок імператора.

Час важких випробувань на Шляху Йокодзуни

Щоб стати йокодзуною залишався лише крок, але наступний турнір в Осаці став справжнім випробовуванням. Про перелом кісточки лівої ноги ми дізнаємося потім, а в ході турніру українець терпів і нікому про травму не розповідав.

Що щось з ним негаразд, стало зрозуміло після того, як Аонішікі програв не лише традиційно незручним Йошінофуджі, Ого і Котошого, а й ще п'ятьом суперникам, серед яких йокодзуна Хосьорю, котрому українець поступився вперше в кар’єрі. Аналітики заговорили про те, що причина невдач у тому, що суперники вивчили борцівський стиль Аонішікі, заснований на захваті маваші (пояса) з низької стійки.

Після першого в кар'єрі маке-коші (негативного балансу перемог і поразок – 24 Канал) на травневий турнір Явгусишин мав виходити зі статусом кадобан, тобто в разі повторного маке-коші втрачав ранг одзекі і понижувався до секіваке. Зрештою, на цих змаганнях українцю завадила виступити травма щиколотки і пониження відбулося автоматично.

Японці пишаються успіхом українця

Щоб повернутися до рангу одзекі, секіваке Аонішікі Арата на липневому Nagoya basho мав здобути двозначну кількість перемог. Але це завдання він перевиконав навіть не дивлячись на те, що проводив турнір з травмою лівого стегна, яка загострилася ще більше після того, як Данило травмував палець на лівій нозі у переможному поєдинку восьмого змагального дня проти Таканошо. Втім, уже в наступній сутичці українець вперше в кар'єрі переміг, здавалося б, неприступного йокодзуну Оносато.

Крім того, у Наґої Явгусишин реваншувався перед йокодзуною Хосьорю і виграв в обох одзекі – Котодзакури і Кірішіми. Загалом він виграв 12 сутичок і програв лише тричі – комусубі Йошінофуджі, секіваке Котошого і ще одному секіваке Атаміфуджі в заключній сутичці.

Щодо Атаміфуджі, то поразка в заключному турі від цього 200-кілограмового велета перевела питання визначення чемпіона турніру в плей-оф, у який крім Атаміфуджі й Аонішікі потрапив також одзекі Кірішіма. Враховуючи травму українця, фаворитом виглядав саме кремезний Атаміфуджі, котрий зміцнив цей статус, вигравши стартову сутичку за чемпіонство в Кірішіми. Але потім за справу взявся Аонішікі, котрий спершу реваншувався перед Атаміфуджі, а потім з допомогою задньої підніжки здолав Кірішіму.

Данило має всі шанси стати першим в історії сумо європейським йокодзуною / фото – Nikkan Sports

Здобувши третє юшо, Явгусишин знову повертається у ранг одзекі. З тими ж умовами – йокодзуною він зможе стати, якщо виграє як одзекі два поспіль Кубки імператора. Цьогоріч буде ще два ґранд-турніри і перший – Aki basho – відбудеться 13-27 вересня в токійському храмі сумо "Рьоґоку Какуґікан".

У Японії сумніваються, що неповних двох місяців достатньо, щоб ліва нога Данила відновилася повністю й знову ставляться до його перспектив обережно. Натомість перший тренер українця налаштований оптимістично.