Поліг під час виконання завдання на Донеччині. Згадаймо Івана Горбачука

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Івана Горбачука.

Наприкінці червня 2026 року рідним захисника прийшло сповіщення про те, що він зник безвісти в районі Олексіївки Волноваського району Донецької області. У результаті збігу ДНК-профілю у липні 2026 року постановою слідчого Івана Горбачука визнано загиблим. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Костопільську міську раду.  

Іван Горбачук народився 5 липня 1982 року в Березному, згодом сім’я переїхала в Костопіль. Закінчив школу №6, пройшов строкову службу і влаштувався на роботу до місцевого підприємця. Одружився, у молодого подружжя народилася донька.

Мобілізували на службу Івана Горбачука у лютому 2025 року. Ще до того він висловлював побажання приєднатися до знайомих хлопців, які воювали. Пройшов підготовку на військовому полігоні, й навесні 2025-го був зарахований старшим стрільцем аеромобільного відділення у 46-ту окрему аеромобільну бригаду. Його підрозділ вирушив на Донеччину.

На бойове завдання Іван вийшов 5 травня. Востаннє рідні розмовляли з ним 19 травня, через місяць побратим Івана повідомив, що їх будуть відводити з позиції.

Ще через два тижні, наприкінці червня, рідним Івана Горбачука прийшло сповіщення про те, що він зник безвісти в районі Олексіївки Волноваського району Донецької області.

Побратими згодом розповідали, начебто під час ворожого наступу їх взяли в кільце, Іван був поранений і підірвався. Тіло забрати можливості не було. Його повернули в Україну під час репатріації тіл загиблих українських військовослужбовців у вересні 2025 року.

У результаті збігу ДНК-профілю у липні 2026 року постановою слідчого Івана Горбачука визнано загиблим. 

Поховали Івана Горбачука 23 липня 2026 року на «Новому» цвинтарі в Костополі.

У воїна залишилися донька, батьки та сестра.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.