українки розповіли, скільки насправді коштує життя в Болгарії

Ще кілька років тому Болгарія здавалася одним із найдоступніших варіантів для життя біля моря. Але після переходу країни з левів на євро українці, які тут оселилися, уже не називають її такою дешевою. Як інформує «Главком», своїми історіями еміграції до Болгарії на каналі Наталі Велесевич поділилися дві українки – Юліана та Юлія.

27-річна Юліана родом із Херсона. Після початку повномасштабної війни вона переїхала до Одеси, а у 2024 році разом із чоловіком перебралася до Болгарії. Спочатку жила на Сонячному березі, нині – у Варні.

За її словами, раніше за комунальні послуги родина платила близько 200 левів – приблизно €100 євро. Після переходу на нову валюту 1 січня 2026 року зимовий рахунок становив уже €200. Продукти, за її словами, не подорожчали вдвічі, але загальне зростання цін відчувається.

Інша героїня, Юля, до Болгарії переїхала після трьох років у Португалії. Каже, що там із кожним роком ставало дорожче жити. У Болгарії вона шукала не лише нижчі ціни, а й середовище, ближче до українського.

«Мені дуже хотілося до нашого менталітету. До нашого клімату. Хотілося цієї їжі смачної», – пояснює Юля.

Португалію вона при цьому не називає поганою країною. Навпаки, каже, що за три роки вона стала для неї рідною. Але болгарський клімат і побут здалися ближчими до того, до чого вона звикла в Україні.

Скільки потрібно на життя біля моря

Юліана оцінює комфортний бюджет для двох людей, собаки та автомобіля приблизно у €2000 на місяць. Із них близько €500 іде на оренду житла, близько €200 – на комунальні послуги, ще приблизно €500 – на продукти.

Юля витрачає більше. Її оренда коштує близько €900 на місяць. Квартиру вона обрала велику – з двома спальнями, двома санвузлами та панорамними вікнами. Окремо витрачає близько €600–700 на продукти, оскільки купує багато свіжих овочів, фруктів, риби та м'яса.

Найбільший рахунок за комунальні послуги у неї становив близько €200. сталося взимку, коли Болгарія пережила особливо холодний період. Влітку, каже Юля, комуналка обходиться приблизно у €120 євро – переважно через постійно увімкнені кондиціонери.

Водночас купити квартиру в Болгарії, за словами Юліани, не обов'язково дешевше, ніж в Україні. Її знайомі придбали 45-метрову квартиру на Сонячному березі за €60 тисяч.

Автомобіль краще не залишати де завгодно

Ще одна болгарська реальність, про яку розповідають українки, – паркування. У Юлі двічі забирали автомобіль на штрафмайданчик.

Одного разу машину залишили біля кафе, а коли повернулися, її вже не було. Вдруге автомобіль поставили колесом на бордюр. За повернення машини довелося заплатити близько €40–45. Причому знайти штрафмайданчик виявилося окремим квестом: ніхто одразу не пояснив, куди саме відвезли автомобіль.

«Ви тут у гостях»

Окремо українки говорять про ставлення місцевих. Юля каже, що спочатку сприймала болгар як надто агресивних. Наприклад, на автомийці чоловік почав кричати на неї після того, як вона попросила повторити пояснення англійською. Згодом вона дійшла висновку, що болгари просто дуже темпераментні й можуть так само голосно спілкуватися між собою.

А от у Юліани досвід значно жорсткіший. На заправці чоловік, почувши українську мову, сказав їй, що знає, звідки вона, і нагадав: «Ви тут у гостях».

Іншого разу Юліана разом із чоловіком приїхала порибалити на озеро. Вони лише запитали місцевого чоловіка, чи можна там ловити рибу. У відповідь почули вимогу забиратися з Болгарії. Чоловік навіть почав натравлювати на них собаку.

При цьому сама Юліана визнає: позитивний досвід у болгар у неї теж був, просто негативні випадки запам'ятовуються сильніше. Вона також зауважує, що в соцмережах тема неприязні до українців може виглядати масштабнішою, ніж є у повсякденному житті. За два роки вона пригадує лише кілька таких випадків.

Коли швидка не приїхала

Найважчою для Юлі стала історія з медициною. Після переїзду до Болгарії у неї почалися панічні атаки. Лікар призначив лікування, але через 11 днів після початку прийому препаратів у неї виникли сильні напади головного болю. Вони повторювалися приблизно півтора місяця.

Згодом у жінки почалися судоми, тремор і безсоння. За її словами, одного разу вона не спала близько п'яти днів. До лікаря вона не могла дістатися через свій стан, тому телефонувала йому.

Юля також викликала швидку допомогу, однак, за її словами, бригада не приїхала. Їй сказали самостійно дістатися до лікарні.

При цьому сама Юля наголошує: вона не хоче за одним випадком робити висновки про всю систему охорони здоров'я Болгарії. Вона загалом позитивно оцінює місцеву медицину, але власний досвід називає невдалим.

Також українка Катерина веде блог, де розповідає про життя у Польщі. Дівчина поділилася власними спостереженнями та назвала недоліки цієї країни для емігрантів.