Хуліан Альварес, Оллі Воткінс і темний бік футбольної моралі

Унаї Емері каже, що лише Оллі Воткінс може пояснити, чому не потрапив до складу Астон Вілли на матч, у якому команда розгромно програла Брайтону (0:4) в першому турі АПЛ. "Запитайте його", — запропонував Емері. "Я можу відповісти на це лише мовчанням".

Відповідаючи ще на два запитання Sky Sports, Емері двічі згадав про "відданість". В тому ж інтерв'ю він також використав слова "фокус" і "мотивація".

Воткінс публічно не коментував свою відсутність, але в п'ятницю The Athletic повідомив, що Астон Вілла відхилила нову пропозицію від саудівського Аль-Хіляля щодо 30-річного нападника. Йшлося приблизно про 45 мільйонів фунтів (61,4 млн доларів).

Не потрібно бути лейтенантом Коломбо, щоб приблизно зрозуміти, що тут відбувається, і оцінити — якщо скористатися дуже сучасним футбольним терміном — "напрямок руху". Схоже, буде дивно, якщо Воткінс продовжить свою історію в Астон Віллі та додав щось до нинішніх 108 голів у 278 матчах за клуб.

Але чи встигне ситуація стати ще складнішою до цього? Для порівняння, Хуліан Альварес намагається залишити Атлетіко, відкрито заявивши під час чемпіонату світу, що хоче "здійснити свою мрію" та піти з клубу — найімовірніше, до Барселони.

Ще минулого тижня Барселона заявила, що переключилася на інших гравців після того, як Атлетіко відмовився вести переговори. За словами головного тренера мадридців Дієго Сімеоне, Альварес пропустив стартовий матч сезону проти Малаги через проблеми з фізичною готовністю. Однак у неділю в матчі проти Вільярреала (2:2) аргентинця освистали.

Після фінального свистка Альварес одразу попрямував до роздягальні, а Сімеоне спробував пояснити реакцію на цей епізод. "Мені сказали співробітники клубу, що було ухвалено рішення не дозволяти Хуліану разом із партнерами підійти до вболівальників. Це було не рішення Хуліана", — розповів аргентинець журналістам.

У кожній із цих історій сторони, схоже, перебувають на різних етапах розставання. Сімеоне очевидно зацікавлений у тому, щоб зберегти гравця, або принаймні мати можливість розраховувати на футболіста такого рівня протягом сезону. Водночас небажання Емері говорити про ситуацію може свідчити про те, що він уже не вважає Воткінса своєю відповідальністю.

Ці позиції певною мірою суперечать настроям уболівальників. Частина фанатів Атлетіко, схоже, вже змирилася з можливим відходом Альвареса, що лише підвищує його шанси отримати бажане. У Астон Віллі ситуація зовсім інша: влітку клуб уже втратив цілу низку своїх зірок. Якщо трансфер Воткінса не відбудеться, відновити довіру між нападником і вболівальниками, ймовірно, буде не так уже й складно — достатньо йому забити важливий гол, і всі знову його полюблять.

Варто лише згадати Жан-Філіппа Матета з Крістал Пелас. У січні він зробив усе можливе, щоб домогтися переходу до Мілана. Коли повернувся до команди після того, як трансфер до Італії зірвався через побоювання щодо травми коліна за підсумками медогляду, нападника зустріли свистом. А вже в травні він став героєм, забивши переможний гол у фіналі Ліги конференцій та принісши Пелас трофей.

У суботу Матета вийшов у стартовому складі проти Евертона, хоча досі має з клубом суперечку щодо юридичної чинності останнього року свого контракту. Суть у тому, що футболістам можуть пробачити практично будь-які витівки, якщо вони: а) продовжують добре грати або б) клуб не має кращої альтернативи на їхній позиції.

Є спокуса вважати, що футболісти лише останнім часом почали так активно домагатися переходів, але достатньо згадати, чим завершилися стосунки Астон Вілли з Дуайтом Йорком, щоб зрозуміти: ностальгія за "старими добрими часами" не завжди має під собою ґрунт.

На відміну від Воткінса, Йорк вийшов на поле в стартовому турі сезону-1998/99. Однак, за словами його тодішнього тренера Джона Грегорі, під час нульової нічиєї з Евертоном нападник "не зробив жодного зайвого руху". "Він 90 хвилин ходив похмурий", — згадував Грегорі в інтерв'ю подкасту Under the Cosh у 2024 році. За його словами, відсутність належної віддачі була "частиною його плану".

У той час Грегорі заявив після подальшого переходу Йорка до Манчестер Юнайтед: "Якби в мене була зброя, я б його застрелив". Однак це скандальне розставання зрештою пішло на користь нападнику: в МЮ він створив нищівний атакувальний тандем з Енді Коулом і вже в першому сезоні на Олд Траффорд виграв требл.

Втім, і Воткінсу, і Альваресу достатньо було подивитися на недільний матч Ньюкасла з Ліверпулем (2:2), щоб зрозуміти: агресивні спроби домогтися трансферу можуть мати неприємні наслідки.

Минулого літа перехід Александера Ісака до Ліверпуля за рекордну для британського футболу суму став можливим після того, як швед оголосив страйк. Однак на Енфілд він прибув без повноцінної передсезонної підготовки, а згодом почав регулярно мати проблеми з фізичною готовністю та травмами.

У сезоні-2025/26 Ісак забив за Ліверпуль лише три голи в чемпіонаті — всього на два більше, ніж його наступник у Ньюкаслі. Обставини переходу Йоана Вісси з Брентфорда до Ньюкасла були схожими на історію Ісака: представник ДР Конго залишив лондонський клуб після літнього збору в Іспанії, чітко давши зрозуміти, що хоче піти. Як і Ісак, він опублікував заяву, в якій звинуватив клуб у невиконанні начебто даних йому обіцянок.

Поки Ісак знову намагався проявити себе на Сент-Джеймс Парк, маючи ще чимало роботи, щоб виправдати як проблеми, пов'язані з його переходом до мерсисайдців, так і витрачені на нього кошти, Вісса, можливо, провів свій найкращий матч за Ньюкасл. Саме він віддав гольову передачу на другий м'яч своєї команди.

Те, що планка для Вісси настільки низька, має стати нагадуванням для тих, хто вирішить наслідувати його приклад. Футболісти можуть витратити стільки сил та емоцій на спроби опинитися там, де вони справді хочуть бути, що після трансферу вже не матимуть достатньо ресурсів, аби повноцінно допомагати новій команді.

The Athletic