"Суспільство тримає фронт – держава це ігнорує". Глібовицький про головний ризик для України

Україна воює не лише за території та кордони. Паралельно змінюється сам спосіб, у який працюють держава, суспільство та світові інституції. Громадяни дедалі частіше беруть на себе те, що мала б робити держава.

В інтерв'ю на YouTube-каналі LIGA.net директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький розповів, чому нинішні моделі ЄС і Заходу вичерпали себе, як пам'ять про геноциди стримує внутрішні протести, чому Брюсселю простіше відбудувати Україну за власні кошти, ніж змусити РФ сплатити репарації та чому здатність українців адаптуватися може стати перевагою у світі, який входить у період великих змін.

Держава і суспільство розходяться

Договір після Революції Гідності порушується. "У нас є величезна небезпека того, що держава і суспільство розійдуться в різні боки. Суспільство робить свою роботу, воно захищає країну, воно тримає фронт, воно виживає. А влада починає жити у своєму окремому світі. І коли громадянин бачить, що від нього вимагають усього, але не гарантують поваги й гідності з боку інституцій, це підриває саму основу довіри".

Суспільство мовчить лише через війну. "Українці свідомо стримують протести, аби не обвалити державні інститути перед ворогом".

Система повертається до радянських практик.

Головним ворогом влади знову стає незалежна суб'єктність бізнесу, медіа та громадян.

Монобільшість знищила стримування й противаги. "Кабмін і парламент перетворилися на декорацію, а вся влада сконцентрувалася в одному кабінеті".

Оточення президента втратило реальність. "Ми бачимо, як влада звужує коло спілкування. Зникає реальний діалог з медіа, зникає реальний діалог з громадянським суспільством, з незалежними експертами. Замість того, щоб слухати зворотний зв'язок, починається закривання в теплій ванній і сприйняття будь-якої критики як ворожого випаду".

Влада працює в режимі ситуативного гасіння пожеж. "Коли немає стратегічного бачення і втрачено зв'язок із реальністю, політика перетворюється просто на реакцію. Вони не керують процесом, вони реагують на кризи. З'явилася пожежа – біжать гасити пожежу. Зродився медійний скандал — намагаються його перекрити. Але це не управління країною в умовах війни, це ситуативний менеджмент, який виснажує систему".

Довіра переходить від інституцій до мереж

Довіра до армії та волонтерів зростає. "У нас абсолютно чітка крива довіри: найвищий рівень довіри мають ті, від кого безпосередньо залежить фізичне виживання – це Збройні Сили, це волонтерський рух, це ті люди і спільноти, які закривають собою провали. І є дуже великий скепсис та просідання довіри до політичного класу, до бюрократії, до центральних органів владної вертикалі, які сприймаються як такі, що живуть у відриві від реальних потреб оборони й суспільства".

Довіра до центральної влади послідовно падає. "Президент, уряд і парламент стрімко втрачають легітимність у очах громадян".

В Україні формується новий суспільний альянс. "Бізнес, медіа, науковці та громадський сектор об'єднуються, щоб формувати власні правила гри".

Громадянський сектор перебирає функції держави. "Політику та рішення розробляють неформальні мережі, залишаючи чиновникам лише штампування документів".

Без виборів потрібен деліберативний діалог. "Якщо вибори неможливі, влада зобов'язана відкрити реальні канали зв'язку з експертами та суспільством".

Повернення до стійкості вимагає справедливості. "Без визнання суб'єктності громадянина та відновлення довіри система не витримає довгої війни".

Українці мають пам'ять XX століття, а влада тримається за посади

Суспільство стримує себе через пам'ять про минуле. "Українці розуміють: якщо піти в персональні стратегії виживання, загинуть усі, тому протести залишаються мирними".

Проросійські та корупційні сили намагаються грати на ресентименті тих, хто втратив вплив із розпадом СРСР.

Перебування при владі досі є інструментом збагачення. "Поки посада сприймається як лотерейний квиток і захист від судів, політики триматимуться за неї будь-якою ціною".

Досвід Кучми унікальний для України. "Він один із небагатьох пострадянських президентів, який після каденції може спокійно жити у власній країні".

В Україні діє "глибинне суспільство", а не глибинна держава. "Осередки реформаторів у державних органах працюють як партизанські загони, що пробивають важливі рішення".

Євросоюз є союзом добробуту, а Україні потрібна безпека

Альтернативи вступу до ЄС немає. "Якими б складними не були переговори з сусідами, це краще за Сибір, ГУЛАГ чи Російську імперію".

ЄС не створювався як геополітичний або безпековий союз. "Ми вступаємо в Союз добробуту, хоча нам у першу чергу необхідна безпекова парасолька".

Євроінтеграція перетворилася на бюрократичний транзакційний процес. "Влада виконує вимоги ЄС лише під тиском кондиційності, бо внутрішнього прагнення до реформ бракує".

В Україні може сформуватися ресентимент проти Європи. "Якщо від українців вимагатимуть лише вдячності й вклоніння за допомогу, це викличе зворотну негативну реакцію".

Європа побоюється вступу великої та автократичної України. "Якщо Україна почне розвиватися за угорським чи польським сценарієм, це стане катастрофою для самого ЄС".

Існуючі політичні та глобальні системи вичерпали себе. "Теперішній західний світ не має перспективи в майбутньому. Так само, як теперішній незахідний світ не має перспективи в майбутньому. Ми всі мусимо трансформуватися. Ми всі допустили критичну масу помилок. Ми опинилися в умовах, коли ми поставили стійкість планети під загрозу через екологічні зміни.

Ми політично опиняємося в ситуації, коли ми маємо в своїх руках зброю і не маємо достатньої відповідальності для того, щоб гарантувати незнищення людства цією зброєю.

Наднаціональні інституції втратили спроможність забезпечувати справедливість. "США блокують створення трибуналу щодо Путіна, що демонструє крихкість глобальної безпекової системи".

Захід не готовий до прямої конфронтації з Росією заради репарацій. "Європейцям буде психологічно та політично простіше виплачувати відбудову України з власних структурних фондів ЄС, ніж змусити РФ заплатити трильйони".

Україна має високі шанси на позитивний сценарій завдяки гнучкості. "Попри глобальні загрози, українці є світовими лідерами з адаптивності, трансформації та навичок виживання, що дає змогу зміцнити державність у XXI столітті".

Повне інтервʼю Євгена Глібовицького дивіться на YouTube-каналі LIGA.net.