Пашинян заявив, що Вірменія більше не вважає Росію стратегічним партнером

Про це він заявив під час брифінгу в Єревані у четвер, 27 серпня.

Чому Вірменія змінила статус відносин із Росією?

Йдеться про загострення у вересні 2022 року, коли азербайджанські війська просунулися на територію Вірменії в районі міста Джермук. У Єревані очікували на допомогу від союзників по ОДКБ, однак організація не втрутилася у конфлікт.

У новій програмі уряду Вірменії зазначено, що країна продовжить діалог із Росією та розвиватиме багатогалузеву співпрацю. Водночас Єреван планує трансформувати двосторонні відносини з Москвою з урахуванням нових умов, миру в регіоні та збалансованої зовнішньої політики.

Пашинян також заявив, що протягом найближчих п'яти років Вірменія не планує відновлювати активну роботу в ОДКБ. За його словами, якщо організація ухвалить рішення виключити Вірменію, він сприйме це позитивно.

Єреван фактично заморозив участь в ОДКБ у лютому 2024 року, а в травні того ж року відмовився від фінансування організації. Вірменська влада пояснювала це тим, що ОДКБ не виконала своїх безпекових зобов'язань перед Вірменією.

Пашинян також заявив, що Вірменія насамперед має подати офіційну заявку на вступ до Європейського Союзу. За його словами, цей процес може розпочатися найближчим часом, однак конкретних термінів подання заявки прем'єр не назвав.

Він додав, що питання можливого референдуму щодо майбутнього Вірменії в ЄАЕС можна буде розглядати після отримання відповіді від ЄС та появи дорожньої карти вступу.

Нагадаємо, Кремль поступово втрачає вплив на частину держав, які раніше вважалися його партнерами або союзниками. Як пише оглядач Едвард Лукас, дедалі більше країн демонструють готовність дистанціюватися від Росії та самостійно вибудовувати зовнішню політику.

Зокрема, Казахстан обмежив імпорт більшості видів російської пшениці, що свідчить про зменшення економічної залежності від Москви. Азербайджан на тлі погіршення відносин із Росією публічно висловив підтримку Україні. Водночас Вірменія продовжує відновлювати залізничне сполучення з Туреччиною та Азербайджаном, не очікуючи на участь Росії.

Окремо Лукас звертає увагу на Китай, який посилює власні переговорні позиції у відносинах із Кремлем та відмовляється від низки російських пропозицій. Зокрема, Пекін не погоджується на російські умови щодо газу та фактично гальмує реалізацію проєкту "Сила Сибіру-2".

На думку оглядача, ці процеси свідчать про поступове послаблення міжнародних позицій Кремля та дедалі більшу залежність Росії від Китаю.