Путін продає росіянам казку про стабільність: цифри показали правду

Зростання ВВП і зарплат

Виступаючи на Східному економічному форумі у Владивостоці, Путін заявив, що економіка Росії "жива і здорова", передають росЗМІ.

Якщо ми збережемо головні переваги економіки, а вони полягають у тому, що вона стабільна, жива та має здорові макроекономічні показники, усе зрештою стане на свої місця,
– сказав диктатор.

Щоправда, він не став уточнювати, що має стати на свої місця. Натомість запевнив що ВВП Росії нібито вже три роки поспіль росте швидше за європейський, а реальні зарплати росіян підскочили на цілих 6,3%.

От тільки ці слова не підтверджують навіть його ж посадовці.

• Міністр економіки Максим Решетников на початку вересня заявив, що за підсумками року уряд очікує зростання ВВП усього близько 0,6%.
• А Центробанк Росії у липні погіршив прогноз зростання ВВП країни, зазначивши, що в найгіршому сценарії воно може опуститися до нуля.

Реальні зарплати росіян в уявленні Путіна і в житті теж суттєво відрізняються. За даними Служби зовнішньої розвідки Росстат уміло "домальовує" росіянам зарплати, додаючи приблизно 500 доларів.

Насправді ж високі виплати отримують військові та працівники ВПК, а в цивільних галузях ситуація критична.

Процентна ставка та інфляція

Під час виступу Путін активно захищав високу ключову ставку Центробанку Росії. Наразі вона становить 14% річних.
Він заявив, що висока ставка є "свідомим рішенням", спрямованим на збереження макроекономічної стабільності.

• Справді, з одного боку, такий показник дійсно тимчасово стримує інфляцію та підтримує курс рубля.
• З іншого, поки ставка залишається високою, економічне зростання неминуче сповільнюється.

Дорогі кредити роблять менш вигідними нові заводи, обладнання, будівництво та інші довгострокові інвестиції. Підприємства відкладають розширення, а споживачі скорочують великі покупки.

Та й говорити, що інфляцію в Росії вдалося повністю стримати зарано. За даними Банку Росії, у липні річна інфляція становила близько 6%, тоді як офіційна ціль регулятора – 4%.

Тобто висока ставка справді допомогла охолодити економіку та стримати інфляційний тиск, але повністю проблему ще не вирішила.

Інвестиції в економіку

На цьому тлі взагалі примарними видаються заяви Путіна про майбутні інвестиції в економіку.

Глава Кремля визнав, що цикл низки великих інвестиційних проєктів у Росії завершився, тому країні потрібен "новий старт". За його словами, для цього необхідно забезпечити стабільні економічні умови, які нібито мають стимулювати як внутрішні, так і іноземні інвестиції.

Втім, ще в першому кварталі 2026 року інвестиції у Росії, за даними росЗМІ, скоротилися на 14,3% у річному вимірі.

Тож як Путін хоче реалізувати той старт враховуючи високу ключову ставку та відсутність вільних коштів у бюджеті залишається загадкою.

Бюджетний дефіцит

До речі, про державний бюджет Путін якраз майже не говорив. Вочевидь тому, що похвалитися нічим.

За підсумками січня – липня 2026 року федеральний бюджет Росії отримав дефіцит близько 6,5 трильйона рублів. Це приблизно 2,8% ВВП.

Проблема для Кремля в тому, що початковий план на весь 2026 рік передбачав дефіцит близько 3,8 трильйона рублів, або 1,6% ВВП. Отже, вже за сім місяців Москва перевищила запланований на весь рік показник приблизно у 1,7 раза.

Та ще гірше те, що поповнювати казну стає все складніше. Одним із головних її джерел були і є нафтогазові доходи, але на тлі успішних "далекобійних санкцій" України та міжнародного тиску партнерів протягом першого півріччя 2026 року вони скоротилися на 23%.

Тож скільки б Путін не розповідав про стабільність та процвітання, зростання цін, дефіцит бюджету, дорогі кредити та санкційний тиск нікуди не зникають. Російська влада може називати це "макроекономічною стабільністю", але її ціна – уповільнення економіки та дедалі менше простору для розвитку.

Нагадаємо, російська економіка перебуває під санкційним тиском з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Відтоді уряд намагається балансувати між фінансуванням війни та утриманням соціальної стабільності. Але Путін поставив війну за пріоритет і продовжує жертвувати розвитком країни заради своїх амбіцій.