Путінська ескалація

Примітка редакції. Після розповідей у стилі Animal Planet Путін готовий до чергової ескалації. Принаймні, раніше він так і робив. Читайте The Economist.

29 серпня, зустрічаючись у Москві з працівниками та студентами, Володимир Путін зауважив: косатки харчуються білими ведмедями.

«Такий харчовий ланцюг, — заявив президент Росії. — Дітям треба про це розповідати, щоб вони розуміли, в якому світі ми живемо і чому проводимо спеціальну військову операцію». Ось так він називає війну Росії проти України.

Твердження було фантастичним: немає жодного відомого випадку, щоб косатка з’їла білого ведмедя. Однак воно дало певне уявлення про хижацький світогляд Путіна.

Останнім часом країни НАТО дедалі більше непокояться тим, у якому напрямі можуть рухатися його думки. Російська армія вже роками перебуває переважно в глухому куті, щомісяця втрачаючи десятки тисяч убитими або тяжко пораненими.

Війна перетворилася на руйнівне змагання дронів і ракет. Ці удари спустошують Україну, але вже завдають помітної шкоди й самій Росії. Втім, Путін не демонструє жодних ознак готовності відступити.

Побоювання полягає в тому, що він може спробувати вирватися з того, що росіяни називають тупиком. І тим самим методом, як робив це раніше: знайшовши новий спосіб ескалації конфлікту.

Ознаки західної тривоги помітні всюди. 25 серпня Джон Реткліфф, директор американського ЦРУ, несподівано прилетів до Москви. Версії різняться: чи то він поїхав, щоб попередити Путіна не нападати на країни НАТО, чи то щоб передати похмуру оцінку перспектив Росії й переконати його вести переговори.

Через три дні Фінляндія попросила допомоги шведських літаків і військових кораблів для моніторингу свого кордону з Росією щодо ймовірних вторгнень. Німеччина готується відкрито звинуватити Росію в атаці дрона на аеропорт Лейпцига 4 серпня і, мабуть, запровадить додаткові санкції.

Примітка редакції. Німеччина згодом так і зробила.

Хай ми не союзники, та у нас спільні ризики.

20 серпня Румунія заявила, що знищила російський морський дрон, який націлився на бурову платформу в її водах. 25 серпня Словаччина запобігла підпалу заводу з виробництва безпілотників.

Тим часом Путін перервав довге мовчання щодо дедалі більш успішних українських дронових атак по російських нафтопереробних заводах і логістичних центрах, зокрема складах Wildberries.

У зверненні 22 серпня він звинуватив Україну у відкритті «скриньки Пандори» і пообіцяв «зворотний удар по найчутливіших секторах вашої економіки». Раніше того самого дня, виступаючи перед депутатами «Єдиної Росії», він відкинув будь-яку ідею завершення війни. «Спеціальна військова операція триває, — пообіцяв він. — Ми будемо рухатися тільки вперед».

Джерела, близькі до Кремля, впевнені: після кількох тижнів роздумів улітку Путін, схоже, все ж обрав ескалацію. Ба більше, давній соратник Путіна каже, що він, імовірно, сприйняв візит Реткліффа як ознаку американської слабкості.

Саме так, за словами джерела, президент РФ трактував поїздку до Москви в листопаді 2021 року Білла Бернса, директора ЦРУ за Джо Байдена. Той попереджав російського президента, аби він не нападав на Україну. Втім, за три місяці Путін усе одно пішов на це.

Ніхто не може знати, що у Путіна в голові. Однак його причини для ескалації війни, як і рішення про саме вторгнення, є внутрішніми. Його ключовою метою завжди було збереження власної влади, а зрештою — і власного життя.

Одне із занепокоєнь Кремля — випаровування мовчазної згоди суспільства на війну. Глибокі удари українських дронів по нафтопереробних заводах і ритейлерах зруйнували видимість нормального життя. Також цьому сприяли інтернет-обмеження, запроваджені російськими спецслужбами.

Що, синку, допомогли тобі дипломати?

Соціологи «Левада-центр» повідомляють, що 57% росіян описують ситуацію як «напружену». Респонденти згадують війну, кількість загиблих, мобілізацію, атаки безпілотників і відсутність усвідомлення майбутнього. Довіра суспільства до телевізійної пропаганди падає, а молодь публікує в соцмережах заклики припинити війну. Рейтинг схвалення Путіна знижується.

Настрої серед еліт іще більш похмурі. Найбільша проблема, каже один інсайдер, полягає не стільки в економіці чи відсутності військового успіху, скільки в часі, який війна змарнувала: яким би не був результат, майже п’ять років — це провал.

Наростає відчуття, що «цар — голий», каже нам інший представник російської еліти. Жодна з економічних чи політичних проблем Росії не є фатальною для Путіна. Він має економічні ресурси й репресивний апарат, щоби продовжувати це. Але сприйняття має значення.

Путін може формулювати свої цілі мовою геополітики, але насправді він керується кримінальною логікою свого режиму: ніколи не можна показувати слабкості. Російська система має високу терпимість до насильства, але не прощає провалу.

А ми про що попереджали?

Він, імовірно, вважає, що завершення війни без досягнення навіть мінімальної мети — захоплення всього східного українського регіону Донбас — поставило б його під фізичну загрозу. «Вони мене повісять», — сказав він у якийсь момент під час війни кільком своїм наближеним, за словами інсайдера.

Водночас продовження війни в нинішній формі також не є рішенням. «Інерційні сценарії невигідні Кремлю», — каже інший представник російської еліти: вони просто поглинають економічні ресурси й марнують політичний капітал.

Усе це може зробити ескалацію привабливою для російського керманича. Однак незрозуміло, що саме вона означатиме. Росія, ймовірно, посилить гібридну війну й диверсії проти союзників України та націлиться на маршрути постачання з Європи до України.

Західні розвідки побоюються, що Росія може атакувати заводи у Європі, які виробляють засоби для української армії. Проте вони вважають, що Путін не хоче прямого військового зіткнення з НАТО.

Для самої України ескалація переважно означає масштабування того, що Росія вже робить. 30 серпня Міністерство оборони Росії заявило, що готує масований удар по енергетиці України. Однак Україна й так очікує таких атак як частини всеосяжного російського наступу, спрямованого на злам її волі цієї зими.

Що стосується наземної війни, російські джерела кажуть, що Путін налаштований кинути в «м’ясорубку» додаткові 300–400 тисяч осіб. Президенту РФ не потрібно оголошувати нову хвилю мобілізації: він ніколи не призупиняв свій початковий мобілізаційний наказ.

Додаткових людей, імовірно, будуть вербувати за допомогою примусу з боку місцевих чиновників, аби будь-яке політичне невдоволення залишалося локалізованим. Влада вже тестує нову систему набору в Пензі, регіоні за 750 км на південний схід від Москви.

Путін також може посилити репресії проти нібито «внутрішніх ворогів» — і навіть не тому, що вони становлять якусь загрозу його владі. Просто йому потрібно демонструвати силу.

Усе це не розв’яже жодної з російських проблем. Найімовірніше, це лише посилить страждання населення і сприятиме нестабільності як усередині країни, так і за її межами.