Навіщо Росія вдарила по будівлі СБУ

Удар російським дроном по будівлі центрального офісу СБУ в Києві – це передусім елемент інформаційної війни.

З чим можна порівняти такий удар? З фейком, вкинутим у Telegram. З анонімним дописом бота у Facebook чи іншій соціальній мережі. Його завдання – не завдати реальної військової шкоди, а створити картинку, емоцію, відчуття сили Росії та слабкості України.

Військового сенсу бити по всім відомій адміністративній будівлі СБУ практично немає.

Від початку повномасштабного вторгнення українські силові структури, цілком очевидно, дбають про безпеку своїх керівників і ключових фахівців. Було б дивно припускати, що люди, відповідальні за безпеку держави, щодня сидять у кабінетах за адресами, нанесеними на всі карти й добре відомими російським спецслужбам.

Ніхто не буде настільки необачним, щоб в умовах постійної загрози ракетних і дронових атак концентрувати керівництво державних органів у добре відомих росіянам так званих «центрах прийняття рішень».

Саме тому удар по адміністративній будівлі Служби безпеки України сам по собі не означає знищення якогось важливого військового чи розвідувального об’єкта. Натомість для пропаганди картинка прекрасна: російський дрон у центрі Києва, пошкоджена будівля СБУ, фотографії та відео, які можна показувати російському суспільству і всьому світові. Навіщо?

Подібну логіку ми вже бачили, коли російські дрони залітали на територію країн НАТО або ракети падали поблизу їхніх кордонів. Військова шкода від таких епізодів може бути мінімальною. Політичний і психологічний ефект – значно більший.

Мета – продемонструвати нібито слабкість НАТО, яке не може повністю закрити свій повітряний простір. Слабкість української ППО. Слабкість української держави. Змусити людей думати: якщо російський дрон може долетіти до будівлі СБУ в самому центрі Києва, значить Росія всесильна. Не всесильна.

Але інформаційна війна саме для того й існує, щоб створювати образ, який не обов’язково має стосунок до реального співвідношення сил. Особливо важливо це зараз, коли знову активізуються розмови про можливі переговори.

Перед будь-якими переговорами кожна сторона намагається довести, що саме вона перебуває у сильнішій позиції. Бо за столом переговорів слухають насамперед того, хто може переконати інших, що час працює на нього. Росія намагається створити саме таке враження.

Ось, мовляв, ми можемо бити по центру Києва. Можемо влучити у будівлю Служби безпеки. Можемо дістатися до «центрів прийняття рішень». Отже, Росія сильна, Україна слабка, а тому світ повинен переконувати Київ погоджуватися на російські умови. Це і є головний зміст цієї картинки. Бо з реальними аргументами у Кремля значно складніше.

Війна затягується. Росія не досягла тих стратегічних цілей, з якими починала повномасштабне вторгнення. Україна, навпаки, продемонструвала здатність завдавати далекобійних ударів по військовій та іншій інфраструктурі далеко в російському тилу. Українські дрони стали фактором, який Росія вже не може ігнорувати.

Тому Кремлю потрібно постійно підтримувати іншу картинку – картинку власної невразливості й української безпорадності. І для цього не обов’язково захоплювати Київ.

Іноді для телевізійної картинки достатньо дрона, який влучить у вікна відомої всім адміністративної будівлі. Тому я б не перебільшував військового значення цього удару. Але й не недооцінював би його інформаційного значення.

Це звичайна операція інформаційної війни, яка може одночасно мати кілька адресатів. Українців – щоб деморалізувати. Європейців – щоб переконати у слабкості України. Американців – щоб посилити російську переговорну позицію. Власне російське суспільство – щоб показати йому чергову «перемогу». І всіх разом – щоб створити ілюзію російської сили. Саме ілюзію. Бо сила, яку потрібно доводити фотографією дрона у вікні порожнього кабінету, – це значною мірою декоративна сила.

Майже така сама, як фейк у Telegram. Він може налякати. Може обурити. Може на кілька годин захопити інформаційний простір. Але від цього фейк не стає правдою.