Карфаген: коли піар може бути якісніший за слідство — політ експерт Ковальов

«Операція „Карфаген“ дуже добре демонструє одну з головних проблем сучасних НАБУ і САП — вони навчилися блискуче презентувати кримінальні справи — написав у себе в Фейсбук політичний експерт Андрій Ковальов. — Придумують гучну назва спецоперації, презентують майже голлівудське відео, показують резонансні фото та називають гучні прізвища. Тобто ще до того, як в суді починається розгляд справи по суті, суспільству вже викатують практично завершений сюжет із чітко визначеними злочинцями, мотивами та схемами».

«З точки зору комунікацій — майже бездоганно. Але проблеми починаються тоді, коли анонс закінчується і починається кримінальний процес.

Тому що суд — це не суспільство, йому недостатньо сказати, що існувала система хабарів, потрібно це довести. Недостатньо сказати, що хтось «кришував» кол-центри — треба показати конкретні кол-центри та систему незаконних домовленостей. Недостатньо показати дорогі активи й заявити, що це «відмиті» гроші — потрібно встановити звідки вони походять. І з цим у «Карфагені» справи значно гірші, ніж з медійкою» — вважає Ковальов.

«Після багатогодинного судового засідання відповідь на головне питання залишається не розкритою. Де хоча б один повністю показаний епізод систематичного хабара — хто дав, кому, скільки, за що і що отримав натомість? Де докази, які демонструють, що „кришування“ реально працювало? Замість цього величезну роль у конструкції обвинувачення відіграють телефонні розмови — а точніше, те, як сторона обвинувачення пропонує ці розмови трактувати» — зауважує експерт.

«Головне завдання НАБУ та САП- зібрати таку доказову базу, після якої в суду не залишиться сумніву, а справа не розвалиться. І це завдання вони з тріском провалюють.

По суті, зараз НАБУ та САП працюють як PR-агентство, головна задача якого переконати у винуватості того чи іншого чиновника не суд, а людей.

Гучний старт кримінальної справи бачать мільйони. Затримання, обшуки, відео НАБУ, фотографії грошей, цитати з прослуховувань розходяться медіа протягом кількох годин. У свідомості людей НАБУ та САП виглядають супер ефективними. Така PR-активність формує в суспільстві чітке переконання — справа вже закрита: злочинців викрили, схему довели, винних знайшли.

А по факту суд може тривати роками і не завершитися нічим. І якщо справа розвалюється, кваліфікація не підтверджується або людина отримує виправдувальний вирок, ця новина вже не має й десятої частини того інформаційного ефекту, який мав початок справи» — вважає А.Ковальов.

«Ми це вже бачили не один раз. От наприклад, ексміністра транспорту Володимира Омеляна НАБУ і САП звинувачували у завданні державі понад 30 млн грн збитків. ВАКС його виправдав, апеляція залишила вирок у силі, а згодом його не змінив і Верховний Суд.

Екснардепа Олександра Долженкова звинувачували у незаконному отриманні понад 700 тисяч гривень компенсації за житло. ВАКС також його виправдав, а у 2026 році Апеляційна палата залишила виправдувальний вирок без змін.

А тепер просте питання: скільки людей пам’ятають фінал цих справ — і скільки пам’ятали гучні звинувачення на їхньому старті?

У цьому й полягає феномен. У головах значної частини суспільства людина назавжди залишається «тим чиновником, якого НАБУ викрило», навіть якщо через кілька років суд встановлює зовсім інше.

Тому особливо небезпечно, коли медійна частина кримінального провадження випереджає якість його доказової бази.

Бо тоді стимул системи поступово змінюється — успіхом вважається не доведений до кінця вирок, а сам момент «викриття» і його гучна медійна складова. Для боротьби з корупцією це смертельно небезпечна логіка — корупціонер має боятися не відеоролику НАБУ, а вироку, який неможливо розвалити в апеляції чи касації.

Головним критерієм ефективності НАБУ і САП має бути не кількість гучних назв спецоперацій, переглядів відео чи новин у медіа, а цілком конкретна річ: скільки від гучної версії обвинувачення залишається після того, як із неї прибирають піар-складову і залишають лише конкретні докази.

«Карфаген» у цьому сенсі може стати дуже показовим тестом — не для фігурантів, а для професійності працівників НАБУ і САП» — вважає Андрій Ковальов.