Ви евакуюєтесь. А що буде з вашою твариною

За роки повномасштабної війни ми евакуювали тисячі тварин із територій, де тривали або наближалися бойові дії. І майже кожна така поїздка має одну картину, до якої неможливо звикнути.

Порожні вулиці. Зачинені будинки. Розбиті подвір’я. І собаки, які сидять біля воріт та чекають на своїх людей.

Коти залишаються у дворах, підвалах і будинках. У селах – кози, корови, коні та інші тварини. Людей уже немає, а вони залишилися. Я не хочу зараз засуджувати всіх, хто виїхав без тварини. Ми чудово знаємо, якою буває евакуація.

Іноді на рішення є кілька годин. Треба забрати дітей, батьків, документи. Немає автомобіля. Перевізник не бере великого собаку. Коня чи корову взагалі неможливо просто посадити в машину. А хтось до останнього переконаний, що їде на два дні й скоро повернеться.

А потім дороги закриваються. Обстріли посилюються. Населений пункт опиняється в зоні бойових дій. І два дні перетворюються на місяці.

Саме тому я хочу говорити не про те, хто винен. Я хочу говорити про те, що потрібно зробити до того, як стане пізно.