Є момент, коли закінчується конкуренція і починається професія

Яке цікаве відбулося в США.

Як правило, президентський телевізійний пул у США працює так: п’ять великих телемереж, BC, CBS, CNN, Fox News і NBC, по черзі, забезпечують зйомку президента, а потім передають відео всім іншим медіа.

Це не привілей конкретного каналу, а механізм, який дозволяє журналістам постійно бути поруч із президентом навіть там, де фізично неможливо розмістити десятки знімальних груп. Така система існує десятиліттями. І не лише в США, до речі.

Сьогодні якраз була черга CNN висвітлювати чергову активність президента Трампа.

Але кілька днів тому Дональд Трамп оголосив, що CNN, MS NOW і POLITICO більше не матимуть доступу до Білого дому. У суботу їхніх журналістів справді не пустили всередину, а пресові перепустки забрали. Трамп пояснює це тим, що ці медіа поширюють «fake news».

І от тут сталося таке.

Коли CNN не зміг виконати свою чергу в телевізійному пулі, ABC, CBS, Fox News і NBC відмовилися його підміняти. Вони не сказали: «чудово, звільнилося місце», або «проблеми чужого каналу нас не стосуються».

Натомість було сказано чітко: заміни не буде, тоді ніхто не висвітлюватиме роботу президента.

У результаті п’ять телемереж призупинили стандартне телевізійне пулове висвітлення президентських заходів.

І тут дуже показовий випадок з Fox News, який аж ніяк не можна запідозрити в політичній близькості до CNN. Скоріше, навпаки. Цей канал якраз досить близький до Трампа і до республіканців. Але от така солідарність. Бо мова йде про принципи.

Спільна позиція мереж дуже проста: суспільство має право отримувати точну й незалежну інформацію про свою владу, а адміністрація не повинна вирішувати, яке медіа допускати до президента, в залежності від того, подобається йому канал чи ні.

CNN, MS NOW і POLITICO тим часом зробили наступний крок. Вони подали позов до федерального суду на адміністрацію Трампа, вимагаючи відновити доступ. Вони посилаються на Першу поправку до Конституції США і стверджують, що влада не може карати пресу за зміст її матеріалів.

І от тут я думаю про Україну.

Не тому, що ситуації США й України однакові. Вони не однакові. Ми пʼятий рік живемо в умовах повномасштабної війни, і частина обмежень для журналістів справді продиктована безпекою: не можна в реальному часі показувати переміщення військ, розкривати позиції, публікувати певну чутливу інформацію. Це нормально для країни, яка воює.

Але безпека і політична зручність влади - це точно не одне й те саме.

Тому американська історія для мене зараз не стільки про Трампа і CNN, скільки про професійну солідарність.

Про розуміння дуже простої речі: якщо сьогодні влада може викинути з пулу редакцію, яка тобі не подобається, а ти мовчки займеш її місце, то завтра вона так само легко викине тебе.

Можна ненавидіти редакційну політику конкурента. Можна вважати його журналістику поганою. Можна стояти на абсолютно протилежних політичних позиціях. Fox News і CNN - прекрасна ілюстрація цього.

Але є момент, коли закінчується конкуренція і починається професія.

І от нам би, в нашій країні, варто розуміти, що захищати потрібно не тільки власне право ставити владі запитання. Захищати важливо право іншого журналіста ставити їх теж. В тому числі - незручні.

Бо свобода преси працює тоді, коли влада мусить терпіти тих, хто їй не подобається.

4 квітня 2022 року з цифрового ефіру зникли три телеканали - Еспресо, Прямий і 5 канал.

Ці канали були незручними для чинної влади й пов’язаними з опозиційним середовищем. При цьому вони не були проросійськими каналами: всі три займали виразно проукраїнську позицію, а самі редакції заявляли, що готові працювати в межах єдиних новин і просили надати їм слот у марафоні.

Спочатку взагалі було незрозуміло, хто саме ухвалив рішення про їхнє відключення. «Зеонбуд» заявляв, що не знає причин. Згодом Держспецзв’язку пояснила відключення виконанням рішення РНБО про єдину інформаційну політику в умовах воєнного стану.

Але навіть через рік після рішення про відключення, Reporters Without Borders констатували: три опозиційні телеканали залишаються поза цифровим ефіром, а прозорої відповіді, хто, на якій конкретно правовій підставі й чому саме їх усунув, немає.

Європейські інституції закликала українську владу повернути канали в цифрове мовлення.

Але не сталося того, що сьогодні зробили ABC, CBS, NBC і, особливо показово, Fox News у США.

Інші великі українські телеканали не сказали: якщо ви викидаєте з ефіру наших конкурентів, ми не займемо їхнє місце.

Не сказали: ми можемо не приймати їхню редакційну політику, можемо конкурувати з ними за аудиторію, можемо мати протилежні політичні погляди, але правила мають бути однаковими для всіх.

Не сталося великої корпоративної солідарності.

Були заяви окремих журналістів і медійних організацій, були тексти «Детектора медіа», були протести самих редакцій, згодом була реакція міжнародних організацій.

Але не було того простого професійного жесту, який зараз демонструють американські телемережі: ми не скористаємося тим, що влада прибрала нашого конкурента.

Бо дуже легко думати приблизно так: мене не вимкнули; у мене є ефір; у мене є робота; мою редакцію допускають до тіл; це не моя проблема.

Але свобода слова саме так і втрачається. Іноді достатньо, щоб кожен, кого поки що не зачепили, вирішив, що чужа проблема його не стосується.

З початком великої війни створення єдиного інформаційного ефіру мало зрозумілу логіку: країні була потрібна швидка, перевірена інформація, а росія вела проти нас не лише військову, а й інформаційну війну.

Але тимчасовий надзвичайний механізм перетворився на багаторічну систему. Ну а де тоді закінчується необхідна в умовах війни інформаційна безпека і починається політичний контроль над тим, хто має загальнонаціональний ефір?

Саме тому історія з CNN і Fox News для мене важлива.

Fox не мусить любити CNN. NBC не мусить погоджуватися з CNN. Вони конкуренти. Але сьогодні вони захищають не CNN. Вони захищають правило.

Бо правило працює тільки тоді, коли ти захищаєш його не лише для себе і не лише для тих, хто тобі подобається.

Ну і не забувайте, що свобода слова потрібна не журналістам, а всьому суспільству. Щоб не перетворитися на країну, з якою ми воюємо. Де одна особа вирішує все - від народження і до смерті.

Фото: EPA/FILIP SINGER

Джерело: фейсбук-сторінка Зої Казанжи