"Наліт був успішний": інтерв'ю Ауслендера про нищівні удари по Москві та українську балістику

Москва опинилася під новою хвилею ударів, і цього разу питання не лише в кількості дронів, які долетіли до російської столиці. Українські військові могли використати тактику, яка змусила російську ППО витратити боєкомплект на дешеві цілі, залишивши її вразливою перед основним ударом.

Ізраїльський журналіст Сергій Ауслендер в ексклюзивному інтерв'ю 24 Каналу пояснив чим ця атака може обернутися для Москви та чи здатна Росія компенсувати втрати новою мобілізацією. Він також розповів, наскільки далеко Україна просунулася у створенні власної балістики та чи готова Європа до можливого нового наступу Путіна.

Чого чекати від Зустрічі Трампа та Зеленського?

Зовсім скоро відбудеться зустріч Трампа із Зеленським. Ваші очікування від цієї зустрічі? Чи зміниться щось у військовому плані для України й загалом більш глобально, на якому етапі війни ми зараз перебуваємо і з чим ми заходимо в цю зиму?

Щодо Трампа із Зеленським, я, зізнатися, гадки не маю, про що вони говоритимуть. Очевидно абсолютно, що з боку США Україні потрібна підтримка, як і раніше, вона є. Ось зараз якісь санкції ухвалили, які ще покійний Ліндсі Грем просував.

Зброю, я так розумію, продають, а не дають. Але це теж цілком нормальний варіант. Тому, напевно, обговорюватимуть якісь такі речі.

Можливо, обговорюватимуть варіанти припинення бойових дій. Але проблема тут не в Україні. Україна згодна хоч завтра припинити по лінії зіткнення. Росія вимагає їй там усе віддати та ще трохи зверху. Тому подивимося.

Зустрічі з Трампом уже були й не раз, і різні були у них підсумки. Але загалом це мало на що, на мій погляд, вплинуло.

Що стосується глобально, очевидно, що наступна зима залежатиме, звичайно, від температури. Я не знаю, як там буде в плані холодів, але якщо буде холодна, буде страшенно важка, тому що Росія зараз посилює атаки, збільшує виробництво дронів, виробництво ракет, збирає ракети, судячи з того, що зараз використовується в атаках по Україні.

І тому наступну зиму можна абсолютно сміливо прогнозувати як дуже важку в сенсі комунально-побутових речей і в плані нальотів, атак. Тобто вона буде дуже і дуже складна.

Як пройде, ми поки не знаємо, але в будь-якому разі треба готуватися завжди до гіршого.

Сергій Ауслендер про удари по Москві, мобілізацію в Росії та загрозу для НАТО: дивіться відео

Що показали "вибори" в Росії?

У продовження теми тих процесів, які зараз відбуваються на території Росії, поговорімо про так звані вибори. Як ви оцінюєте те, що зараз відбувається? Пишуть, що Кадиров набрав майже сто відсотків голосів на виборах у Чечні. Як їх потрібно сприймати? Чи змінить це щось? І чи бачимо ми зростання антивоєнних настроїв у Росії?

Я взагалі не можу нічого про ці вибори сказати. Вибори в Росії вже давно, вже десятки років як найдосконаліша фікція. Кадиров свої дев'яносто дев'ять відсотків набирає раз по раз і так і буде їх набирати, поки він там перебуває.

Чечня – це електоральний султанат, та, видно, не тільки електоральний, тому там скільки треба, стільки й намалюють.

Антивоєнні настрої, звичайно, присутні. Тут питань ніяких немає. Не дали людям висловити: допустили б там те ж "Яблуко" з антивоєнною програмою, напевно, це щось би показало. Але вони так перелякалися, що його відразу ж і зняли з виборів, хоча там воно ні на що б не впливало і взагалі.

І тому ще раз: вибори в Росії – абсолютна фікція, і про них немає сенсу навіть говорити. Це ні на що не впливає, це нічого не дає, це нічого не покращує і нічого не погіршує. Це якийсь абсолютно декоративний процес.

Крім того, я так розумію, "Єдина Росія" зараз отримає конституційну більшість, і якщо раптом знадобиться вкотре переписати конституцію, поширивши її на українську Львівську область, то вони це ухвалять простим голосуванням, без усяких там референдумів і так далі. Напевно, так це буде. Так що я б не сильно морочився щодо виборів.

Чи побачимо ми ще сильніше закручування гайок? Чи побачимо ми мобілізацію в більш глобальному процесі? Чи якось зміниться ситуація на полі бою?

Щодо закручування гайок – це процес абсолютно нескінченний, їх можна закручувати й закручувати, хоча там уже цілком собі настали такі сталінські часи, тільки ще не розстрілюють поки що, а відправляють на фронт помирати. А так загалом терміни вже цілком сталінські: за мислезлочини карають, і за який-небудь репост від дві тисячі двадцятого року можна отримати більше років, ніж за подвійне вбивство.

Ось буквально напередодні там була така історія, коли за подвійне вбивство людина отримала вісім років позбавлення волі, вчинене з особливою жорстокістю. А який-небудь переказ в Україну ста рублів може призвести до звинувачення в держзраді – це вісімнадцять років мінімум.

Так що закручування гайок – це процес нескінченний. І не схоже, щоб у цих гайок іржа злетіла, тому що репресивний апарат потужний, народ увесь роз'єднаний. Ніякого єдиного центру немає. І тому я не очікую ніяких там процесів типу протестів або чогось у цьому сенсі.

Протести можуть бути, тільки якщо бензину буде мало на бензоколонках, але його і так мало. І теж ніби не особливо якісь протести почалися.

Щодо мобілізації, теоретично вона можлива, але, знову ж таки, всі ці розмови всередині російської влади й те, що вони транслюють назовні, що, мовляв, не буде ніколи мобілізації, це найперша ознака, що вона таки може бути.

Я нагадаю, що у вересні двадцять другого, коли у них була перша хвиля, за вісім днів до неї Пєсков говорив, що мобілізації не буде, питання навіть не розглядається.

А якийсь у них депутат Держдуми, колишній генерал, за день до сказав, що не буде, а наступного дня вона почалася. Народ усю цю справу "схаває" за милу душу абсолютно.

Тому мобілізація цілком може трапитися. Інша річ, на що вона там вплине, я, чесно кажучи, не дуже розумію. Тому що, з огляду на те, як зараз проходять бойові дії, цю кошмарну кілзону в сорок кілометрів протяжністю, просто немислимі хмари дронів над полем бою, абсолютну прозорість поля бою, я гадки не маю, на що це вплине, крім того, що всіх, кого там мобілізують, рано чи пізно всі вони загинуть або їх там поранять. Ось і все.

Тому не знаю. Вони, мабуть, до останнього відкладатимуть це, але з урахуванням того, що вибори пройшли, мінус одне гальмо у них щодо цієї частини.

Удар по Москві: "Пелікан", "Фламінго" чи інша зброя?

Напередодні з'явилася інформація про те, що нібито українська балістика атакувала Москву. Низка джерел повідомляють про те, що "Пелікан", яким атакували Москву – це дрон, а не балістика. За вашими джерелами, чи коректно говорити, що це дійсно була балістика?

Те, що ми побачили, – це запуск ракет, однієї ракети. Тобто два рази повторили або двох різних ракет, ми не знаємо. Це може бути "Фламінго", а може бути, взагалі не знаю, який-небудь "Нептун" тощо.

Пожежа на Московському НПЗ / Exilenova

З цього відео неможливо зробити жодних висновків: ні геолокувати, ні зрозуміти, що це була взагалі за ракета і куди вона в принципі полетіла. Може, взагалі полігонні пуски були. Окей, заявлено, що це пуск по Москві. Написаному вірити, що називається. Тому я не знаю, що стосується цього відео, того, що ви показали.

Говорили, що триває розробка Fire Point FP-7, така ракета, але нібито вона теж називається "Пелікан", але це ракета малої дальності, це оперативно-тактична ракета з дальністю до трьохсот кілометрів. Це заміна ATACMS. Це те, що Україна намагається створити як аналог ракети ATACMS. Вона ніяк до Москви не долетить. Тільки якщо звідки-небудь із Тульської області по ній запускати. Тому навряд чи це була вона.

Кажуть, що є і дрон "Пелікан", але про нього, знову ж таки, пишуть, що він теж для middle strikes, він не долітає до Москви. Дрон "Паляниця", наприклад, реактивний, він долітає, у нього вісімсот п'ятдесят кілометрів дальність, а його проліт людині недосвідченій не відрізнити від прольоту ракети. Але це фактично і є крилата ракета, просто така примітивна і дешева.

Тому сказати, що саме по Москві прилетіло, незрозуміло. Очевидно, що там використовувалися якісь реактивні боєприпаси, тому що на відео, навіть кілька відео викладали, з таким характерним звуком, коли воно пролітає. Не знаю, що це було.

Ось ракети "Фламінго", можливо, використовували, тому що є якісь уламки. Ось показують росіяни у своїх відео характерні поворотні керма для ракети "Фламінго", можливо, це вона була, але це крилата ракета, а не балістична. Тому говорити про те, застосовували балістику чи не застосовували, я не знаю, немає поки чітких однозначних свідчень, але очевидно, що наліт був успішний і тактика застосовувалася інша цього разу.

Тобто перенаситили ППО хмарою дешевих дронів, а потім в утворені проломи ввели вже ударні засоби: чи то дрони, чи то реактивні дрони, чи то крилаті ракети. Тому що, в принципі, успішних випадків застосування "Фламінго" не так багато.

Ракета велика, здоровенна, у всіх сигнатурах вона світиться дуже яскраво, її легко засікти й легко збити. Відносно легко, мається на увазі за наявності засобів. Але якщо і "Фламінго" долетіли до Москви, одного з найбільш прикритих міст Росії, то тоді очевидно, що в цей момент ППО витратило просто весь свій боєкомплект і не змогло нічого зробити.

Так що ось таку тактику стали українські військові застосовувати. Те саме, що росіяни робили: теж перенасичення ППО, потім уже в кінці удар якимись важкими засобами та важкими боєприпасами. Ось, власне, і все.

Але ось це пожарищенад Москвою говорить про те, що удар, судячи з усього, своєї мети досяг.

Коли в України з'явиться власна балістика?

А що означає взагалі в цій війні й коли в Україні з'явиться власна балістика? Що це означає для Росії, для Москви конкретно? Чи змінить це хід війни? І що буде з російською протиповітряною обороною, чи є способи збивати нашу українську балістику?

Коли – гадки не маю. Це питання потрібно ставити компанії Fire Point або іншим розробникам, хто там веде цю розробку. Що це буде означати для Росії? Це частіше будуть прильоти, причому результативні.

Тому що є цілі, які ви зараз просто взагалі не можете вразити з огляду на те, що у вас немає подібних засобів. Тобто безпілотник із бойовою частиною сімдесят – вісімдесят кілограмів не може пробити бетонні перекриття і вразити там який-небудь заводський цех або щось ось у цьому роді.

Тобто балістика – зброя вельми та вельми грізна, і я не впевнений, що у росіян навіть є засоби протидії балістиці. Вони якось говорили, що вони там С-400 можуть збивати балістику, ледь не "Панцир" її може збивати. Повна дурниця, звичайно, тому що засобів перехоплення балістики у світі, я якось рахував, чи то п'ять, чи то шість комплексів. І Росія жодним із них не володіє.

До перелому у війні це не призведе. Я маю на увазі, на лінії фронту нічого від цього особливо не зміниться, але ви зможете завдавати агресору більш серйозної, важкої шкоди, якщо вдасться отримати таку зброю або вдасться масштабувати хоча б ті ж "Фламінго", у великій кількості їх застосовувати.

Але коли – це питання взагалі не до мене, я навіть близько не уявляю собі, на якому етапі розробки вона перебуває, чи готова вона, чи випробувана вона. Благо її зараз випробовувати можна прямо на противнику, але все одно найголовніше навіть не чи готова і випробувана, а виробничі можливості, тобто в яких кількостях ви будете здатні її випускати.

Цього літа ледь не обіцяли сотні штук "Фламінго" чи то на місяць, чи то на рік, я вже не пам'ятаю зараз, але цього рівня виробництва так і не зуміли досягти поки що.

А технічно в чому проблема виробляти балістичні ракети? У чому труднощі, якщо у вас є розуміння? І наскільки реально виробляти сотні ракет у тих можливостях, які теоретично у нас є?

Сто балістичних ракет на місяць, на пів року, на рік – це великі цифри. Це дуже великі цифри. Тому ось росіяни вийшли на три балістичні ракети на день, наприклад. Але для цього потрібен великий завод, це прямо потрібне таке великомасштабне, величезне підприємство.

Неможливо збирати це як дрони. У кожному підвалі можна збирати які-небудь примітивні дрони. З ракетами це так не працює. Одна з основних проблем – це ракетне паливо, тому що балістичні ракети працюють на твердому паливі. Про рідинні ми навіть говорити не будемо. Це нереальна абсолютно історія. Та вони вам такі зараз, напевно, і не потрібні.

Тобто потрібне тверде ракетне паливо, це вкрай складне і небезпечне виробництво, це дуже тонка матерія. Це здається тільки, що туди сірчаних головок від сірників наколупав, утрамбував – і воно полетить. Нічого подібного.

Там усе дуже специфічна така річ, вимагає специфічного ж обладнання, там планетарні міксери. Ось ця вся історія, там спеціальні суміші для цього потрібні. Де це все брати, я гадки не маю. Найголовніше, де це все розмістити, якщо вся територія України прострілюється російськими ракетами й дронами, вся буквально.

Тому я навіть не розумію, це десь за кордоном потрібно розміщувати це виробництво, там його будувати, там їх виробляти, буквально там. Тому що в самій Україні зараз, з огляду особливо на кількість у вас агентів російських спецслужб, які в небувалій кількості розплодилися, я не думаю, що це можливо у великих кількостях.

Напевно, можна робити якийсь невеликий цех десь у Карпатських горах, у якомусь укритті, там їх робити в певній кількості, але великими темпами виробляти їх, я не думаю, що це можливо.

Ще раз: це величезне масштабне виробництво. Уявіть собі, там безліч гектарів цього заводу, такий цех, сякий цех, остаточна збірка, це потрібно пускові окремо виробляти, це ціла справа. Я думаю, що це можливо тільки за кордоном.

Чи готовий Путін до атаки на НАТО?

Ви заговорили про закордон. Згадується матеріал The Guardian, який говорить про те, що Путін може напасти на країну НАТО в найближчі місяці. Чи вірите ви в те, що найближчим часом Путін зможе атакувати НАТО? У якому форматі?

Давайте так спробуємо розібрати цю історію. Сказати, що цього бути не може, не можна. Після двадцять четвертого лютого двадцять другого року все може бути. Ось Росія напала на Україну. Тому ще раз: нічого неможливого немає, все може статися, все може трапитися. Далі питання в ймовірностях.

Є кілька сценаріїв, і в них є ймовірності. Сценарій великого вторгнення, скажімо, з боку Білорусі через Сувалкський коридор на Калінінград з одночасною атакою на країни Балтії, вторгнення куди-небудь в Естонію або в Латвію, щось на кшталт цього. Ймовірність цього низька, на мій погляд, дуже, з тієї простої причини, що не видно ніяких угруповань.

Зараз за нинішніх можливостей розвідувальних служб зібрати, а на таку справу потрібне угруповання в сотні тисяч осіб і техніка, непомітно неможливо. Це потрібно окреме угруповання збирати в Білорусі, окреме – на кордоні з Балтійськими державами в Ленінградському військовому окрузі.

Це, я не знаю, в якому летаргічному сні повинні перебувати розвідки цих держав і всього НАТО, щоб таку справу проспати. Тому я ось цей сценарій розглядаю як найменш імовірний.

Інша річ, обмежене вторгнення – це трохи більш імовірно. Там де-небудь кілька десятків квадратних кілометрів Естонії відкусити під яким-небудь приводом, яку-небудь провокацію влаштувати або "захист російськомовних жителів Нарви". Та Бог знає, привід – це не проблема придумати. І, власне, перевірити реакцію НАТО.

Якщо НАТО дасть відсіч по-серйозному, завжди можна звідти відійти. Усе перевірили ніби нормально, так? А може бути, навпаки, воно й не дасть відсічі. Ну що ми, справді, скажуть у Брюсселі, зараз будемо через п'ятдесят квадратних кілометрів влаштовувати тут третю світову війну, чи що? Ядерний попіл і все таке. Та Бог з ними там, давайте ми вам грошей якихось дамо, компенсуємо і так далі.

Тобто перевірити реакцію НАТО. Стратегія факту: ставимо противника перед фактом того, що сталося, і дивимося, як він відреагує.

Ну і третій варіант – це гібридна війна, це всякі там провокації, кібератаки, "випадкові" в лапках, зрозуміло, зальоти дронів і так далі. І ось це все теж уже йде. Це вже, власне, сценарій, він такий здійснюється.

Так що теоретично, знову ж таки, нікому не вигідно ніколи воювати на два фронти. Ми пам'ятаємо прекрасно з історії масу прикладів, коли воювали на два фронти: Наполеон, Гітлер і так далі. І чим це все для них закінчувалося.

Але парадоксальним чином може статися казус зворотного сценарію, коли, вирішивши, що ніхто цього не очікує, вони на таке зважаться.

Тому я ще раз кажу: сценарій прямого повномасштабного нападу я б оцінював як вкрай низький, сценарій такого обмеженого нападу оцінював би як більш високий.

Ну а гібридна війна вже, власне, і так іде по всій Європі: там палахкотять склади, горять заводи, щось постійно вибухає, якісь дрони літають біля аеропортів і так далі. Так що це сценарій, який уже здійснюється. І, знову ж таки, він не виключає жоден із попередніх.

Наскільки Європа готова до великої війни?

Міністр закордонних справ Польщі Сікорський заявив, що якби Росія напала на Польщу, ми б досить швидко здобули перемогу. Відповідь зробив Патрушев, який прямо сказав, що Польща може зникнути за два-три дні. Як готова Європа до можливої війни і як ви ставитеся до таких заяв? На що здатна європейська армія?

Річ у тім, що ніякої європейської армії не існує. Є європейські армії. А питання, яка їхня готовність, – це питання питань насправді.

Звичайно, в Європі усвідомили загрозу. У Європі почали збільшувати бюджет. І це відбулося вже я не знаю, на якому році війни. Мається на увазі навіть не з чотирнадцятого року, коли все це почалося, хоча тоді вже треба було активно ворушитися, а ось після початку повномасштабного вторгнення.

І то, наскільки я розумію, більше на це вплинула історія навіть не з Україною, а з Гренландією, яку Трамп вирішив забрати у Данії. І всі раптом почали метушитися з приводу навіть не вторгнення, не дай Бог, звичайно, американців у Гренландію, а через той факт, що він збирався вийти з НАТО і залишити Європу сам на сам. Ось цей факт спонукав європейців щось робити.

Ну і то там почалися всякі "мутки" з військовими бюджетами, ось ці історії: з цієї статті переллємо в цю статтю, коштом цього збільшимо до двох відсотків ВВП, але через вкладення в інфраструктуру подвійного призначення. Ось уся ця каламуть, ця бюрократична.

У Європі в принципі розуміють загрозу, але вони, мені здається, ще навіть близько не готові. Тобто якщо в країни Балтії ще готуються, у них там якісь проходять навчання, якісь формування, територіальну оборону формують, щось із дронами намагаються освоювати й так далі, то яка-небудь умовна Франція, ось туди на захід далі, там узагалі все глухо, по-моєму, абсолютно.

Країни Східної Європи готові трохи краще. Та ж Польща, наприклад, побудувала армію досить непогану, але це армія колишнього покоління. Тобто це не армія тієї війни, яка йде в Україні. Так що до питання про готовність Європи є великі питання. Але як мінімум загрозу розуміють. Це вже добре. Уже хоч щось відбулося.

У разі війни в Європі, які можливості це нам дає або навпаки? Що ми можемо виграти або як це вплине на нас в Україні?

Ну, якщо припустити, що це трапиться, завтра, наприклад, не дай Бог, то це відверне пристойну частину російських ресурсів на війну з Європою, тому що так-сяк у Європі все одно якісь є війська, якась є авіація, там доведеться воювати.

Це Калінінград, це північні рубежі потрібно буде прикривати, фіни, шведи, Балтика і так далі. І для вас у будь-якому разі розпорошення сил агресора – це добре.

Питання, чи станеться це, чи ні, тому що це натурально ми перебуваємо в області ворожінь і припущень. Але будь-який конфлікт, у якому Росія братиме участь, крім війни з вами, для вас у будь-якому разі добре, це відвертатиме їхні ресурси, звичайно.

Що означає "перемога" для України та Росії?

Президент Зеленський заявив, що переможців у цій війні не буде, тільки зупинка бойових дій і збереження людських життів. Як ви сприймаєте такі сигнали від України? Що означає перемога в цій війні для Росії та для України?

Ось це хороше питання щодо перемоги. Тому що потрібно взагалі сформулювати теорію перемоги. Це дуже важливий момент. Коли ти ведеш війну, тобі потрібна теорія перемоги. Чого ти, власне, хочеш домогтися?

Ось для Росії теорією перемоги перед початком повномасштабного вторгнення, тобто її результатом, було нищівне руйнування української державності та незалежності. Тобто потрібно було по-швидкому захопити столицю, посадити там режим, дружній Росії, якого-небудь умовного Януковича, і, власне, таким чином повернути Україну в лоно імперії та забезпечити собі такий буфер величезний перед Європою, тому що їм увесь час там сниться це розширення НАТО на схід і все їм там це НАТО, НАТО.

Хоча, ще раз, якби війна в Україні не почалася, то НАТО б і через десять років, я маю на увазі, якщо рахувати навіть від чотирнадцятого року, мені здається, уже розвалилося б давно, тому що НАТО являло собою просто натуральну бліду тінь того, що там було за Радянського Союзу.

Тому для Росії ось це була перемога. Цього не сталося, тому що такі результати досягаються тільки в ході швидких блискавичних операцій. Не вийшов бліцкриг, і далі вони нову теорію перемоги не сформулювали.

І тепер вони воюють просто заради того, щоб воювати. Ну, вони там щось придумали, цю історію про Донецьку область, "звільнення Донбасу". Усе це маячня, звичайно, несусвітня. Записали собі в конституцію Запоріжжя з Херсонською областю. Теж дурниця повна, насправді.

У них немає, мені здається, критерію перемоги навіть немає. Коли у тебе немає критерію перемоги, як ти можеш воювати? Для чого ти воюєш? З чим ти воюєш? Як ти досягаєш результату, коли ти сам не розумієш бажаного результату?

Для України, напевно, спочатку це було утримання якомога більшої кількості територій, убезпечити столицю і так далі. Ось коли почалося вторгнення, вторгнення проспали відверто абсолютно. Тут теж не треба дурня валяти, потрібно ці речі визнавати.

Але зараз, я так розумію, для України важливо – це зупинка бойових дій по лінії фронту. Ось усе. Про кордони дев'яносто першого року поки потрібно забути й взагалі на цю справу навіть не відволікатися.

Поки потрібно припинити бойові дії, щоб припинилися прильоти, припинилася війна на лінії фронту і в тилах теж. І далі трохи приходити до тями, щоб люди хоч видихнули, тому що п'ятий рік, друга половина п'ятого року війни в такому стресі – це все дарма не мине для суспільства, це зрозуміло.

Так що теорія перемоги України, як мені здається, напевно, – це, загалом, і озвучували, власне, у вас щойно цитували Зеленського про те, що потрібно просто припинити бойові дії по лінії фронту. Але Путін уперся рогом.

Путін хоче вас пересидіти. Він вважає, що Україна ось – ось завалиться під вагою війни, під вагою труднощів, усіляких там корупційних скандалів і так далі. Усе, вона сама розвалиться, і йому потрібно просто почекати, пересидіти.

Ось він зараз пересидить і вийде з цієї війни переможцем, і увійде в історію як людина, яка повернула Україну в імперію або там, не знаю, Донецьку область завоювала. Хоча навіщо їм потрібна ця Донецька область? Своїх областей там дівати нікуди просто буквально. Але у них свої уявлення про критерії перемоги. Так що ось так, напевно, це все виглядає.

Чи зможе Трамп нав'язати домовленість?

Водночас не потрібно забувати й про Трампа, у якого найближчим часом пройдуть вибори. Політичні експерти говорять, що Трампу вигідна хоч якась домовленість між Україною і Росією. Що ви думаєте щодо Трампа? Чи побачимо ми хоч якусь домовленість і як він може повестися ближче до виборів?

Гадки не маю, якщо чесно. Його взагалі досить складно передбачати. Він така людина вельми імпульсивна, на мій погляд, але у нього є якась своя така теорія перемоги, давайте так це назвемо.

Але мені здається, у нього не вийде зупинити цю війну просто з огляду на те, що одна зі сторін категорично цього не хоче. А засобів тиску на Росію у нього не так багато залишилося, вони вже фактично вичерпані.

Або потрібно вводити якісь прям абсолютно драконівські санкції, з перехопленням суден у морі, з нафтою, з повним блокуванням фінансової системи, взагалі прям по повній програмі. Але на це накладається війна в Перській затоці, війна з Іраном, яка там із нафтою всю цю справу теж сильно ускладнила. Тому Трампу теж не сильно позаздриш у всій цій історії.

Тому я не думаю. Та Україна, ще раз, вона хоч завтра згодна припинити по лінії фронту: все, давайте зупиняємося, припиняємо війну. Але всі ось ці енергетичні перемир'я, полімерні перемир'я, зернові перемир'я, ось ці всі "на пів шишечки" перемир'я – це все на користь бідних абсолютно.

Так війна не ведеться, так не воюють. Воюють по повній програмі або припиняють війну по повній програмі. Всеосяжне припинення вогню, удари по тилах, на лінії фронту – повне припинення бойових дій. І після цього ведемо переговори, вже домовляємося.

Якщо згадати історію, скажімо, і то це історія довга, якщо згадати там ірано – іракську війну, там ледь не у вісімдесят другому або третьому році почалися вже якісь попередні контакти, а воювали до вісімдесят восьмого, я нагадаю. Там усе йшли якісь переговори. Або у В'єтнамі теж кілька років ішли переговори про мир, а війна тривала. Так що я не думаю, що у нього вийде.

Що відбувається на Донецькому напрямку?

Що зараз відбувається на полі бою? Білецький розповів про успіх ЗСУ в Донецькій області. Як ви бачите ситуацію зараз на Донецькому напрямку і як вона може розвиватися в найближчі тижні?

Основний напрямок ось цієї кампанії, її чомусь називають осінньо – літня, але вона насправді ж безперервна, – це зараз Слов'янськ і Краматорськ, це захопити залишки Донецької області, після чого можна реально це продати як небувалу перемогу своєї армії у Путіна.

Для цього потрібно захопити останню велику агломерацію Донбасу. Але як її захопиш?

І російське командування, загалом, повелося стандартним чином. Почали вони намагатися вдавлювати Слов'янсько-Краматорську агломерацію з двох боків: з боку Костянтинівки, це з півдня виходить, і в бік Краматорська, і з боку Лиману намагатися зайти ось через Святогірськ, той самий, який Путін уже взяв, хоча там і близько до ніякого взяття справа не йде, і з півночі.

І ось так двома кліщами здавити цю агломерацію, примусити українських військових звідти піти. Таке вже було і не раз, і не два в ході цієї війни. Тому що штурмувати в лоб і зачищати – це моторошні втрати, це дуже – дуже довго. А створити загрозу оточення і примусити відійти – це цілком можливо.

І згадайте історію з Кураховим, так ось було, звідки українські військові в підсумку знялися і пішли, тому що була загроза оточення. І ось виходить, що північну клешню цього потенційного оточення Третій армійський корпус їм відламав, так би мовити. І тепер усе, тепер уже не вийде.

Тепер доведеться в лоб через Костянтинівку або там через поля навколо неї, але там не сильно розгуляєшся, тому що там дрони хмарами літають.

Тому, загалом і в цілому, це може дуже сильно вплинути на ситуацію навколо Слов'янсько-Краматорської агломерації, на ось цю головну битву цього року війни та, мабуть, наступного року війни, і дуже сильно ускладнити російському командуванню всі плани щодо взяття двох цих міст.

В іншому ж на фронті глухий кут, це очевидно абсолютно. Тобто йде гра з нульовою сумою. Вони займають якусь кількість квадратних кілометрів, десятки на місяць від сили, там дев'яносто, сто – що це взагалі таке? Українці там відбивають на інших ділянках стільки ж. У підсумку те на те і виходить. Тобто це вже абсолютно безглуздий такий захід.

Але ось це і говорить про те, що Путін зупинятися не збирається. Ось зараз саме час, ось реально навіть зараз уже з усіма втраченими можливостями, з усіма там згорілими НПЗ, з усіма збитками, яких вони зазнали і яких вони вам завдали.

Ось якщо зараз зупинитися, він може сказати, що виграє в якомусь сенсі, тому що тоді можна буде продати це Трампу як поступку, витягнути з нього якесь там часткове зняття санкцій, поправити свої фінансові справи та готуватися там до наступного раунду. Але він не хоче, він майстер упускати можливості.