Зміни в школах: у МОН розповіли, хто і як тепер має реагувати на булінг

Зміни в школах у новому навчальному році стосуються і правил реагування на булінг. Наказ Міністерства освіти і науки №961, що набрав чинності 11 серпня 2026 року, зобов'язує школи реагувати на будь-які виявлені ознаки насильства — навіть якщо до повноцінного цькування справа ще не дійшла.

Головна зміна проста: фраза «це сталося лише один раз, тож це не булінг» більше не звільняє школу від обов'язку діяти. Разова образа, погроза, приниження чи сексуальне домагання можуть ще не відповідати юридичним ознакам булінгу, однак навчальний заклад усе одно зобов'язаний відреагувати.

Скільки часу дали школі на реакцію

Після реєстрації повідомлення директор або інший керівник закладу має розглянути його протягом однієї доби. Якщо під час перевірки виявили ознаки насильства, керівник зобов'язаний невідкладно, але не пізніше ніж за три години, повідомити Національну поліцію та службу у справах дітей.

Булінг відрізняється від звичайного конфлікту насамперед систематичністю. Оновлений порядок уточнює: систематичним може вважатися насильство, яке повторилося два і більше разів протягом року. До нього зараховують і побиття, і постійні образи, погрози, шантаж, псування або відбирання речей, сексуальні образи та цькування в інтернеті.

Хто і як може повідомити про цькування

Звернутися з повідомленням можуть і сама дитина, і її батьки. Це право має будь-який учасник освітнього процесу, який став свідком або дізнався про насильство. Зробити це дозволено усно, письмово, телефоном, електронною поштою або через спеціальну скриньку для звернень. Повідомлення може бути й анонімним.

Кожен заклад освіти має визначити відповідальну особу, яка прийматиме та реєструватиме звернення, забезпечити кілька способів зв'язку та вести облік випадків насильства. Для батьків найнадійніший варіант — письмовий або електронний слід звернення з конкретним описом: коли, де, хто був присутній і чи повторювалися подібні випадки.

Що зобов'язаний вчитель

Нові правила стосуються і педагогів. Якщо вчитель, вихователь або психолог сам побачив ознаки насильства, він має повідомити керівника закладу. Синці — далеко не єдиний сигнал. МОН звертає увагу на різкі зміни поведінки: страх перед певними учнями, небажання йти до школи, часті пропуски занять, замкнутість, тривожність, раптове падіння успішності або спалахи агресії.

Окремим сигналом може бути ситуація, коли дитину систематично не беруть у спільні активності, демонстративно ігнорують або принижують у класному чаті. Один такий симптом ще не доводить цькування, але є підставою з'ясувати, що відбувається.

Шкільна комісія не встановлює факт булінгу

Комісія при закладі освіти більше не визначає юридичний факт булінгу — це може зробити лише суд рішенням, яке набрало законної сили. Завдання шкільної комісії інше: розібрати обставини, оцінити потреби дитини, визначити заходи підтримки, запобігти повторенню та контролювати виконання ухвалених рішень.

Дитина має право бути вислуханою. Якщо її опитують на засіданні комісії, це відбувається з урахуванням віку та зрілості дитини, за участю психолога або соціального педагога і, як правило, батьків.

Що робити, якщо школа ігнорує проблему

Батьки не зобов'язані обмежуватися зверненням до класного керівника. Повідомити можна безпосередньо директору, а також звернутися до поліції. Якщо ж у насильстві підозрюють самого директора чи іншого керівника, звернення подають засновнику школи або відповідному органу управління освітою.

Корисні контакти: Національна гаряча лінія для дітей та молоді — 116 111, безоплатна правнича консультація — 0 800 213 103. Якщо дитині потрібна невідкладна медична допомога, її мають організувати незалежно від роботи шкільної комісії.