Перший суперник України в Лізі націй: досьє на збірну Угорщини

Національна команда Угорщини буде першим викликом для збірної України з футболу в Лізі націй 2026/27. Презентація скандинавської збірної – в матеріалі «Главкома».

Матч Угорщина – Україна відбудеться 25 вересня у Будапешті. Прийме поєдинок столичний стадіон «Пушкаш Арена». Стартовий свисток зустрічі прозвучить о 21:45 за київським часом.

Склад збірної Угорщини

До нового сезону Ліги націй «триколірні» підходять під час перебудови. Процес зміни поколінь зручно збігся з вильотом національної команди з Дивізіону A турніру. Там скромна збірна з великою історією провела два поспіль сезони змагань. Тепер же тренерський штаб узявся за вливання свіжої крові в колектив.

Завершили виступи в збірній Угорщини воротарі Петер Гулачі (36 років) і Денеш Дібус (35), відіграватиме меншу роль оборонець Віллі Орбан (33), а нападники Роланд Шаллаї та Барнабаш Варга (по 29) пропустять прийдешні поєдинки через травми. Натомість шанси закріпитися в лавах «триколірних» отримають вчорашні дебютанти та донедавна запасні. Наприклад, за місце основного голкіпера конкуруватимуть 29-річний Балаж Тот («Блекберн») і 21-річний Армін Печі («Гартберг»).

Перевагою лінії оборони колективу Марко Россі стала географія. Тепер в іноземних першостях грають не лише Мілош Керкез («Ліверпуль») і згаданий Орбан (РБ «Лейпциг»), а й центрбеки Акош Макграф («Копенгаген»), Бенце Варконі («Карабах») і Марк Чінгер («Гронінген»). Давно скуштував легіонерського хліба фланговий оборонець Бендегуз Болла («Рапід» Відень), а дублер Керкеза Каллум Стайлз («Вест Бромвіч»), бабуся і дідусь якого народилися на Закарпатті, провів усе життя в Англії. Щоправда, останній зазнав ушкодження.

У центрі поля новачки гуртуватимуться навколо 25-річного Домініка Собослаї («Ліверпуль»). Тут передусім чекають прогресу від 20-річного центрхава Алекса Тота («Борнмут») і його на рік старшого колеги за амплуа Тамаша Сюча («Фамалікан»), а також 22-річного опорника Раймунда Тота («Коньяспор»). Вони поки не стали безумовно основними в зарубіжних клубах, але вже готові конкурувати та підштовхувати до самовдосконалення зірок місцевого розливу на кшталт Андраша Шефера («Уніон»). А ще в обоймі Россі опинилися 24-річний Мілан Віталіш (АЕК) та 25-літній Арон Чонгваї («Сент-Етьєн»).

Знайшлася своя зірочка і для лінії атаки. 23-річний Дамір Реджіч влітку змінив словацький ДАК на «Ред Булл» із австрійського Зальцбурга й тепер готовий до кроку вперед на рівні збірної Угорщини. Травма Шаллаї надала сину боснійця та угорки можливість закріпитися на правому фланзі. А от ліворуч у двері основи гучно грюкає 23-річний Йожеф Салаї («Пакш»), який вже оформив шість голів у новому сезоні. Навіть на м'яч більше до свого активу записав на рік молодший Габор Юрек (МТК). Когось з цих хлопців замість конкуренції з Реджічем та Собослаї тренерський штаб може спробувати в ролі центрфорварда.

Тренер Марко Россі

Керманич угорської збірної – нетиповий італієць. Після добротної ігрової кар'єри («Брешія», «Сампдорія», «П'яченца») він спершу пішов звичним шляхом – попрацював головним тренером юнацьких команд «Удінезе» та «Лумеццане», поки керівництво останньої не надало шанс із основою. Сім років Россі намагався потрапити бодай на рівень Серії B, але досвід із тим же «Лумеццане», «Про Патрією», «Скафатезе» та «Кавезе» тамтешніх власників не переконав.

Влітку 2012 року італійський тренер вирішив круто змінити життя і погодився переїхати до Угорщини. Він очолив будапештський «Гонвед», який з падінням комуністичного режиму гучно впав із п'єдесталу пошани. Та саме Россі повернув рідний клуб легендарного Ференца Пушкаша на вершину. Щоправда, з другої спроби. Перший період алленаторе в угорській столиці обірвався у квітні 2014 року, коли після «бронзи» в дебютному сезоні «леви» опустилися в середину турнірної таблиці. А от другий (2015-2017 роки) обернувся тріумфом. «Гонвед» виграв титул за підсумками кампанії 2016/17 – перший за чверть століття!

Россі пішов із команди в променях слави. Він опинився в сусідній Словаччині, де очолив ДАК. Зв'язок із Угорщиною зберігся – за «синьо-жовтих» не лише вболівають місцеві угорці, а й негласну підтримку надавав експрем'єр-міністр Віктор Орбан. Та назад у Будапешт італійця покликали вже за рік. Нового керманича потребувала національна команда. Збірна Угорщини на той час уже перервала 30-річну серію без великих турнірів – на Євро-2016 мадяри навіть сенсаційно дійшли до 1/8 фіналу. Однак, потребували стабільності результатів. І Россі їх забезпечив.

Цю мандрівку фахівець розпочав у Лізі націй 2018/19. За півроку нові підопічні італійського тренера завоювали путівку в Дивізіон B. Далі через сито плейоф кваліфікації відібралися на Євро-2020, а паралельно в новому сезоні Ліги націй пробилися у Дивізіон A, залишивши позаду росіян, сербів і турків. І хоч здивувати на Чемпіонаті Європи не вдалося, та другий поспіль (а згодом і третій) вихід на турнір підтвердив повернення угорців у родину міцних горішків європейського футболу. Справжній же фурор команда Россі зробила в Лізі націй 2022/23. З двома перемогами над збірною Англії (1:0, 4:0) та однією над збірною Німеччини (1:0) Угорщина до останнього туру претендувала на півфінал, але програла вирішальний матч збірній Італії (0:2).

Італієць на чолі угорської збірної віддавав перевагу різним схемам. На старті роботи він покладався на формації з чотирма оборонцями (4-1-4-1 та 4-2-3-1), та згодом перейшов до побудов із трьома центрбеками (3-4-2-1 та 3-5-2). Проте, після вильоту з Дивізіону A Ліги націй у 2024 році (одна перемога в шести турах) Россі повернувся до роботи з четвіркою позаду. Зі схемами 4-1-4-1, 4-2-3-1 та навіть 4-3-3 збірна Угорщини провела відбір до Чемпіонату світу 2026. І хоч успіху не мала, фінішувавши третьою у квартеті з португальцями, ірландцями та вірменами після драматичної поразки Ейре (2:3), та в спарингах цьогоріч продовжила грати винятково з формацією 4-2-3-1.

Перспективи збірної Угорщини

Тренерський штаб «триколірних» вчасно затіяв зміну поколінь. Враховуючи швидкоплинність Ліги націй 2026/27 з чотирма поєдинками за 10 днів, поразка-друга фактично позбавить шансів на підвищення в класі. Утім, у Дивізіоні A Угорщина вже була. Більше того, непогано себе там зарекомендувала. А от кваліфікація до Євро-2028 та відбір перед ЧС-2030 значно важливіші. Тож національним командам, що потребують перебудови, доцільніше пожертвувати Лігою націй задля майбутнього поступу на Чемпіонаті Європи та Кубку світу. Україна востаннє грала на Мундіалі в 2006 році, а збірна Угорщини – в 1986-му…

Утім, турнір не буде лише полем для експериментів Россі. Якість наявного кадрового матеріалу та рівень суперників у групі дозволить угорцям претендувати на позитивний результат у кожному з шести поєдинків. Щойно Чінгер, Макграф, Алекс і Раймунд Тоти, Сюч, Реджіч та інші втягнуться на цьому рівні, відразу стануть грізним опонентом для будь-якої європейської збірної. Звісно, до висот «Золотої команди» 50-х нинішньому поколінню Угорщини далеко. Та безумовний прогрес національної команди в останнє десятиліття уже змусив збірні в різних куточках Старого світу підходити до очних протистоянь з угорцями в повній бойовій готовності.

Антон Федорців, «Главком»