Дослідники знайшли на Буковині село з унікальними криницями

У Чернівецькій області є село, яке ніби випало з часу: старовинні хати під лісом, декілька храмів і найголовніше – унікальні криниці, оздоблені так майстерно, що їх легко сплутати з мініатюрними каплицями. Йдеться про Давидівку – поселення з багатонаціональним минулим і цікавою архітектурою. Як інформує «Главком», команда дослідників «Кафедра Буковини» показала, чим це село може бути цікавим для мандрівників.

Історія села почалася з азартної гри. За переказами, землі, вкриті густими лісами зі столітніми смереками, за часів Австро-Угорської імперії належали панові, який програв їх у карти.

Новий власник опинився перед величезним лісовим масивом, з яким не знав, що робити, тож вирішив роздавати ділянки переселенцям безкоштовно. Умова була одна: викорчувати гектар лісу і побудуватися на ньому.

На цей заклик відгукнулися українці, чехи, словаки, німці, поляки, румуни та представники інших народів. Так у лісовому краї виникла багатоконфесійна та поліетнічна громада, сліди якої в селі помітні й сьогодні. За легендою, саму назву Давидівка отримала від імені чоловіка на ім'я Давид.

Криниці як каплиці

Візитівкою села стали місцеві криниці – не просто джерела води, а справжні зразки народної архітектури. Кожна з них має двосхилий дах, віконця, різьблення та фігурне оздоблення, через що зовні нагадує мініатюрний будиночок або каплицю.

Барви теж не повторюються: зелений, синій, бордовий – кожна криниця пофарбована по-своєму й прикрашена орнаментами, хрестами чи колесами.

Саме ці деталі надають Давидівці особливої, майже містичної атмосфери.

Багато храмів

Ще одна особливість Давидівки – щільність храмів. Місцеві жартують, що каплицю чи церкву тут можна зустріти буквально через кожні кілька кілометрів.

Серед найпомітніших об'єктів – стара греко-католицька церква. Її спорудили не в самій Давидівці: у 1905 році будівлю розібрали в сусідньому селі Мигове, перевезли сюди й заново освятили 1907 року. Храм стоїть не на суцільному мурованому фундаменті, а на спеціальних опорах, завезених з Прикарпаття.

Не менш цікава і дерев'яна церква Святого Петра і Павла. Разом з іншими храмами, дзвіницями та старовинними ажурними хрестами, на яких часто вирізьблено символи сонця, місяця й ока – вони перетворюють село на своєрідний історичний заповідник просто неба.

Із Давидівкою пов'язане й ім'я відомого українського композитора, письменника та педагога Сидора Воробкевича. У 1861-1864 роках він мешкав у селі, служив у місцевій церкві та навчав місцевих дітей грамоти.

Буковинський колорит

Крім храмів і криниць, село зберігає характерну буковинську забудову: старі хати з вертикальним дерев'яним оздобленням (тесом) і піднятим рівнем мансарди чи горища – деталь, якою давидівська архітектура відрізняється від сусідніх сіл.

Утім, чимало історичних будівель сьогодні потребують реставрації, а церковні громади поступово меншають. Усе ж Давидівка й досі залишається місцем із особливою енергетикою – там, де переплелися долі різних народів, культур і віросповідань.

Також на Чернігівщині є село, яке більше нагадує декорації до постапокаліптичного фільму. Новоселиця, попри оптимістичну назву, поступово перетворилася на майже безлюдний населений пункт серед лісу неподалік кордону з Київською областю.