Змінив ім'я, віру і країну: як українець став генералом Османської імперії

Що відомо про Михайла Чайковського – розкаже 24 Канал.

Ким був Чайковський?

Майбутній Садик-Паша народився в селі Гальчин на території сучасної Житомирщини. За материнською лінією він був пов'язаний із гетьманом Іваном Брюховецьким. Сам Чайковський наголошував на своєму козацькому походженні та цікавився історією й традиціями українського козацтва.

Водночас він був польськомовним письменником і представником так званої української школи польської романтичної літератури. Його твори часто були присвячені козацькій тематиці.

Як він опинився в еміграції?

У 1830 – 1831 роках Чайковський брав участь у Листопадовому повстанні проти Російської імперії. Після його поразки він залишив територію Російської імперії та перебрався до Франції. Згодом Чайковський став політичним емігрантом і переїхав до Константинополя. Там його діяльність дедалі більше була пов'язана з Османською імперією та планами боротьби проти Росії.

Як український шляхтич став Садик-Пашею?

У 1850 році Чайковський перейшов на службу до османського уряду та прийняв іслам. Він отримав ім'я Мехмет Садик, а згодом – титул паші. Під час Кримської війни Чайковський організував у складі османських військ козацькі формування з українських та інших добровольців. Ці підрозділи воювали на боці Османської імперії проти Росії. Саме тоді він став відомий як Садик-Паша.

Після завершення Кримської війни Чайковський продовжував служити Османській імперії, однак згодом його політичні погляди змінилися. У 1873 році він отримав амністію від російського уряду та повернувся в Україну. Після повернення Чайковський прийняв православ'я. Помер Михайло Чайковський у 1886 році.

Михайло Чайковський / Фото Вікіпедія

За одне життя Чайковський встиг побувати:

• письменником,
• політичним емігрантом,
• учасником повстання,
• османським військовиком і пашею.

Він змінював країни проживання та релігійну приналежність, але водночас протягом життя зберігав особливий інтерес до українського козацтва. Його біографія – приклад того, наскільки складною була ідентичність людей на українських землях у XIX столітті, де перепліталися українські, польські, російські та османські політичні й культурні впливи.