Європейці спалять Москву швидше за українців, а Калінінград опинився в котлі: інтервʼю з Романом Світаном

Росія продовжує поєднувати воєнну риторику із сигналами про можливі домовленості зі Сполученими Штатами. Паралельно Москва змінює тактику повітряних атак, застосовує реактивні дрони та намагається пристосуватися до українських ударів по своїх тилах.

Полковник запасу ЗСУ та льотчик-інструктор Роман Світан в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу пояснив, що стоїть за новими заявами Володимира Путіна, навіщо Кремлю контакти з командою Дональда Трампа та яку роль нині відіграють Сили безпілотних систем. Також він оцінив ядерні погрози Москви, значення Калінінграда для Росії та пояснив, чому вважає ставку лише на дрони-перехоплювачі недостатньою для протидії новим повітряним загрозам.

24 Канал подає текстову версію розмови.

Путін повертає радянську риторику у внутрішню політику

Путін назвав мужність російських військових важливим моральним орієнтиром для тих, хто працює у державному управлінні. Він також говорив про відповідальність губернаторів та намагався пов'язати війну з внутрішньою політикою. На кого розраховані такі заяви?

Він відпрацьовує порядок денний ще Радянського Союзу. Приблизно так виступали генеральні секретарі: береться стара риторика, трохи переписується і пристосовується до нинішньої ситуації. Нічого принципово нового тут немає.

Те саме стосується виборчої системи. Росія – авторитарна держава, тому справжньої політичної конкуренції там, на мою думку, немає. Система визначає, хто керуватиме регіонами, а потім оформлює це через вибори.

Новим елементом Путін намагається зробити тему війни. Йому потрібно підвищувати престиж служби в армії та показувати, що участь у так званій "СВО" нібито може стати соціальним ліфтом.

Посил приблизно такий: підеш воювати, виживеш, а потім матимеш можливість отримати посаду в державному управлінні. Це теж нагадує радянський підхід, коли службу намагалися пов'язувати з подальшою кар'єрою.

І ця пропаганда має свою аудиторію. Якщо Росії щомісяця вдається ставити до строю десятки тисяч нових людей, Кремль і далі використовуватиме такі стимули для рекрутингу.

Кремль намагається захистити свою нафтову галузь

Посланець Путіна Кирило Дмитрієв знову проводив переговори у США з представниками адміністрації Трампа. Серед тем були війна в Україні та можлива співпраця в енергетиці після її завершення. Чи можуть ці контакти привести до нових домовленостей?

Дмитрієв виконує роль людини, яка передає між Москвою та американською стороною пропозиції, значна частина яких стосується економіки. Для Путіна такий канал важливий, тому що він намагається знайти домовленості, вигідні Кремлю.

Але стратегічна мета Путіна, на мою думку, не змінилася. Його влаштовували б рішення, які послаблюють Україну та дають Росії можливість зберегти свої позиції. Поки є українська держава, українська нація та українська армія, він не досягає тієї мети, з якою починав цю війну.

Тому так звані мирні ініціативи Кремля потрібно оцінювати не за назвою, а за умовами, які Росія намагається отримати. Путіну потрібна не просто пауза, а така конфігурація, яка покращить його становище.

У цьому контексті знову звучить тема можливого енергетичного перемир'я. Для чого воно може бути потрібне Москві?

Тут інтерес Путіна цілком зрозумілий: йому потрібно, щоб Україна не била по російських нафтопереробних заводах та іншій нафтовій інфраструктурі.

Він може намагатися отримати це не через пряму домовленість із Києвом, а через американську сторону, щоб уже вона впливала на Україну в питанні ударів по російських об'єктах.

Для нас це принципово важливо, тому що нафтова галузь дає Росії ресурси для продовження війни. Тому будь-яку паузу в ударах по таких об'єктах треба оцінювати через те, що Україна отримує натомість.

Сили безпілотних систем переносять удари в російський тил

Сили безпілотних систем повідомляли про майже дві тисячі уражених ворожих цілей за добу. Наскільки серйозним є такий результат і яку роль СБС уже відіграють у війні?

Дві тисячі цілей за добу – це дуже багато. Такий результат говорить і про кількість доступних засобів ураження, і про професійну підготовку людей, які ними працюють.

Сили безпілотних систем фактично стали окремою авіаційною компонентою. У них є різні засоби – від тактичних дронів безпосередньо на лінії бойового зіткнення до систем, здатних працювати значно глибше в тилу.

Останнім часом особливо важливою стала робота по оперативному тилу. Росіянам необхідно постійно підвозити техніку, боєприпаси, паливо та резерви, а наше завдання – зупиняти цей рух ще до того, як ресурси потраплять на передову.

Де така робота зараз особливо помітна?

Один із напрямків – сухопутний коридор уздовж Азовського моря. Наші засоби вже дозволяють тримати під вогневим впливом маршрути, якими росіяни переміщують техніку та вантажі.

Інший важливий напрямок – Брянська область та залізнична логістика. Через неї проходять маршрути, якими перевозять паливо та інші ресурси, зокрема з боку Білорусі.

Частина пального проходить через Мозирський нафтопереробний завод, а далі залізницею рухається через Брянську область. Йдеться про дизельне пальне, бензин, авіаційний гас та інші ресурси, потрібні російській армії.

Тому мости, колії, цистерни та інші елементи залізничної інфраструктури мають велике значення. Навіть тимчасова зупинка руху створює додаткові проблеми для постачання російських угруповань.

Географія роботи СБС закономірно розширюється. Їхнє завдання вже не обмежується безпосередньо фронтом, а охоплює систему забезпечення російської армії в оперативному тилу.

Ядерні погрози Кремля мають залякати Європу

У Росії знову говорять про можливість застосування ядерної зброї у разі спроб ізолювати Калінінградську область. Наскільки серйозно Європі треба сприймати такі погрози?

Я не вірю, що Путін піде на ядерний удар по країнах Європи. Він розуміє, що це викличе відповідь, наслідки якої будуть критичними вже для самої Росії.

Москва є ключовим центром російської політичної та військової системи. Тому Кремль змушений враховувати, що масштабна агресія проти європейських держав може привести до ударів уже по критично важливих російських центрах.

Через це значна частина ядерної риторики, на мою думку, працює як шантаж. Путін намагається підняти ставки й залякати європейців ще до того, як вони ухвалять певні рішення.

Показово й те, що країни Північної Європи мають додаткові формати оборонної взаємодії, зокрема JEF. Це ще один механізм, який дозволяє їм координувати свої дії у сфері безпеки.

Чому Калінінград настільки важливий для Росії?

Це військовий плацдарм у Балтійському регіоні. Там розміщена частина Балтійського флоту, а також сухопутні й авіаційні підрозділи.

Водночас Калінінград – ексклав між Польщею, Литвою та Балтійським морем, тому його логістика об'єктивно залежить від обмеженої кількості маршрутів.

Морське постачання може частково компенсувати проблеми на суші, але повністю замінити автомобільну та залізничну логістику складно. Для великого військового угруповання стабільне постачання має критичне значення.

Тому будь-яке погіршення логістики Калінінграда створює для Москви серйозну проблему. Саме цим, на мою думку, пояснюється така гостра реакція Кремля на розмови про можливу ізоляцію ексклаву.

Удари по логістиці Росії не обмежуються дронами

У Брянській області повідомляли про пошкодження залізничних колій під час руху потяга. Яку роль у таких операціях загалом можуть відігравати сили опору?

Хто конкретно стоїть за кожним таким випадком, без підтвердження стверджувати не можна. Там можуть діяти різні сили опору, зокрема люди, які виступають проти російського режиму та війни.

Важливо інше: залізнична мережа для Росії критично важлива. Нею перевозять пальне, військові вантажі, техніку та особовий склад.

Тому будь-яка зупинка таких маршрутів впливає на логістику. Особливо це стосується напрямків від Білорусі через Брянську область далі вглиб Росії.

Сили безпілотних систем можуть працювати по цих маршрутах із повітря, а сили опору – діяти безпосередньо на місцевості. У результаті Росії доводиться витрачати більше ресурсів на охорону, ремонт та відновлення інфраструктури.

Російські дрони можуть вивчати роботу ППО НАТО

Командувач Сил безпілотних систем Мадяр говорив, що російські дрони біля кордонів НАТО не варто сприймати як випадковість. Навіщо Москві такі провокації?

На мою думку, одним із завдань може бути вивчення алгоритму роботи протиповітряної оборони країн НАТО.

Коли з'являється повітряна ціль, система починає реагувати: її фіксують радари, можуть підніматися літаки, активуються певні комплекси, ухвалюється рішення про перехоплення. Спостерігаючи за цим, противник отримує інформацію про принципи роботи оборони.

Якщо такий алгоритм відомий, під час наступної атаки можна намагатися його обійти або перевантажити систему більшою кількістю цілей.

Тому важливо не просто реагувати на кожен окремий дрон, а постійно змінювати алгоритми протидії, щоб Росія не отримала готову модель роботи ППО.

Якою тоді має бути реакція партнерів?

Після впевненої ідентифікації бойової повітряної цілі її треба перехоплювати якомога раніше. Чим довше чекати, тим менше часу залишається на реакцію перед тим, як вона наблизиться до населених пунктів чи критичної інфраструктури.

Особливо важливо це тоді, коли противник уже намагається аналізувати роботу оборони та підбирати маршрути, які ускладнюють перехоплення.

Реактивні "Герані" виснажують дорогу українську ППО

Росія дедалі активніше застосовує реактивні дрони. Чим вони відрізняються від звичайних "Шахедів" і наскільки серйозним викликом стають для української ППО?

Реактивна "Герань" має інші швидкісні та висотні характеристики. Її дальність залежить від запасу пального, маршруту, швидкості та висоти польоту.

За моєю оцінкою, на крейсерських режимах такі дрони можуть працювати в межах кількох сотень кілометрів. Якщо вони летять на порівняно невеликій швидкості, частина засобів, які використовувалися проти звичайних ударних БпЛА, ще здатна з ними працювати.

Але якщо реактивний дрон розганяється приблизно до 500 кілометрів на годину та підіймається вище п'яти кілометрів, значна частина звичних засобів перехоплення вже не може його наздогнати або дістати.

Тоді доводиться використовувати зенітні ракетні комплекси середньої дальності та дорогі ракети. І тут виникає економічна проблема: боєприпас для перехоплення може коштувати в рази дорожче за сам дрон.

Таким способом Росія може намагатися виснажувати українську ППО, змушуючи витрачати дорогий та обмежений боєкомплект на дешевші повітряні цілі.

Україна активно розвиває дрони-перехоплювачі. Чому ви вважаєте, що лише цього напрямку недостатньо?

У дрона-перехоплювача є фізичні обмеження за швидкістю, висотою та часом набору цієї висоти. Якщо ціль швидша, її вже складно наздогнати.

Те саме стосується висотних цілей. Коли "Герань" іде на п'яти кілометрах, перехоплювачу спочатку треба набрати цю висоту, а вже потім наздогнати дрон. Якщо його власна швидкість нижча, завдання різко ускладнюється.

Тому я вважаю помилкою робити дрони-перехоплювачі єдиною основою майбутньої системи. Вони можуть займати свою нішу, але потрібен ще один, швидший і масовіший засіб.

Таким засобом мають стати дешеві ракети малої дальності. Вони мають достатній запас швидкості для перехоплення реактивних дронів і водночас можуть бути значно дешевшими за ракети великих зенітних комплексів.

Україні потрібні масові дешеві ракети малої дальності

Сергій Притула говорив про відсутність системного рішення проти реактивних дронів. Яким воно має бути, на вашу думку?

Сам принцип системного рішення давно відомий: радіолокаційне виявлення цілі плюс ракета, яка здатна швидко її перехопити.

Головна перевага радіолокації – всепогодність. Візуальне виявлення залежить від туману, хмарності, опадів і часу доби, тоді як радар може побачити повітряну ціль на значно більшій відстані та передати дані для перехоплення.

При цьому сама ракета не обов'язково повинна мати дорогу головку самонаведення. Її можна вести із землі по радіоканалу або використовувати наведення за відбитим лазерним променем.

Як приклад такого підходу можна розглядати APKWS, де некерований реактивний снаряд отримує систему лазерного наведення. Інший принцип – комплекси малої дальності на кшталт "Оси", де ціль виявляється радаром, а ракета отримує команди від наземної системи.

Я також звертаю увагу на українські напрацювання для таких комплексів. Якщо створити дешеву ракету достатньої швидкості та висотності, її можна виробляти значно масовіше, ніж дорогі ракети для IRIS-T, NASAMS чи інших систем середньої дальності.

Як така система має виглядати на практиці?

Вона не повинна обмежуватися лише захистом окремого міста чи підприємства. Потрібна бар'єрна система протиповітряної оборони, розгорнута в кілька смуг на основних маршрутах заходу російських повітряних цілей.

Радари виявляють дрони, дешеві ракети малої дальності беруть на себе масові цілі, а дорогі системи середньої та великої дальності зберігають боєкомплект для складніших крилатих і балістичних ракет.

У цьому й полягає системний підхід: не намагатися кожну нову російську розробку збивати найдорожчим доступним засобом, а створити окремий масовий ешелон ППО саме для таких цілей.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.

Роман Світан про заяви Путіна, удари СБС і нову загрозу реактивних дронів: дивіться відео