Від книжкового імпорту до ударів по друкарнях: як Росія десятиліттями знищувала українську книгу

Руйнівний вплив Росії на українську книгу почався задовго до перших ударів по українських друкарнях під час повномасштабного вторгнення. Для колонізаторів книги завжди був одним з найбільших ворогів.

Ми добре знаємо про Валуєвський циркуляр, Емський указ та репресії проти українських письменників у радянські часи. Але історія тиску на українську книгу не закінчилася з проголошенням Незалежності України.

У 1990-х українське книговидання опинилося в глибокій кризі, а російська книга стрімко зайняла звільнений ринок. У 2000-х до економічної залежності додалася проблема контролю над правами на перекладну літературу. А після 2022-го року російські удари почали знищувати вже саму інфраструктуру, яка створює та поширює українські книги.

Про довгу війну Росії з українською книгою розповідає 24 Канал.

Зросійщені 1990-ті

Після розпаду СРСР українське книговидання переживало важкі часи. Державне фінансування скоротилося, люди стали менше купувати книги, а друкарні працювали на застарілому обладнанні.

Цифри показують масштаб кризи. У 1990-му році в Україні видали близько 170 мільйонів примірників книг і брошур. У 1994-му — вже близько 52 мільйонів. А 1999-му року наклади скоротилися приблизно до 22 мільйонів.

Український книжковий ринок стрімко звужувався саме тоді, коли російський залишався відносно стабільним, а головне – значно більшим.

Російські видавництва могли друкувати великі наклади й продавати книги не лише у своїй країні, а й на всьому російськомовному просторі. Україна ж мала слабку систему книгорозповсюдження, мало власних поліграфічних потужностей і недостатню державну підтримку.

Результат був закономірним: українських книг ставало менше, а російських — більше. На початку 2000-х російськомовна книга займала близько 90% ринку за кількістю назв і 70% за накладами.

Чому російські книги були дешевшими?

Одна з причин — різні умови роботи видавців.

У 1992-му році українські видавці, які переважно випускали україномовну літературу, мали податкові пільги. У 1994-му році їх скасували.

А 1996-му року Росія встановила нульову ставку ПДВ на друковану продукцію, тоді як в Україні ставка ПДВ сягала 20%.

Тобто українське видавництво працювало на невеликому ринку, де люди мали дедалі менше грошей на книги. Російські компанії водночас могли друкувати величезними накладами й продавати їх за нижчою ціною.

Наприкінці 1990-х митні органи фіксували близько 55 мільйонів книг на рік, які завозилися в Україну, переважно з Росії та Білорусі.

До українських домівок масово потрапляли любовні романи, детективи, бойовики, фантастика. Разом із ними приходила російська масова культура — і частково її уявлення про світ.

Особливо популярними були так звані "попаданці" — романи, у яких сучасна людина опиняється в минулому і отримує можливість змінити історію. Наприклад, у романі Олександра Мазіна "Варяг" сучасний герой потрапляє до "Київської Русі".

Сам жанр не був буквальною пропагандою, але частина таких творів пропонувала читачеві імперський погляд на історію, де сучасний герой допомагав зміцнювати російську державу, перемагати її ворогів або змінювати минуле на користь імперії.

Тож проблема була не в окремому детективі чи фантастичному романі. Проблема полягала в масштабі присутності російської книги на українському ринку.

Контроль над перекладною літературою

Існувала й інша проблема — права на переклад.

У 1990-х і 2000-х роках великі російські видавництва купували права на переклади творів західних авторів для територій колишнього СРСР. Для українського видавця це означало, що популярну книгу не можна було просто взяти й видати українською.

Дослідження British Council, проведене на основі інтерв'ю з українськими видавцями, зафіксувало конкретну проблему: американські та британські правовласники іноді продавали українські права російським видавництвам.

За словами опитаних видавців, траплялося, що російська компанія купувала українські права, але так і не видавала книгу українською. У результаті український видавець не міг отримати ці права й випустити власний переклад.

Для читача це означало просту річ: або читати російський переклад, або взагалі не мати можливості прочитати популярну книгу українською.

Після 2014-го року ситуація почала змінюватися. Українські видавці стали активніше купувати права безпосередньо у західних правовласників, а держава почала обмежувати ввезення та продаж російської видавничої продукції.

Українська книга перемагає у боротьбі за читача, 2016-й рік / фото – 24 Канал

Наприклад, у 2024-му Держкомтелерадіо повідомляв про припинення продажу через українські інтернет-магазини майже 700 найменувань російських і білоруських книг.

Від конкуренції до фізичного знищення

У 2022-му році характер проблеми змінився радикально.

Російські удари почали знищувати не тільки книги, а й місця, де їх друкують, зберігають і звідки вони потрапляють до читача.

Серед постраждалих у перші місяці повномасштабного вторгнення були харківська друкарня "ЮНІСОФТ", логістичний центр видавництва "Ранок", Будинок друку, видавництво "Харків", київські "Конві Прінт" і "Фенікс", а також херсонська "Наддніпрянська правда".

Це вже зовсім інший масштаб втрат. Коли знищується друкарня, втрачається не один наклад — зупиняється робота підприємства, яке може друкувати книги для десятків видавців.

23 травня 2024 року російський удар по Харкову зруйнував частину друкарні "Фактор-Друк". Тоді загинули 7 працівників, ще 22 були поранені.

Було знищено понад 50 тисяч книг, пошкоджено обладнання та понад тисячу квадратних метрів виробничої площі. Підприємство оцінювало свої втрати більш ніж у 5 мільйонів євро.

"Фактор-Друк" працював для десятків українських видавництв. За оцінкою власника підприємства, після удару загальні поліграфічні потужності України могли скоротитися на 30 – 40%.

Тобто одна ракета по друкарні вдарила по значно більшій кількості книг, ніж тих, що фізично лежали в цій друкарні.

Наслідки удару росіян по "Фактор-Друк" (фото – Офіс президента України):

2026 рік: Росія завдає удари по всьому книжковому "ланцюгу"

У 2026 році удари Росії по книжковій інфраструктурі стали ще масштабнішими.

За даними української видавничої галузі, лише протягом літа було пошкоджено або знищено щонайменше 11 мільйонів книг. Прямі збитки перевищили 1,4 мільярда гривень.

Для порівняння: весь наклад книг і брошур, виданих в Україні за 2025 рік, становив 33,21 мільйона примірників.

Наразі відомо про 27 російських ударів по книжковій інфраструктурі.

Найбільші російські удари по українському книговидавництву:

• 2 липня — знищено близько 800 тисяч книг на складі логістичного партнера BookChef.
• 19 липня — удар по друкарні "Конві" знищив близько 600 тисяч книг і напівфабрикатів, серед них приблизно 250 тисяч готових підручників.
• 1 серпня — удар по автоматизованому логістичному центру "Ранку" в Харкові знищив близько 8 мільйонів книг, зокрема близько 600 тисяч підручників.
• 28 серпня 2026 року російський безпілотник влучив у фулфілмент-центр "Нової пошти" у Святопетрівському на Київщині. На цьому складі зберігалися примірники близько 300 видавництв. За підрахунком "Читомо", збитки видавництв і книгарень від цього удару становлять щонайменше 99 мільйонів гривень.

Ці цифри важливі не лише через розмір матеріальних збитків.

Хоронологія російських ударів по українській книжковій інфраструктурі / Інфографіка – 24 Канал, дані – "Розгорнуто"

Серед знищених книг були підручники, дитяча література, художні та навчальні видання. Частина з них мала потрапити до книгарень, бібліотек і шкіл.

Коли знищується склад із книгами, читач просто не отримує свій примірник.

Під ударом — не тільки книги

Книжкова культура — це не лише видавництва й друкарні. Це ще й бібліотеки, музеї, архіви, будинки письменників — місця, де книги зберігаються, досліджуються та стають частиною культурної пам’яті.

Станом на кінець серпня 2026 року Міністерство культури України зафіксувало пошкодження або знищення 913 бібліотек: 233 були знищені, 680 пошкоджені.

Також постраждали 139 музеїв і галерей: 20 знищено та 119 пошкоджено.

Відомі культурні об'єки, що постраждали від російських атак:

• Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у Сковородинівці — майже повністю знищений пожежею після удару в травні 2022 року.
• Будинок "Слово" у Харкові — пошкоджений у березні 2022 року.
• Центральна наукова бібліотека Харківського університету імені Василя Каразіна — пошкоджена під час обстрілів Харкова.
• Харківська державна наукова бібліотека імені Володимира Короленка — зазнала пошкоджень.
• Літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського в Чернігові — пошкоджений під час обстрілів міста.
• Будинок письменників НСПУ в Києві — пошкоджувався внаслідок ракетних атак.
• Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого — також зазнала пошкоджень.

Це лише частина переліку. Офіційний список пошкоджених культурних закладів значно більший.

Що можемо зробити всі ми

Відновлення української книжкової індустрії — це завдання не лише для держави та самих видавців. Читач теж може допомогти.

І найпростіший спосіб — купити українську книгу.

Кожен придбаний примірник підтримує цілий ланцюжок людей: автора, перекладача, редактора, дизайнера, ілюстратора, видавця, друкарню та книгарню.

Це гроші на наступний наклад. На новий переклад. На нову книгу українського автора. На відновлення бізнесу, який втратив склад або друкарське обладнання.

Тож купуйте книги українських видавництв, даруйте їх близьким, підтримуйте незалежні книгарні та бібліотеки.

А якщо не знаєте, що обрати — читайте анотації та відгуки, дивіться книжкові огляди, зокрема на YouTube-каналі "Розгорнуто". Бо українська книга існує доти, доки її читають. А українське книговидання розвивається тоді, коли книги купують.