Вплив режиму Августо Піночета на порядок у країні: аналіз досвіду та наслідків хунти

Обговорення періоду правління Августо Піночета в Чилі традиційно поділяє людей на дві групи.

Перша група — це ті, хто вважає генерала «сильною рукою», яка позбавила влади лівих популістів, «наведучи лад і відновивши законність» у країні. Так зазвичай висловлюються представники правих політичних поглядів.

Друга група — це представники лівого та ліберального спектра, які підкреслюють жорстокі методи Піночета і вважають, що навіть якщо його цілі були благими, застосовані методи не підлягають виправданню.

Окрім цього, останніми роками з’явився третій погляд на події, який почав набувати популярності у міжнародних дискусіях.

Depositphotos досліджував передумови та перебіг путчу під керівництвом Августо Піночета, а також його наслідки для всього світу.

Сальвадор Альєнде: чесний президент-соціаліст

Три роки до перевороту на виборах в Чилі переміг соціаліст Сальвадор Альєнде. Це був унікальний випадок, коли прибічник СРСР здобув владу цілком демократично, хоча не без підтримки Кремля: КДБ надавало фінансову допомогу, тоді як ЦРУ витрачало ресурси на кампанії проти президента.

Прийшовши до влади, Альєнде націоналізував ключові сектори економіки Чилі. Він відібрав банки та підприємства, пов’язані з видобутком, переробкою та експортом міді, без будь-якої компенсації, що викликало величезне обурення у Вашингтоні.

У той же час, Альєнде був визнаний на міжнародному рівні як перший демократично обраний президент-соціаліст. Раніше вважалося, що соціалісти можуть прийти до влади лише через революцію.

Склянка молока серед порожніх полиць

Проте, не зважаючи на привітання з Москви, справи у лівого ідеаліста Альєнде пішли кепсько. Він запровадив регулювання цін, але товари зникли з полиць магазинів. Соціалістичний уряд наказав забезпечити всіх дітей до 15 років безкоштовною склянкою молока на день — та де його взяти?

Водночас ціни на мідь, основний експортний товар Чилі, обвалилися, що призвело до економічного краху. Інфляція сягнула сотень відсотків, а дефіцит став звичним явищем.

Альєнде звернувся за допомогою до СРСР, навіть відвідав Київ. Проте відмову в суттєвій допомозі отримав. Перший демократично обраний соціаліст залишився без підтримки.

У той час США зазнали поразки у В’єтнамі, й новому президенту Річарду Ніксону не потрібно було дозволяти «ще одній Кубі». У 1973 році країну охопила хвиля страйків, протестували всі, від домогосподарок до далекобійників. На фоні цього в червні 1973 року збунтувався танковий підрозділ, але президенту врятував генерал Піночет.

Так відбулася розмова між Піночетом і його дружиною. Виглядаючи єдиною опорою уряду, Альєнде призначив Піночета командувачем сухопутних військ.

А вже через декілька днів

Бойові кораблі, які виконували навчання, несподівано змінили курс і стали надавати вогневу підтримку військам, які рухалися до Сантьяго. Бойові літаки почали бомбардування урядового кварталу. Генерал Піночет очолив переворот, але він не міг би його здійснити без підтримки керівників інших підрозділів, які потім увійшли до складу правлячої колегії (ісп. «хунта»), що управляла країною протягом наступних десятиліть.

Збройні сили зазнали атак на опозиційні радіостанції, газетні редакції та засоби комунікації. Президент Альєнде з кількома десятками прихильників облаштувався у своїй резиденції, озброєні автоматами Калашникова, але їх обстрілювали з великокаліберної зброї. Врешті президента знайшли мертвим із вогнепальною раною. За офіційною версією, він застрелився з пістолета, подарованого Фіделем Кастро.

Стадіон, так стадіон

Комісія генералів оголосила про розпуск парламенту, заборону профспілок і ввела цензуру для ЗМІ. Запровадили комендантську годину та насправді розпочали полювання на прихильників скинутого президента. Силовики отримали надзвичайні повноваження, що дозволяло їм заарештовувати та катувати підозрюваних у симпатіях до Альєнде. Тих, у кого знаходили зброю, розстрілювали на місці.