Російський роботизований Т-72 застряг у багнюці під час показових навчань

Російський важкий роботизований комплекс "Штурм" зіткнувся з проблемами під час стратегічних навчань "Центр-2026" на Чебаркульському полігоні у Челябінській області. За даними Defence Blog, машина кілька разів втрачала радіозв'язок із пунктом дистанційного керування, а під час демонстрації один із роботизованих Т-72 з'їхав із дороги та застряг у багнюці. Мілітарі 24 вже розповідав про перший великий показ "Штурму" та проблеми його дистанційного керування.

Безпілотний танк, у якому залишили місце для водія

"Штурм" побудований на базі Т-72Б3М і задуманий як важка машина для підтримки штурмових підрозділів, насамперед у міській забудові.

Росіяни не створювали для цього повністю нове роботизоване шасі, а переробили звичайний танк. На нього встановили обладнання дистанційного керування, однак місця для екіпажу всередині залишили, тому машиною за необхідності можна керувати традиційним способом.

Під час "Центру-2026" демонстрували щонайменше дві конфігурації комплексу. Одна нагадувала танк із баштою та 125-міліметровою гарматою з укороченим стволом, друга отримала озброєння, близьке за концепцією до бойової машини підтримки танків.

Укорочена гармата теж пояснюється задумом комплексу. "Штурм" створювали для бою на відносно невеликих дистанціях серед будівель і фортифікацій, де довгий ствол звичайного танка може заважати маневруванню.

Машина також отримала бульдозерний відвал, яким має розчищати завали та проходи для наступних підрозділів.

Головна проблема починається зі зв'язку

Назвати "Штурм" автономним танком було б перебільшенням. У показаній конфігурації це насамперед дистанційно керована бойова машина.

Оператор знаходиться в окремому броньованому пункті управління, також створеному на танковому шасі, а зв'язок із роботизованою машиною підтримується радіоканалом. Заявлена робоча дистанція становить приблизно 3 - 4 кілометри.

На відкритому полігоні така схема може виглядати прийнятною, але для штурмової машини вона створює очевидну суперечність. "Штурм" хочуть відправляти у міста, за будівлі, насипи та інші перешкоди, а саме вони можуть перекривати пряму видимість між машиною та оператором.

За даними російських джерел, на які посилається Defence Blog, під час навчань радіоканал комплексу втрачався неодноразово. Дослідник бронетехніки Андрій Тарасенко також звернув увагу, що машина залежить від стійкого зв'язку з пунктом управління, а за складкою місцевості або іншою великою перешкодою канал може перериватися.

Ця проблема характерна не лише для російської техніки. Мілітарі 24 раніше писав, що більшість сучасних бойових НРК залишаються телекерованими або лише частково автономними, тому стійкість зв'язку та автономна навігація стають одними з ключових напрямів розвитку наземної робототехніки.

Перед Путіним робот перетворився на звичайний танк

Найбільш показова деталь стосується самої демонстрації. За інформацією Defence Blog, через побоювання щодо можливого збою дистанційного управління під час показу російському керівництву в "Штурмі" перебував механік-водій, який керував машиною безпосередньо зсередини.

Таким чином, головна перевага комплексу, можливість відправити важку бронемашину вперед без людини на борту, під час ключової демонстрації фактично не використовувалася.

Але навіть звичайний механік-водій не врятував машину від іншої проблеми. Один із "Штурмів" з'їхав із ґрунтової дороги на м'яку ділянку та застряг. На оприлюднених кадрах важка машина стоїть із зануреною у ґрунт передньою частиною корпусу та гусеницями.

Для звичайного танка подібна ситуація навряд чи була б сенсацією, оскільки десятки тонн маси та слабкий ґрунт регулярно створюють проблеми навіть для гусеничної техніки. Для безекіпажного комплексу наслідки значно серйозніші.

Застряглий робот ніхто не витягне вручну

Прохідність для НРК безпосередньо пов'язана з його живучістю. Якщо машина з екіпажем застрягла, люди можуть оцінити ситуацію, спробувати змінити режим руху, використати підручні засоби або підготувати буксирування.

Для дистанційно керованого робота таких можливостей значно менше.

Мілітарі 24 вже детально розбирав, чому для наземного робота складний рельєф може бути не менш небезпечним, ніж FPV-дрон або міна. Машина, яка втратила рухливість у кілзоні, фактично перетворюється на нерухому ціль, а спроба її евакуації знову змушує ризикувати людьми або іншою технікою.

Для "Штурму" ця проблема посилюється масою Т-72. Невеликий НРК можна спробувати витягти іншою платформою або навіть евакуаційним дроном відповідного класу, тоді як застряглий танк потребує повноцінної важкої евакуаційної машини.

Отже, роботизація не усуває традиційні проблеми танка з прохідністю, а в окремих ситуаціях навіть робить їх складнішими.

А де захист від FPV

Ще одне питання до показаної машини виникло через її захист зверху. На кадрах із навчань не видно розвинених додаткових конструкцій над баштою та моторно-трансмісійним відділенням, які могли б забезпечувати захист від FPV-дронів.

Для важкої штурмової машини, яка повинна рухатися попереду інших підрозділів, це особливо помітний недолік. Сучасний танк у зоні бойових дій може бути атакований не тільки протитанковою ракетою чи гранатометом, а й кількома FPV із різних напрямків.

Росіяни вже експериментують з іншою відповіддю на цю загрозу. У серпні Мілітарі 24 розповідав, що танк Т-72Б3А з комплексом активного захисту "Арена-М" зміг перехопити українські FPV-дрони. Однак на показаних машинах "Штурм" подібного комплексу публічно не продемонстрували.

Іронія полягає в тому, що сама відсутність екіпажу не робить машину менш цінною ціллю. Втрата важкого роботизованого Т-72 означає втрату танкового шасі, гармати, приводів дистанційного керування, оптики та іншого дорогого обладнання.

Росія повернулася до старої ідеї

Роботи над важким роботизованим комплексом на базі Т-72 розпочалися далеко не у 2026 році. Ще у 2018 році "Уралвагонзавод" підтверджував розробку відповідної системи на замовлення російського Міноборони.

Для "Штурму" розглядали кілька варіантів озброєння. Крім 125-міліметрової гармати, згадувалася навіть 152-міліметрова система, варіанти з двома 30-міліметровими автоматичними гарматами, реактивними вогнеметами "Шмель" та важкими термобаричними боєприпасами.

Спільна ідея всіх конфігурацій залишалася незмінною: важка машина повинна йти вперед замість екіпажного танка, приймати на себе вогонь і підтримувати штурмову піхоту.

На тлі війни в Україні сама концепція роботизованого штурму вже не виглядає фантастикою. Українські сили дедалі активніше застосовують наземні роботи не тільки для логістики та евакуації, а й для бойових завдань. Наприклад, Мілітарі 24 розповідав про український ударний НРК, який понад місяць утримував позицію без постійної присутності піхоти.

Різниця полягає у підході. Українські системи переважно намагаються зробити компактними, відносно дешевими та такими, втрата яких не дорівнює втраті повноцінного танка. Російський "Штурм" рухається у протилежному напрямку, перетворюючи 40-тонну бронемашину на дистанційно керовану платформу.

Важкий робот поки залишається дуже важким танком

"Штурм" показує головне протиріччя важких роботизованих машин. Прибравши екіпаж, інженери позбавляють людину безпосереднього ризику, але сама платформа не перестає бути танком з усіма його обмеженнями.

Їй усе ще потрібні пальне, технічне обслуговування, ремонт, евакуація та прохідний маршрут. До цього додаються нові вимоги: стабільний канал управління, камери, електроніка, резервні системи зв'язку та достатній рівень автономності на випадок втрати оператора.

Саме тому один епізод із багнюкою цікавий не тим, що російський танк застряг. Значно показовіше, що машина, створена для руху попереду людей у найскладнішому середовищі, втратила зв'язок ще на полігоні, а для надійності демонстрації їй довелося повернути людину всередину.

На цьому тлі Україна вже рухається до іншої моделі. Проєкт "Армія роботів" передбачає масштабне використання спеціально створених НРК, які мають поступово перебирати на себе логістику, евакуацію та бойові завдання у найбільш небезпечних ділянках фронту. Росія ж поки намагається вирішити ту саму проблему, навчивши старий Т-72 їздити без екіпажу.