Не "получати зарплату" і не "платити налоги": скільки русизмів ховається у наших фінансах

"Получка", "налоги", "долг", "дєньгі": звучить звично – але українська має для всього цього свої природні слова.

"Деньгі", "кредітка", "получка" – як говорити про гроші українською?

З грошима ми маємо справу щодня. Отримуємо зарплату, оплачуємо рахунки, користуємося карткою, беремо кредит, щось відкладаємо на майбутнє. Здавалося б, що тут може бути складного з мовою?

Але саме у фінансових розмовах причаїлося чимало слів і висловів, які ми вживаємо автоматично. Вони настільки звичні, що іноді навіть не помічаємо, що говоримо не українською, а буквально перекладаємо російські конструкції.

Наприклад, "получити зарплату", "платити налоги", "взять кредитку", "положити гроші на карточку", "снять гроші". Знайомо?

Цікаво, що фінансові русизми часто ховаються не лише в окремих словах. Ми можемо буквально переносити в українську російські конструкції. Тому варто звернути увагу на ці слова та словосполучення, щоб не помилятися:

Не "получати зарплату", – а отримувати зарплату або одержувати зарплату.

Не "получка", – а зарплата, чи коротко "ЗП".

Не "платити налоги", – а сплачувати податки.

Не "деньгі", – а гроші.

Не "кредітка", – а кредитна картка.

Не "карточка", – а картка.

Не "положити гроші на карту", – а покласти гроші на картку або поповнити картку.

Не "налічка", – а готівка.

Не "снять гроші", – а зняти гроші або зняти готівку.

Не "дать гроші взайми" чи "одолжити", – а позичити гроші.

І тут є важливий нюанс: українською "позичити" можна і тоді, коли ми беремо гроші в когось, і коли даємо їх комусь у борг. Тому краще уточнювати: позичити гроші в друга або позичити гроші другові.

У фінансовій мові є ще кілька дуже поширених слів.

• Не "проценти", якщо йдеться про плату за кредит чи дохід за вкладом, а відсотки.

• Не "долг", – а борг.

• Не "задолженість", – а заборгованість.

• Не "счот", – а рахунок.

• Не "безнал", – а безготівковий розрахунок або безготівкова оплата.

• Не "розсрочка", – а розстрочка (українською нормативно – строк).

Іноді різниця справді лише в одному слові. Але саме з таких дрібниць і складається наше щоденне мовлення. Не потрібно вчити напам'ять величезний словник. Достатньо щоразу ловити себе на знайомому "получити", "деньгі", "карточка" чи "налоги" і замінювати його українським відповідником.

Спочатку доведеться трохи стежити за собою. А потім "отримувати зарплату", "сплачувати податки", "користуватися карткою", "знімати готівку" і "відкладати гроші" стане так само природно, як і просто говорити.

Бо хороша українська – це не про складні слова. Вона починається з тих самих слів, які ми говоримо щодня – навіть коли просто перевіряємо баланс на картці чи кошти у гаманці (і навіть назву цього аксесуару теж калькують – кошельок).