Отрута з пістолета: як агент КДБ вбив Степана Бандеру, а потім здався ЦРУ через докори дружини

І от саме там, далеко від Залізної завіси, розгорнулася одна з найдраматичніших історій політичних убивств ХХ століття. Це історія про те, як ідеально спланований злочин радянської машини терору був викритий не контррозвідкою супротивника, а найменш передбачуваним фактором – людським сумлінням, пробудженим коханням. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як згорнута газета перетворилася на знаряддя Холодної війни?

15 жовтня 1959 року о 13:05 у під'їзді будинку на Крайттмайрштрасе, 7 знайшли непритомного чоловіка – поліція спочатку ідентифікувала його за паспортом як Штефана Попеля. Медичний експерт на місці констатував смерть, попередньою причиною якої назвали параліч серця. Проте ретельний розтин, проведений мюнхенськими патологоанатомами, виявив мікроскопічні уламки скла на обличчі жертви та характерний запах гіркого мигдалю у шлунку – і криміналісти дійшли висновку, що це було отруєння ціанистим калієм.

Жертвою виявився лідер Організації українських націоналістів Степан Бандера. Знаряддя вбивства було шедевром інженерної думки лабораторій КДБ – двоствольний алюмінієвий циліндр, який убивця сховав у згорнутій газеті. Зброя вистрілювала ампулами з рідкою синильною кислотою – під час пострілу вони розбивалися, утворюючи смертоносну хмару газу, тож жертва неминуче вдихала отруту, і та миттєво блокувала постачання кисню до мозку, імітуючи серцевий напад.

Виконавець злочину, агент КДБ Богдан Сташинський, прийнявши пігулку антидота, спокійно вийшов із під'їзду. Західні спецслужби роками не могли зрозуміти механіку цього немов ідеального вбивства – аж поки сам виконавець не розкрив їм усі карти.

Чому нагороджений радянський вбивця обрав шлях втікача?

За успішну ліквідацію Бандери Сташинський отримав орден Червоного Прапора з рук голови КДБ Олександра Шелепіна. Проте ця нагорода стала початком його кінця як радянського агента, і ключову роль у цій трансформації відіграла його дружина – східна німкеня Інге Поль. Вона була жінкою західного мислення, яка глибоко зневажала радянську систему, а коли подружжя переїхало до Москви, то була шокована тоталітарною реальністю, бідністю й постійним стеженням (КДБ встановив прослуховування в їхній квартирі).

Найважливіше про вбивство Бандери Сташинським та його пізніше самовикриття: дивіться відео historyforadults_ua

Інге стала своєрідним компасом для Сташинського, а ще й постійно докоряла йому за співпрацю з режимом, який контролював кожен їхній крок. Її моральний тиск і сльози змусили агента змінити ставлення до власних дій, а каталізатором розв'язки стала особиста трагедія – у серпні 1961 року несподівано помер кількамісячний син пари Петер.

КДБ дуже неохоче дозволив Богдану виїхати на похорон до Східного Берліна під суворим наглядом (Інге поїхала значно раніше, ще до народження дитини). А проте 12 серпня 1961 року, за лічені години до того, як радянські війська почали зводити Берлінський мур, пара здійснила відчайдушну втечу. Вони відірвалися від стеження, сіли на міську електричку і перетнули кордон із Західним Берліном.

Чоловік здався західнонімецькій поліції, а згодом його передали агентам ЦРУ. Зізнання Сташинського викликало шок у Вашингтоні та Бонні – той детально описав конструкцію отруйного пістолета та структуру таємних операцій КДБ.

У жовтні 1962 року у місті Карлсруе відбувся безпрецедентний судовий процес. І суд ухвалив історичне рішення – головним винуватцем убивства було визнано СРСР, а самого Сташинського засудили до 8 років позбавлення волі, врахувавши його щире каяття та добровільну здачу.

Відбувши половину терміну, Богдан Сташинський зник – імовірно, отримавши нове обличчя та документи за програмою захисту свідків ЦРУ. Та до сьогодні його кримінальна справа залишається еталонним прикладом того, як державний тероризм зазнає краху перед силою людського каяття, нехай і пробудженого жінкою, яка відмовилася жити з убивцею.