Подарунок для Сталіна: як кур'єри-невидимки вкрали креслення атомної бомби США

Генерал Леслі Гровз, військовий керівник Мангеттенського проєкту, сконструював безпрецедентну архітектуру секретності – понад 130 тисяч людей працювали над створенням бомби, але більшість із них навіть не здогадувалися, що саме вони будують. Це була наче ідеальна фортеця, оточена колючим дротом, військовою поліцією та параноєю воєнного часу – але будували її намарно. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.

Як найсуворіша таємниця Америки опинилася у руках Сталіна?

Уже 29 серпня 1949 року на полігоні у Семипалатинську СРСР підірвав свій перший ядерний пристрій – РДС-1. Коли американські літаки-розвідники WB-29 зафіксували радіоактивні ізотопи в атмосфері над Тихим океаном, Вашингтон охопив крижаний жах. Аналіз показав приголомшливу правду – радянська бомба не була самостійним винаходом. Це була точна, до міліметра скопійована репліка американського "Товстуна" (Fat Man) – плутонієвої бомби імплозійного типу, скинутої на Нагасакі. Фортеця Мангеттенського проєкту не просто дала тріщину – її двері були відчинені навстіж, причім ізсередини.

Як же так сталося? Відповідь на це запитання криється у феноменальній ефективності радянської шпигунської мережі, організатори якої грали не на жадібності, а на ідеологічній сліпоті західних інтелектуалів. Головними архітекторами ж витоку стали люди, які мали найвищий рівень допуску до серця Лос-Аламоса. А першим і найважливішим був Клаус Фукс – блискучий фізик-теоретик, німецький емігрант і британський підданий.

Клаус Фукс не був класичним шпигуном у плащі – він був переконаним комуністом, який щиро вірив, що світ стане безпечнішим, якщо зброя масового знищення не належатиме одній державі. Працюючи над найскладнішою частиною бомби – механізмом імплозії (вибухового стиснення плутонієвого ядра), Фукс методично запам'ятовував креслення, математичні розрахунки та результати тестів. Він передавав ці безцінні дані радянським зв'язковим під час коротких і непомітних зустрічей у Нью-Йорку та Санта-Фе.

Але Фукс був не один. Незалежно від нього діяв Теодор Голл – дев'ятнадцятирічний вундеркінд із Гарварду, наймолодший фізик у Лос-Аламосі. Голл, керований юнацьким радикалізмом і страхом перед американським імперіалізмом, самостійно вийшов на радянську розвідку – він передав детальну інформацію про процес очищення плутонію та конструкцію вибухових лінз. Ці двоє вчених, не змовляючись, зекономили для СРСР роки сліпих експериментів і мільярди доларів, подарувавши Йосипу Сталіну готову інструкцію до апокаліпсиса.

Як СРСР створили шпигунську мережу у США і вкрали секрети ядерної бомби: дивіться відео get.factual

Як кур'єри-невидимки обдурили найкращих детективів вільного світу?

І тут варто зауважити, що геніальні формули фізиків ніколи б не досягли Москви без ідеально налагодженої логістики. Радянська розвідка вибудувала багаторівневу мережу кур'єрів, яка функціонувала як бездоганний годинниковий механізм. Ці люди не мали наукових ступенів – вони були звичайними громадянами, розчиненими в американському суспільстві, що робило їх невидимими для радарів ФБР.

Ключовою фігурою в цій тіньовій естафеті був Гаррі Голд – швейцарський емігрант і хімік, який став головним зв'язковим Клауса Фукса. Голд забирав креслення, сховані у газетах або звичайних конвертах, і передавав їх радянському резиденту Анатолію Яцкову. Іншою критичною ланкою був Девід Грінгласс, механік із Лос-Аламоса, який виготовляв форми для вибухових лінз. Грінгласс не розумів складної фізики, але мав феноменальну зорову пам'ять і міг намалювати точні ескізи деталей, які виточував на верстаті.

Його кураторами стали власна сестра Етель Розенберг та її чоловік Юліус. Саме Розенберги перетворили ідеологічну симпатію до комунізму на професійну шпигунську машину, вербуючи інженерів та техніків по всій Америці. ФБР та британська розвідка залишалися сліпими аж до кінця 1940-х років, коли криптоаналітики проєкту "Венона" (Project Venona) нарешті змогли зламати радянський дипломатичний шифр – тільки тоді, читаючи перехоплені телеграми багаторічної давнини, американські спецслужби побачили справжній масштаб катастрофи.

Розплутування цього клубка призвело до арешту Фукса у Великій Британії, зізнання Голда та Грінгласса, і, зрештою, до гучного судового процесу над подружжям Розенбергів, яких стратили на електричному стільці у 1953 році. Проте було вже пізно – секрет, який мав гарантувати глобальний мир під егідою США, був безповоротно втрачений. Шпигунська мережа, озброєна ідеологічним фанатизмом і кількома олівцями, зламала найдорожчий науковий проєкт в історії людства, запустивши маховик Холодної війни та ядерної гонки, заручниками якої світ залишається і донині.