Рука Москви чи давні фантомні болі: чи справді поляки зненавиділи українців

"За Волинь відповісте!", "це не наша війна", "Українці живуть коштом поляків!", – ці та подібні їм антиукраїнські наративи, на жаль, нині все частіше лунають у Польщі. Все це – результат спланованої та багаторічної інформаційної кампанії, хоча її автори дуже хочуть сховати сліди та видати за спонтанні емоції реальних людей.

Аналітик Інституту когнітивної оборони Олена Семеняка дослідила, хто, як і для чого сіє антиукраїнську істерію в Польщі. 24 Канал подає текстову версію матеріалу.

Дочитайте до кінця, щоб ди про те, як радянська пропаганда раніше формувала у поляків образ українця-ворога? Як і кому йдуть кремлівські гроші на антиукраїнські провокації у Польщі? Та чому за минулі роки у Польщі позитивне ставлення до українців впало у кілька разів, а рівень ксенофобії, шовінізму та навіть антисемітизму виріс?

Стара рана і "Совєти"

Історія українсько-польських відносин у першій половині ХХ століття сповнена багатьох неоднозначних подій, занурених у широкий контекст наслідків Першої світової війни і відродження Російської імперії у форматі СРСР. Це реальні трагедії, які українське і польське суспільства мають право і обов'язок пам'ятати.

І саме тому, що цей біль реальний, він є ідеальною зброєю. Це рана, на яку завжди можна натиснути. Та найголовніше: хто це робить і з якою метою?

У 2019 році вийшла книга "Коротка історія УПА для поляків. Чи примирять нас історики?" професора Варшавського університету і викладача Українського католицького університету Казімєжа Вуйціцького. Він багато років присвятив дослідженню того, як формувався образ українських націоналістів у польській суспільній свідомості, і прийшов до висновку, що антиукраїнський наратив на основі Волині був цілеспрямовано сконструйований совєтською пропагандою, починаючи з 1944-го року.

У 1947 році польська газета Życie Warszawy публікує статтю-некролог совєтському генералу Каролю Свєрчевському, який був заступником міністра народної оборони Польщі (вже комуністичної – 24 Канал) і загинув у бою з УПА. Відтак стаття, присвячена йому, показує українських повстанців "фашистами", що нібито "по-звірячому знищили 200 тисяч поляків на Волині" і "мордували жінок і дітей" у столиці Польщі, натякаючи на нібито участь українців у придушенні Варшавського повстання.

І хоча доказів причетності УПА до придушення Варшавського повстання не існує в природі, це все одно потрапило на перші шпальти, стаючи прологом до етнічних чисток, відомих якакція "Вісла". Нагадаємо, тоді підсовєтська Польща примусово виселила понад 140 тисяч українців з рідних земель. Потім були й інші польсько-совєтські акції депортації українців з рідних земель вглиб Союзу.

Паралельно змінювалися й польські шкільні програми. У молодших класах вивчали книгу "Сліди рисячих пазурів" Ванди Жолкєвської, у середніх — "Заграви в Бещадах" Яна Гергарда. В обох демонізували і УПА, і Армію Крайову — польське антикомуністичне підпілля. Таким чином, Москва вбивала двох зайців: цькувала українців і нищила польську власну пам'ять опору. У 1960-х роках відбулася нова хвиля подій під прапором польського "націонал-комунізму", а Волинська трагедія знову опнилась в центрі пропаганди.

Москва заздалегідь цілеспрямовано вирощувала своїх людей: у квітні 1943-го року ЦК ВКП(б) видає директиву про залучення поляків до совєтських партизанських загонів на Волині. Ці люди потім стали хребтом комуністичного репресивного апарату в соціалістичній Польщі — апарату, який однаково бив і по УПА, і по Армії Крайовій.

У 1985-му році виходить праця Едварда Пруса "Герої під знаком тризуба. Коновалець – Бандера – Шухевич". Він зображує УПА вже не просто розбитими "фашистами", а грізною силою, що може відродитися. Тираж книги був 50 тисяч примірників. Та сама книга атакувала митрополита УГКЦ Андрея Шептицького, палкого борця за українську ідею. На зламі 1980 – 90-х років виходить вже суто антиукраїнський наратив: спроби приписати українцям масове вбивство польських професорів у Львові у 1941-му році, яке насправді скоїли німці.

Казімєж Вуйціцький у своїй вищезгаданій праці робить висновок, що Кремль будував антиукраїнський дискурс, щоб відволікти увагу від власних злочинів. Спочатку "совєти" знищували архівні свідчення про Катинь, а натомість зводили меморіали жертвам нацистів у Хатині, і переконували поляків, що головний їхній ворог — українець із сокирою, а не совєтський кат із розстрільним списком.

Польський дослідник Єжи Таргальський, доктор наук, радник міністра оборони Польщі, сказав про це прямо, коментуючи польську резолюцію 2016 року, якою 11 липня було проголошено Днем пам'яті жертв "геноциду УПА":

Виявляється, що в нас немає роковин вшанування пам'яті жертв НКВД. Жертви НКВД не існують, їм наплювали в обличчя. Існують лише жертви УПА. Що це означає? Група, зацікавлена лише питанням жертв УПА, зуміла нав'язати свою стратегію. Жертви НКВД перестали існувати, хоча їх вбивали саме тому, що вони були поляками.

Як Кремль платив за розкол між Польщею та Україною

Повернімося у сучасність. У 2010-му році проросійський депутат Партії регіонів Вадим Колєсніченко, співавтор одіозного "мовного закону", організував в "Українському домі" у Києві фотовиставку з провокаційною назвою "Волинська різня: польські та єврейські жертви ОУН-УПА". Вона була фактично спрямована на розпалювання ворожнечі між двома народами.

У 2013-му році той-таки Колєсніченко разом із іншими депутатами від Партії регіонів і Комуністичної партії України звертається до польського Сейму з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом і засудити "злочинні діяння українських націоналістів". У лютому 2014-му Колєсніченко підтримує російську окупацію Криму в Севастополі.

Отже, спочатку Вадим Колєсніченко розпалював ворожнечу між Україною і Польщею, а потім допоміг Росії окупувати Крим.

Паралельно з цим, у 2014 році нардеп Олег Царьов, нині засуджений заочно за держзраду, намагався підсвітити тему Волині в ефірі "Громадського". Вийшло жалюгідно, але сам факт показовий.

Депутат Царьов не проходить шкільний тест з історії – дивіться відео:

Ці люди (Партія регіонів, "Опозиційний блок", "Опозиційна платформа — За життя" Медведчука) були провідниками Москви в українській політиці. "Волинська тема" для них була інструментом руйнування польсько-українських відносин. Звісно, робили все це ці агенти впливу не з власної ініціативи.

Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm ще в 2017-му писала як і про ці факти, так і оприлюднила документи і листування, що показують механізм роботи кремлівської мережі вже у Польщі.

Схема взаємодії росіян з їхніми агентами впливу в Польщі / інфографіка – InformNapalm

Ключовою фігурою є громадянин Білорусі Олександр Усовський. Офіційно він є керівником "Східноєвропейської культурної ініціативи», зареєстрованої у Братиславі у 2013-му році. За документами InformNapalm, він "агент-фрілансер" і "куратор Східної Європи" від Кремля.

Фінансуванням займався Костянтин Малофєєв — російський “православний” олігарх, імперіаліст, адепт так званого "руського міра". У листуванні Усовського також фігурують депутат Держдуми Костянтин Затулін і сайт "Українського вибору" — структура Медведчука.

Що конкретно ця мережа робила в Польщі? Упродовж кількох років систематично паплюжила і руйнувала пам'ятники воякам УПА і цивільним українцям на польській землі. Кожен такий акт вандалізму отримував оперативне висвітлення у російських державних медіа. Як наслідок, провокація у Польщі і її розкрутка у Москві працювали як єдиний конвеєр.

У листуванні Усовського присутні були і конкретні плани з конкретними цінами. Згідно з оприлюдненими документами, планувалося залучити тодішнього очільника польської правої політичної партії KORWiN Януша Корвіна-Мікке на організацію одразу кількох резонасних акцій. Зокрема, йшлося про мітинг проти "української агресії на Донбасі", марш пам'яті “Волині” та акцію за визнання Криму російським.

Вартість кожної акції становила 4 – 5 тисяч євро. Окремо проводився дискусійний клуб для "розпалювання польсько-української ворожнечі". Перші сім тижнів роботи коштували 80 тисяч євро.

Найбільш промовистим планом було законодавчо зобов'язати українських трудових мігрантів у Польщі під час найму на роботу письмово визнавати ОУН і УПА злочинними організаціями. І хоча не він не був реалізований, цей план існував у документах листування російських спецслужб з агентурою в Польщі.

Розкриття листування показало ще одну річ: ті самі російські гроші фінансували майбутніх організаторів блокади польсько-українського кордону.

Засновника партії "Зміна", яка також має виразну антизахідну позицію, Матеуша Піскорського польські спецслужби заарештували у 2016 році за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії. Його колегу Януша Нєдзвєцького — у 2021-му за тією самою статтею. Нєдзвєцький спеціалізувався на залученні європейських політиків до моніторингових місій на виборах в окупованому Донбасі та Криму. Зокрема через нього до України запросили британського депутата Нейтана Гілла, якого у 2025 році засудили на 10,5 років за хабарі від структур зрадника України Медведчука.

Отже, з одного боку працював Колєсніченко у Києві, з іншого — Усовський у Варшаві, і робили вони це одночасно, з тими самими темами та на ті самі гроші.

Як антиукраїнська риторика стала виборчим товаром

Відбувається "електризація" — діячі все частіше бачать в антиукраїнській карті можливість завоювати голоси виборців. У цьому змаганні — хто більше дошкулить українцям — завжди знайдеться хтось, хто скаже: "Україну треба поділити між Росією та Польщею". І таким чином піднімають градус, – писав польський історик та публіцист, доктор гуманітарних наук Єжи Таргальський десять років тому.

Нині нічого не змінилося. Скажімо, на нещодавніх президентських виборах у Польщі кандидат Гжеґож Браун – людина, яка гасила свічки менори у польському Сеймі вогнегасником, зривала прапори України з будівель, молотом руйнувала українські пам’ятники та публічно звинувачувала Варшаву і Вільнюс у "розпалюванні війни" – набрав 6,34% голосів (понад 1,2 мільйона виборців), зайнявши четверте місце.

Кандидат Славомір Менцен, чиє центральне гасло було "Зупинити імміграцію!" і який критикував уряд за те, що дозволив українцям "організувати медичний туризм за наш рахунок", набрав 14,5%, зайнявши третє місце.

Разом — це майже 21% голосів на двох [відверто антиукраїнських кандидатів], що становить кожен п'ятий польський виборець.

Заяви Брауна про "українізацію Польщі" регулярно транслює російський державний канал "Росія 1". Тубільна пропагандистка Ольга Скабєєва подає їх як доказ того, що поляки самі не хочуть підтримувати Україну.

Їхня пропаганда спрямована проти України, проти ЄС, проти Литви, проти Ізраїлю, але ніколи проти Росії.

Загалом антиукраїнський дискурс у Польщі народжує нових і нових політиків, активістів чи блогерів, які воліють заробити легку популярність на цій темі. Серед них можна виявити й симпатиків Кремля.

Скажімо, віце-спікер Сейму Кшиштоф Босак свого часу закликав Польщу блокувати вступ України до ЄС, поки Київ "не відійде від культу злочинців і не розблокує всі ексгумації" жертв Волинської трагедії. Хоча ще позаторік про відповідні спільні експедиції оголошували як польська, так і українська влада (вони були проведені, а їхні результати спростували польський офіційний наратив про сотні тисяч вбитих). Крім того, Босак пропонував запровадити візовий режим для українців і припинити фінансування супутникового зв'язку Starlink для України. Нагадаємо, таке зобов'язання взяв на себе уряд Польщі і це дуже велика допомога для Сил оборони. За що всі українці вдячні Польщі.

У 2026-му році екгумації жертв польсько-українського протистояння відбулися не лише на території сучасної України, але й Польщі. Їхні результати спростували прямолінійні тези польської пропаганди:

Пйотр Гешен, керівник ультраправої парламентської сили "Конфедерації Корони Польської", відвідав прийом у посольстві РФ з нагоди Дня Росії, на якому заявив про необхідність "нормалізації відносин" із державою-агресоркою. Він також казав, що "Бог-Творець розмістив польський та російський народи поруч, і треба зробити все, аби ця географічна близькість перетворилася на близькість відносин". Обстріл Росією християнської святині – Києво-Печерської Лаври – не змінив риторики депутата. Він лише застеріг земляків від "сатанинського хору безбожної, ненависної антиросійськості".

Публіцист і політик Пшемислав П'яста у дописі за 22 червня для медіапорталу Myśl Polska закликав депортувати всіх "шовіністично налаштованих, неспроможних задекларувати джерела своїх доходів і просто підозрілих українців, які можуть працювати на спецслужби України". Більше того, він заохотив активізацію оборонної індустрії Польщі, але не для допомоги цьому "невдячному союзнику", а для підготовки до війни із нею. Адже, на думку П'ясти, раз українці шукають у поляках ворога, то Польща не може дозволити собі воювати на два фронти і їй час піти на зближення з Росією.

Тобто загалом у Польщі є цілий пул політиків, блогерів та медіа, які фокусуються на темі Волині, розпалюють міжетнічну напругу, критикують допомогу Україні, пишуть про «українізацію Польщі» і атаки біженців на поляків. Про напад РФ на Україну додають – "Це не наша війна". На жаль, їх вже не назвеш виключно маргіналами, адже вони мають велику аудиторію та не виборах збирають не тільки долі відсотків.

Економіка та здоровий глузд проти антиукраїнської пропаганди

Російські методи, як завжди, надцинічні. Аудиторії тупо намагаються нав’язати відверту брехню та маніпуляції. Скажімо, кампанія "українці їдять польський хліб" перевіряється простою математикою.

За даними польського Банку Господарства Крайового, у 2024-му році українці сплатили до польського бюджету близько 15 мільярдів злотих прямих податків і соціальних внесків. Виплати для їхніх дітей за програмою "800+" склали менше трьох мільярдів. Тобто українці принесли Польщі на 12 мільярдів більше, ніж отримали.

Але кампанія про "біженський тягар" продовжується. За даними соціологічного центру CBOS, у 2026-му році фіксується погіршення ставлення поляків не лише до українців, а й до більшості сусідів, а ще до Ізраїлю та США. Це ще одна цифра, яка показує масштаб і небезпеку того, що відбувається: українофобія стала симптомом глибшого процесу. Паралельно зі зростанням неприязні до українців у польському суспільстві загалом зростає рівень ксенофобії.

Водночас, за даними опитування соціологічної групи "Рейтинг" у квітні 2026-го року, 58% українців підтримали б участь ЗСУ у захисті Польщі у разі нападу на неї.

Хоча рівень підтримки України у Польщі падає, безперечно, що прихильники України і нормальних сусідських взаємин між Варшавою та Києвом у Польщі є. І їх багато. Це дає надію стверджувати, що попри вплив російської пропаганди – Польща з нами.

Цьогорічні опитування, проведені на замовлення Rzeczpospolita, свідчать, що 52,2% поляків вважають, що країна має й надалі надавати військову допомогу Україні. Також польскі політики та відомі у всьому світі діячі регулярно висловлюють свою підтримку Києву.

Наприклад, 15 червня 2026-го року — у день, коли Росія бомбардувала Печерську лавру в Києві — місцевий ПЕН-клуб оприлюднив заяву:

Майже щодня в Польщі відбуваються акти словесної та фізичної агресії, спрямовані проти українців та громадян Польщі, які підтримують Україну. Це відбувається на вулицях і в Сеймі. Ми діяли в дусі доктрини Мєрошевського та Ґєдройця, згідно з якою не може бути вільної Польщі без вільної України. Сьогодні ми йдемо хибним шляхом.

Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагадав: Орден Білого Орла — той самий, який президент Навроцький необачно забрав у Зеленського — досі є у Герхарда Шредера, друга Путіна.

Заступник міністра науки Анджей Шептицький — правнук брата митрополита Андрея Шептицького — публічно порівняв боротьбу УПА і польського антикомуністичного підпілля проти Совєтського Союзу.

Хто та за чиєм наказом сіє антиукраїнську істерію в Польщі – дивіться відео:

Для чого Росія розпалює ворожнечу між українцями та поляками

Російські сили та їх агенти впливу цілеспрямовано розпалюють ворожнечу між поляками і українцями. Для чого це Москві?

• По-перше, коли головним ворогом для поляків постає українець, то пам'ять про російські злочини "кудись" зникає.

Паралельно на тлі культивування ненависті до українців у цілої низки польських радикалів виникають, здавалося б, парадоксальні заклики до нормалізації відносин з Росією. Допомагаючи сіяти антиукраїнські наративи у Польщі, росіяни ускладнюють для України логістичні маршрути, ставлять під загрозу вступ України до ЄС і НАТО. Це відбувається саме через вплив на настрої у польському суспільстві.

• По-друге, працюючи на аудиторію інших країн, російські спецслужби використовують польсько-українську напругу, що вдарити по міжнародній репутації обох країн. .
• По-третє, працюючи на українську аудиторію, росіяни створюють образ недружніх поляків. Українцям надсилають сигнал, буцімто їм не раді ні у Польщі, ні у Європі, що є традиційною тезою для російських операцій впливу.

У такий спосіб Росія руйнує спільний фронт, що мав би виступати спільно проти єдиного справжнього ворога, тобто проти самого Кремля.