Херсонщина. Історії односельчан морпєха під час окупації

Була у нас в селі одна падруга. Її в усьому селі не їб@в тільки я і мій собака. Короче, коли село окупували, то вона вийшла заміж за росіянина. Але скоро його вбили. Потім вона знову вийшла за росіянина. І його теж вбили. А потім вона вийшла втретє за орка і його командир подарував їм на весілля дім, який віджав у одного нашого місцевого багача. Ну, просто піпєц який великий будинок. Карочє, не фартануло, і третього теж убили. А коли село звільнили, то почало її СБУ тягати на допити. А вона знаєш що вимочила? Короче, сказала, що їй ще грамоту мають дати за те, що вона жертвувала своїм тілом, щоби добути цінну інформацію. І зараз вона ходить спокійно по селу, хоть би шо їй.

Корєш один одразу перед повномасштабним вторгненням попав в аварію. Ногу роздробило. І коли всі тікали, бо орки входять в село, то його ніхто з собою не взяв. Отак він і потрапив в окупацію. А шо у нього було? Та нічого. І гроші, і їжу позабирали свої ж, коли тікали. Тож росіяни, коли зайшли до нього в хату, то так там і залишилися. І годували його. І лікуватися допомагали. І водку привозили. Він водку продавав по селу. А коли звільнили Херсонщину, то він уже ходив добре. В 2024 році він пішов в ЗСУ. Буквально півтора місяці він повоював і під Покровськом загинув.

Жінка моя до останнього не хотіла виїжджати з села. Ну, вона на пошті працювала — розвозила на велосипеді пенсії і всяку фігню. Я їй одразу казав кидати все і виїжджати, а вона морозилась-морозилась і доморозилась до того, що орки вже були майже в селі. Дзвонить вона мені одного дня і каже: «Забери мене!» А бензину тоді просто не було ні в кого. Попросив я тоді одного мужичка на бусі, щоби він з’їздив і забрав її. Попросив він 2 тис грн і повний бак соляри. Знайшов я тоді солярку і одразу дзвоню цьому мужичку. А він мені: «Та мене переманили і я вже в інший бік поїхав». П****ц.

Ходжу я, нєрвнічаю. Дума, як же ж сім’ю вивезти. Попався мені під руку в той момент якийсь сержант. Так я його н@хуй послав. Дзвонить мені ротний і питає, чого я на людей кидаюсь. А я йому: «Та, мені треба сім’ю вивезти, бо село скоро окупують». Приїжджає скоро після цього ротний, відкриває карту і починає думати, як моїх забрати. Корочє, по тій дорозі, по якій ми зазвичай їздили, вивезти їх неможливо, бо там уже орки. Хіба можна було на підїзді їх підібрати, але їм треба було би 9 км пройти пішки. Дав він мені водія Тоху на бусіку і він поїхав. Дружина по ходу позабирала ще сусідів. У них був малий два з половиною роки. Так він бодрячком пройшов усі 9 км по лісу. Маладєц, корочє.

Є у нас пацан Муля. Нормальний пацан, вродє би. Він почав вивозити людей і брав з кожного по 800 грн. Одного разу він вивозив матір із грудною дитиною. 8 чи 7 місяців їй було. І з цієї малої малої дитини він також взяв 800 грн. А на зворотньому шляху він заїжджав у волонтерські пункти де видавали пакети з усім необхідним. І він набирав безкоштовно ці пакети, а потім продавав їх у селі по 500 грн. Отака нечисть. Коли деокупували село, то він десь зник. Ніхто не знає, де він був. Ну, таким дороги назад немає. Їх там приб“ють.

Село, в якому жили батьки, було в окупації. Зібрав я їм посилку з пігулками і різними необхіними речами. Всього на 15 тис грн вийшло. І думав, як її передати. Був один кєнт Вітя, який сам запропонував, що може передати її на той бік. Я йому ще і заплатив за доставку. В результаті — ні Віті, ні посилки по цей день. А дійшли би до батька ті таблетки, то він би ще напевне, і пожив. А без тих пігулок він помер.

Щоби передати на той бік якусь посилку, то її доводилося залишати на березі річки біля одного села. А з іншого боку люди більше 10 км йшли, переправлялися через річку і забирали передачки. Був один товариш, який на велосипеді тихенько їздив, забирав ці посилки і розвозив їх потім людям по селу. І їхати йому доводилося під обстрілами. Життям ризикував. Красава, короче.

Були у мене сусіди, які до окупації просто бомжували. А після деокупації я приїхав, подивився: у них 4 машини у дворі стоїть. Вони мародерили по чорному. В результаті їх тягали СБУ на допити. Та в результаті нікого з них не закрили.

Таких кадрів, що мародерили, вистачало і там і тут. В результаті потім до мене доходили новини, що один із них підірвався на міні, а другого — десь вбили. Всі вони в результаті не своєю смертю помирали.