"Хрещений батько" УНР та борець з україножерством: Микола Томенко нагадав про 150-річчя Сергія Єфремова

Видатний державотворець, автор самої назви «Українська Народна Республіка», літературознавець та публіцист пройшов трагічний шлях і загинув у радянській тюрмі. Про історичні паралелі, винайдені Єфремовим терміни «українофобія» та «україножерство», а також про актуальність його думок сьогодні — читайте у нашому матеріалі.

Творець УНР та людина, яка дала назву нашій державі

У день 150-річчя від дня народження Сергія Єфремова (1876–1939) варто згадати його фундаментальний внесок в українську історію. Окрім активної громадської та державної праці, він був одним із головних архітекторів Української Народної Республіки.

«Всі, хто вивчав історію України, добре знають про головні здобутки та заслуги сьогоднішнього ювіляра: активна громадська і державна діяльність задля утвердження української національної ідентичності; авторство назви нашої держави в 1917 році — Українська Народна Республіка...» — нагадує Микола Томенко.

Окрім цього, Єфремов активно працював в Українській академії наук, очолював комісії та готував до видання академічне зібрання творів Тараса Шевченка. За свою проукраїнську діяльність він був згодом арештований радянським режимом у справі «Спілки визволення України» та загинув у Володимирській в'язниці у 1939 році.

«Україножерство» та ментальність російського більшовизму

Особливу увагу Томенко звертає на публіцистичну спадщину Єфремова, який одним із перших почав використовувати терміни «українофобія» та «україножерство», описуючи агресію російських та польських шовіністів проти всього українського.

У своїх статтях, зокрема «Під обухом. Більшовики в Києві», Єфремов жорстко й точно описував огидну суть російського терору та руйнівну ментальність «воскреслого Хама», який прийшов знищувати незалежну Україну у 1918 році. Його оцінки минулого разюче нагадують сучасні реалії протистояння з російським агресором.

Шляхи боротьби та історичний оптимізм

Єфремов ще на початку ХХ століття чітко окреслював рецепти захисту української ідентичності: розвиток історії, утвердження мови та культури, а також створення автокефальної церкви. На жаль, радянська влада спочатку намагалася використовувати «українізацію» у власних інтересах, а згодом знищила українську інтелігенцію.

Проте, попри трагізм долі самого автора та цілої епохи, його праці сповнені непохитної віри у майбутнє нашої держави. Микола Томенко цитує пророчі слова Сергія Єфремова з його статті лютого 1918 року:

«Пливем по морю пітьми. Але, як і колись, сяє попереду — не надія, а непохитна певність, що до свого берега допливемо і в свою землю обітовану увійдемо. Подорожні пригоди, хоч би які страшні й криваві вони не були — то тільки епізоди і не їм, цим скороминущим епізодам, збить нам з нашої путі...»

Сьогодні, на переконання громадського діяча, Україна має остаточно очиститися від внутрішніх українофобів та прихильників «русского міра».