Втратив багатство і родину, але не здався царю: страшна ціна одержимості Пилипа Орлика

Чому гетьман пожертвував майже всім заради ідеї, яку не зміг втілити за життя, – розкаже 24 Канал.

Чому Орлик відмовився від милості російського царя?

Після поразки Івана Мазепи під Полтавою у 1709 році Орлик опинився перед вибором:

• повернутися під владу Петра І,
• чи продовжити боротьбу у вигнанні.

Можливість отримати царську амністію справді існувала. Посередником у переговорах виступав Стефан Яворський. Орлик навіть розглядав повернення, але не довіряв царю й сумнівався, що зможе повернути свої маєтки та жити в безпеці. Зрештою він відмовився від цього шляху.

У 1710 році Орлика обрали гетьманом у вигнанні. Тоді ж було укладено знамениті"Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорозького" – документ, що обмежував владу гетьмана та визначав принципи управління козацькою державою.

Як боротьба за Україну зруйнувала його родинне життя?

Найстрашнішою ціною політичного вибору стала розлука з близькими. Спочатку дружина Ганна Герцик і діти супроводжували Орлика у вигнанні. Родина переїжджала з країни до країни, потерпала від нестачі грошей і постійної невизначеності.

Згодом становище стало ще тяжчим. Російські агенти переслідували мазепинців, а деяких соратників Орлика заарештували. Сам гетьман змушений був переховуватися, побоюючись захоплення. У 1722 році він опинився в османських Салоніках, де фактично провів 12 років у вимушеній ізоляції.

Дружина й більшість дітей залишилися далеко від нього. А син Михайло, який перебував поруч із батьком, помер під час епідемії. Орлик міг листуватися з європейськими правителями, але не міг навіть обійняти власну родину.

Пилип Орлик – гетьман у вигнанні/ Фото Вікіпедія

Як один із найосвіченіших українців опинився у злиднях?

Колишній генеральний писар Івана Мазепи, випускник Києво-Могилянської академії та блискучий дипломат поступово перетворився на політичного вигнанця, який залежав від допомоги чужих монархів.

Щоб утримувати родину й продовжувати діяльність українського уряду у вигнанні, Орлик заставляв коштовності, накопичував борги та просив фінансової підтримки у шведського уряду. Проте навіть у таких умовах він не припиняв боротьби.

Гетьман надсилав листи європейським правителям, шукав союзників серед Швеції, Франції, Османської імперії та інших держав і намагався створити коаліцію проти Росії. Його зброєю залишалися не гармати, а дипломатія, документи й переконання.

Чому він не здався навіть перед смертю?

Роки минали, союзники змінювали політичні пріоритети, а мрія про незалежну Україну залишалася недосяжною. Орлик старів далеко від батьківщини, яку більше ніколи не побачив. Та навіть в останніх листах він наголошував, що не припинить відстоювати права України.

Пилип Орлик помер у 1742 році в молдавському місті Ясси, далеко від родини та рідної землі. Понад три десятиліття вигнання не принесли йому політичної перемоги. Його історія – це не лише розповідь про Конституцію.

Це трагедія людини, яка могла відмовитися від боротьби заради спокійнішого життя, але залишилася вірною своїм переконанням до останнього. І заплатила за це самотністю, злиднями та роками розлуки з найближчими.