Гаррі Кейн не завжди був зіркою — і в цьому його велич

Дехто вперше побачив Гаррі Кейна 30 листопада 2011 року. Це був матч Ліги Європи проти ПАОКа із Салонік. Тодішній тренер Тоттенгема Гаррі Реднапп хотів поберегти основних гравців для матчів Прем’єр-ліги, тож 18-річний Кейн отримав шанс зіграти в атаці. Коли Костас Стафілідіс зіграв рукою після удару Кейна, "шпори" заробили пенальті, який реалізував Лука Модрич. Та поки Тоттенгем без особливого завзяття намагався вирвати нічию, Кейна замінили на Яго Фальке.

Удруге він з'явився на екранах за два місяці. Міллволл із Чемпіоншипу, куди Кейн щойно вирушив в оренду, приймав Саутгемптон у четвертому раунді Кубка Англії. Кейн вийшов на позиції десятки й діяв жваво, але один із хороших моментів завершив ударом над поперечиною. Щоправда, зрівняти рахунок Міллволлу вдалося лише після того, як Кейна замінили на Дені Н’Гессана. 

Коли йдеться про видатних футболістів, завжди є спокуса заявити, що ти ще на самому початку розгледів у них майбутніх зірок. Тепер, коли Кейн виграв Золотий м’яч і став найкращим футболістом світу, усім хочеться розповісти, як вони ще тоді все зрозуміли. Наче побували на концерті The Beatles у клубі Cavern і відразу збагнули, що ця четвірка змінить світ.

Але кожен, хто стверджує, що побачив підлітка Кейна й одразу зрозумів, що той досягне самої вершини, бреше. Деякі його найкращі якості були помітні від самого початку: технічна майстерність і, передусім, неймовірно чистий удар. Під час перших оренд також проявилися його чудовий характер і готовність учитися. Та ніхто до пуття не знав, яким гравцем він зрештою стане. Чи вистачить йому фізичної потужності, щоб грати на вістрі атаки? Чи, можливо, він захоче бути більше схожим на Тедді Шерінгема? Влітку 2012 року Кейн навіть грав у центрі поля за збірну Англії на юнацькому чемпіонаті Європи серед гравців до 19 років.

Навіть коли Кейн повернувся з оренд у Норвічі та Лестері, було незрозуміло, як саме він впишеться в молоду команду Тоттенгема Андре Віллаш-Боаша. Пам'ятний гол Кейна був забитий у жовтні 2013 року в матчі четвертого раунду Кубка ліги проти Галл Сіті на Вайт Гарт Лейн. Кейн отримав м’яч за межами штрафного майданчика, розвернувся, стримав натиск Пола Макшейна й лівою ногою пробив у нижній кут із відстані приблизно 18 метрів. Тоді багато хто й гадки не мав, скільки разів у майбутньому побаче, як цей 20-річний хлопець забиває саме так. Не могли вони й уявити, скільки пенальті він згодом реалізує, зокрема й у серії післяматчевих ударів у тому поєдинку, яку Тоттенгем зрештою виграв.

Існує ще одне хибне уявлення про Кейна: нібито щойно Маурісіо Почеттіно очолив Тоттенгем улітку 2014 року, Гаррі відразу став гравцем основного складу. Насправді на початку того сезону він поступався в ієрархії нападників Еммануелю Адебайору та Роберто Сольдадо. Того ж літа "шпори" намагалися підписати Денні Велбека. Якби їм це вдалося, Кейн цілком міг знову вирушити в оренду.

У вересні, коли Кейна навіть не включили до заявки на матч із Вест Бромвіч Альбіон, він сам запитав Почеттіно, що має зробити, аби отримати шанс. Та щойно Гаррі почав регулярно виходити на поле, голи посипалися один за одним: спочатку у ворота Ноттінгем Форест, потім Бешикташа, а далі — одразу три в матчі з Астерасом Тріполіс. Уже тоді було помітно, наскільки стабільно й точно він б’є по м’ячу.

Проте лише на початку 2015 року стало зрозуміло, що Кейн здатен увійти в історію. У січні він двічі забив Челсі Жозе Моурінью, а в лютому, уперше вийшовши у старті на дербі Північного Лондона, оформив дубль у матчі з Арсеналом Арсена Венгера. До очевидної технічної майстерності він почав додавати те, чого раніше бракувало, — фізичну перевагу над суперниками. Перед нами вже був не той незграбний підліток, який з’являвся на полі в матчах Ліги Європи.

Коли Кейн завис у повітрі біля дальньої стійки, значно вище за Лорана Косьєльни, і головою замкнув подачу Набіля Бенталеба, Вайт Гарт Лейн вибухнув таким шаленим святкуванням, що, здавалося, з стадіона ось-ось зірве дах. У ту мить виникло відчуття, що всі стали свідками народження чогось справді великого.

Уже наступного року в цьому ж протистоянні, коли Тоттенгем боровся за чемпіонський титул, Кейн забив ще важливіший гол. Змістившись із лівого флангу в центр, він закрутив м’яч у дальню дев’ятку, вивівши "шпор" уперед — 2:1. Цей гол давав команді перевагу в чемпіонських перегонах. Кейн не стримував емоцій: на радощах зірвав із обличчя захисну маску, яку носив через зламаний ніс. Тієї миті здавалося, що весь футбольний світ обертається навколо Вайт Гарт Лейн.

На той момент Кейн уже довів, що має все необхідне і з технічного, і з фізичного погляду. Він був найяскравішим молодим центрфорвардом у світі й забивав набагато частіше, ніж хтось міг очікувати. У сезонах 2015/16 та 2016/17 він двічі поспіль ставав найкращим бомбардиром Прем’єр-ліги — 25 і 29 голів відповідно. А коли за 2017 рік на клубному та міжнародному рівнях він забив 56 м’ячів, заговорили про показники на рівні Кріштіану Роналду.

Та все ще здавалося, що Кейну потрібно довести свою спроможність забивати найважливіші голи — ті, які приносять трофеї на очах усього світу. У 2018 році, у віці 24 років, він уперше зіграв на чемпіонаті світу, причому як капітан збірної Англії. Його переможний гол у стартовому матчі проти Тунісу став одним із найважливіших у кар’єрі. Фактично саме він дав поштовх епосі Гарета Саутгейта та всьому, що відбувалося з англійською збірною після цього. А коли Кейн двічі реалізував пенальті в серії післяматчевих ударів проти Колумбії й допоміг Англії вийти до чвертьфіналу, всі побачили гравця, який здатен впоратися з найсильнішим тиском.

Для багатьох футболістів цього було б цілком достатньо. Щоб стати найкращим у світі на своїй позиції, потрібна колосальна праця. Але дивовижна особливість Кейна полягає в іншому: він не обмежувався відточуванням своєї гри, а постійно розширював її можливості. Йому було замало бути найкращим центрфорвардом світу — він став і найкращим плеймейкером. Дехто вважає, що цей етап розпочався після переходу до Баварії у 2023 році. Насправді ж він став невіддільною частиною гри Кейна ще в останні роки в Тоттенгемі.

Спостерігати за тим, як Кейн закручує м’яч за спини захисникам просто під ривок партнера, — одне з найбільших задоволень у спорті. Це нагадує ідеальний удар у гольфі, коли м’яч проходить усі 12 метрів до лунки й падає точно в ціль. Різниця лише в тому, що Кейну вистачає частки секунди, аби подумки прорахувати всю геометрію передачі.

Не так багато говорять і про якість голів Кейна. Класичні завершення він виконує краще за будь-кого: пенальті, удари з близької відстані, гра головою, постріли з-за меж штрафного майданчика в нижній кут. Але є й голи, які здатен забити лише він. Як, наприклад, переможний гол у ворота ДР Конго в Атланті на цьогорічному чемпіонаті світу. Справжнє диво: падаючи на газон, Кейн примудрився вкласти в удар таку силу, що м’яч полетів у ворота, наче ракета, біля ближньої стійки.

Ось у чому справжній геній Кейна. Річ не лише в голах і гольових передачах, характері чи вмінні завдавати ударів. Найважливіше — його постійне прагнення вдосконалюватися та здатність робити це. Саме вони перетворюють його на одного з найвидатніших футболістів усіх часів. Останніми роками спостерігати за Кейном — це привілей бути поруч із майстром, який досяг вершин своєї справи.

Деякі гравці відточують одну навичку й будують на ній усю кар’єру. Кейн натомість постійно вчиться чогось нового. Минулого тижня, наприклад, він виконав удар від воріт за Баварію, започаткувавши контратаку. І саме тому, через 15 років після того матчу з ПАОКом, Гаррі Кейн досі вміє дивувати.

The Athletic