Діалог Європи з Москвою без США. Що показала телефонна розмова з Путіним

90-хвилинна телефонна розмова президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре з Путіним очікувано завершилася без жодних домовленостей.

Путін заявив, що Росія не має наміру відмовлятися від захоплення Донбасу, традиційно обґрунтовуючи свою позицію розлогим брифінгом про «історичні першопричини конфлікту» з Україною. Європейці у свою чергу наголосили, що завершення війни має передбачати справедливий мир та відзначили необхідність реальних кроків щодо деескалації у сфері енергетики та інфраструктури.

Однак у відповідь Путін зауважив, що досягнення справедливого довгострокового миру можливе лише за повного і безумовного врахування «законних інтересів РФ» та звернув увагу на «конфронтаційну політику країн ЄС і НАТО, яка веде до затягування бойових дій».

Цю російську мантру ми чуємо вже давно. Але чи означає це, що Європі слід продовжувати дотримуватися політики тотальної ізоляції Москви, яка була запроваджена після широкомасштабного вторгнення, та уникати прямих контактів з росіянами?

Ні, слід визнати, що ситуація змінилася. Захід, на жаль, сьогодні вже не говорить «одним голосом». Ключовий партнер – США – веде свою власну політику щодо Москви, яка базується на електоральних та фінансових інтересах Білого дому та різко контрастує з базовими засадами, погодженими у рамках НАТО, ЄС і G7 після 24 лютого 2022 року.

Існують обґрунтовані підозри, що розкритикована дизельна угода, яка супроводжується істотним послабленням санкцій, це лише перший дзвіночок.

Американські переговірники бачать у відновленні співпраці з РФ значно більший гешефтний потенціал, ніж електорально важливий сьогодні дизель, і не збираються його більше притримувати до завершення війни. Тепер всі політичні і економічні поступки Москві представляються союзникам у контексті надання сприяння мирним переговорам.

Проте не всі американо-російські проєкти можуть бути реалізовані без Європи. Насамперед це стосується відновлення постачання газу в Європу під американською «парасолькою», розмороження російських суверенних активів, скасування санкцій тощо.

Усвідомлюють роль Європи і в Кремлі. Напружує Москву і активна підготовка європейців до відповіді на можливу агресію РФ, і допомога Україні. Тому, продовжуючи акцентувати свої преференції щодо адміністрації Трампа у якості посередника у завершенні війни, Москва останнім часом починає з більшою прихильністю сприймати дискусії європейців про доцільність прямих контактів.

На жаль, питання делегування повноважень представляти Європу у діалозі з Москвою на високому рівні все ще перебуває у стадії обговорення в рамках ЄС. Називаються деякі імена, серед яких фігурує й ім’я Александра Стубба. Але рішень поки що немає.

На цьому тлі телефонний дзвінок лідерів Фінляндії та Норвегії Путіну можна розглядати як тест на доцільність прямих контактів. Як перевірку готовності Путіна до діалогу з Європою без лідерства Вашингтона, який, як підозрюють, іноді може базувати свою переговорну позицію на не зовсім адекватних оцінках гнучкості європейських «червоних ліній».