«Ми хочемо, щоб розмова про мову перестала бути токсичною», — Богдана Лаюк про дослідження «Мовний барометр»

29 жовтня Міністерство культури України презентувало соціолінгвістичне дослідження «Мовний барометр України», яке агенція Info Sapiens провела у серпні–вересні 2026 року. Дослідники зосередилися на причинах змін мовної поведінки та повсякденному спілкуванні українців.

Фахівці провели 40 глибинних інтерв’ю з українцями з 10 областей Заходу, Центру, Сходу й Півдня. Дослідження охопило три групи людей: переважно російськомовних, тих, хто спілкується українською та російською, а також тих, хто перейшов на українську після 2022 року.

Про значення дослідження, його перші результати та подальше масштабування «Детектор медіа» поговорив із заступницею міністерки культури Богданою Лаюк, яка відповідає за книговидання, читання, мовну політику та присутність української літератури за кордоном.

— Пані Богдано, з якою метою Міністерство культури ініціювало проведення дослідження «Мовний барометр України»? У чому ви вбачаєте його важливість?

— Про мову в Україні ми звикли говорити цифрами: скільки людей обирає українську, скільки досі говорить російською. Цифри потрібні, і дані вирішують багато. Проте за кожною цифрою стоїть людина, яка на роботі говорить українською, а ввечері з мамою — так, як говорила в дитинстві. Нам хотілося зрозуміти, що відбувається саме там: чому людина переходить на українську, що тримає її у звичній мові, що допомагає і що відштовхує. І ще: ми хочемо, щоб розмова про мову перестала бути токсичною. Тому Міністерство культури ініціювало «Мовний барометр України».

Ми задумали його як систему регулярного моніторингу мовної ситуації. Для міністерства це робочий інструмент. Я переконана, що мовна політика має спиратися на розуміння того, як люди насправді живуть із мовою. Тоді ми можемо підтримувати те, що справді працює, і чесно бачити, де наші рішення не спрацьовують.

Дослідження провела агенція Info Sapiens за підтримки Work.ua та за сприяння громадської організації «Український світ». Я вдячна всім партнерам і окремо кураторці дослідження Ользі Шевчук-Клюжевій.

— Які висновки можна зробити за результатами першого етапу дослідження, який передбачав проведення глибинних інтервʼю? Які важливі результати він, на вашу думку, показав?

— Я б виділила кілька речей.

Перше: мовний вибір рідко буває рішенням раз і назавжди. Люди відповідають тією мовою, якою до них звернулися, часто повертаються до звичної мови, коли втомлені чи сердиті. Ті, хто перейшов на українську після 2022 року, розповідають, що це щоденне зусилля.

Друге: публічний і приватний простір змінюються з різною швидкістю. На роботі, в навчанні, в установах учасники здебільшого говорять українською. Удома, з батьками, з давніми друзями зміни відбуваються повільніше, і людям на це потрібен час.

Третє: для більшості учасників рідна мова — це громадянський вибір. Навіть ті, хто досі говорить російською, називають рідною українську.

Четверте, і мене дуже зворушив цей приклад: батьки, які самі говорять російською, свідомо обирають для дітей українські книжки, мультфільми, школи. А потім діти виправляють батьків. Тут держава вже має інструменти. Через «єКнигу» понад 200 тисяч молодих українців отримали кошти на книжки, а наступна категорія, на яку розшириться програма — батьки немовлят.

П'яте: страх помилки. Люди соромляться акценту, суржику, бояться осуду. Учасники кажуть, що різкі зауваження відштовхують від української, а доброзичливе середовище допомагає. Для мене висновок тут простий: українська мова не повинна бути простором сорому. Ми прагнемо дестигматизувати суржик і сам процес переходу з російської на українську, показувати його як турботливий і дбайливий. Багато учасників розповідають, що саме суржик став для них містком до літературної української, і цей шлях заслуговує на підтримку.

Шосте: найбільші прогалини учасники бачать в іграх, відео й розважальному контенті для підлітків. Саме тут держава почала діяти у межах ініціативи «Тисячовесна», де зокрема серед підтриманих проєктів – фільми й анімація для дітей і сучасна музика. Окремий напрям програми — шоу та відео для соцмереж, а наступного року ми плануємо додати відеоігри та книжки. Для мене це приклад того, як дані підказують рішення: діти й підлітки говорять мовою того контенту, який їм цікавий.

Учасники вважають культуру одним із найдієвіших інструментів: дубляж, книжки, переклади, музику. Водночас студентам і фахівцям бракує україномовних підручників і фахової літератури. Чи достатньо того, що ми вже робимо? Очевидно, недостатньо. Це одна з тем, з якою нам треба працювати далі.

Важливо розуміти межі цього етапу. Це 40 глибинних інтерв'ю: вони пояснюють механізми, проте не показують, наскільки ці практики поширені. Відповідь на це дасть наступний етап.

— Коли буде проведено наступний етап дослідження і опубліковано його результати?

— Наступний етап — всеукраїнське кількісне опитування. За результатами інтерв'ю дослідники вже сформулювали гіпотези. Опитування покаже, наскільки поширені описані практики в різних регіонах і поколіннях. Ми ще узгоджуємо дати кількісного дослідження.

Я б дуже хотіла, щоб «Мовний барометр» став регулярним. Тоді ми бачитимемо динаміку і зможемо вчасно коригувати свої рішення.

З повним звітом дослідження «Мовний барометр України» та його методологією можна ознайомитися за посиланням.

 Фото: Мінкульт