Сталевий ринок Катару: зміщення акцентів

Споживання сталі в Катарі за підсумками 2026 року може зрости до 2,75 млн т з урахуванням готових МК. Головним драйвером сталевих продажів у Катарі до 2022 року включно було інфраструктурне будівництво в межах підготовки до футбольного ЧС-2022. Після його завершення відбувся спад металоспоживання. Старт газових мегапроєктів повернув ринок до зростання, пише GMK Center.

Галузеве резюме

Базова ємність ринку металопрокату в Катарі 1,5–1,8 млн т на рік. У грошовому вираженні вони дають $1,2–1,6 млрд, залежно від цін на сталь. Основою попиту залишається довгий прокат (арматура та балки). Це пов’язано з масштабними інфраструктурними проєктами.

Сукупна ємність ринку металопродукції з урахуванням готових металоконструкцій (МК) становить 2,5–2,7 млн т на рік і $2,5–3,0 млрд. Додаткові 0,9–1,0 млн т формує специфічний імпорт під газовий мегапроєкт North Field Expansion.

Газовидобувний сектор поглинає колосальні обсяги товстолистового прокату, труб сегмента OCTG, труб великого діаметра LSAW і важких МК для LNG-терміналів, резервуарів і трубопроводів.

Понад 70% сталевого споживання припадає на держпрограми. Їхні основні оператори — Управління громадських робіт Катару (Ashghal), Міністерство транспорту та державний гігант QatarEnergy.

Одна з головних особливостей катарського сталевого ринку — повна відсутність валютних ризиків під час планування довгострокових контрактів. Обмінний курс щодо долара США жорстко утримується центробанком на рівні 3,64 QAR.

Попит будівельного сектору на арматуру забезпечує місцеве виробництво, головний постачальник — державна компанія Qatar Steel. Потреби нафтогазового сектору в плоскому прокаті майже на 100% покриває імпорт.

У грошовому вираженні понад 75% сталевого імпорту Катару припадає на групу ТН ЗЕД 73. Катар масово закуповує за кордоном високомаржинальну продукцію: безшовні та зварні сталеві труби великого діаметра, резервуари та складні МК для газового проєкту North Field.

Китай очолює рейтинг зовнішніх постачальників із річним обсягом $680–720 млн. Це МК, важкі зварні труби великого діаметра LSAW/SSAW, а також HRC і HDG для локального виробництва профільних труб.

Далі йде Японія з $290–320 млн. Звідти надходять OCTG і товстий лист із кріогенної сталі для LNG. Індія замикає трійку лідерів із $240–260 млн. Це HRC, сталеві труби та кріпильні метизи. Південнокорейські виробники відвантажують до Катару сортамент, аналогічний японському. Річний обсяг — $190–210 млн.

Сталевий імпорт з ОАЕ оцінюється в $160–180 млн. Основа постачань — профільні труби, HDG і будівельний фасонний прокат локального виробництва. Частка чистого регіонального реекспорту з ОАЕ знижується на тлі посилення митного контролю в Катарі.

Європейські виробники з Німеччини та Італії розташувалися на 6–7 місцях з обсягом по $110–140 млн. Вони постачають трубні фітинги та трубопровідну арматуру для газопроводів високого тиску, прецизійні деталі зі спецсталей.

У географічній структурі імпорту наявний чіткий поділ за продуктами. Китай та Індія є головними постачальниками масових сортів прокату. Японія та Південна Корея утримують лідерство в преміумсегменті.

Попит на плоский прокат

Газовидобуток у Катарі у 2021–2025 роках перебував на плато. Це пов’язано з мораторієм на нові великі проєкти на Північному родовищі (North Field). Це найбільше у світі морське газове родовище розташоване в Перській затоці. На нього припадає приблизно 10% світових запасів.

Мораторій, оголошений владою Катару, діяв у 2005–2017 рр. Потім QatarEnergy знадобилося кілька років на дорозвідку пласта, буріння оцінних свердловин, 3D-сейсмічні дослідження та опрацювання технічного проєкту FEED.

Практична реалізація його I черги North Field East (NFE) почалася у 2022 році. У ході робіт на береговому переробному комплексі в Рас-Лаффані завершується будівництво 4 нових надпотужних ліній зі скраплення NG. Потужність кожної лінії — близько 8 млн т LNG на рік. Одночасно в морі монтувалися гігантські бурові платформи, прокладалися підводні газопроводи. Їхня загальна протяжність — 500 км.

Це потребувало колосальних обсягів плоского прокату й готових металоконструкцій. Загальна металоємність NFE (наземна та морська частина без урахування допоміжного флоту й додаткових танкерів) оцінюється в 310–360 тис. т. Сталевий попит подолав спад, що спостерігався після завершення будівництва об’єктів до футбольного ЧС-2022.

Попит на довгий прокат

Після завершення ЧС-2022 у будівельній галузі Катару відбулися важливі зміни. Частка інфраструктурних проєктів скоротилася, за обсягами виконуваних робіт лідерство перейшло до енергетичного сектору. Саме NFE у 2023–2025 роках генерував основний попит не лише на плоский прокат, а й на довгий — переважно в сегменті важкого фасонного прокату, сталевих балок і складних конструкційних профілів.

Житлове будівництво в Катарі не має такого значення для продажів сталі, як в ОАЕ. Катар входить до числа найбагатших країн світу завдяки експорту LNG. Місцевій владі не потрібні гроші сторонніх інвесторів для наповнення бюджету й підтримання зростання економіки.

Тривалий час іноземцям у Катарі дозволяли купувати житло лише в Pearl і West Bay Lagoon — елітних районах Дохи. Зараз список розширили до 9 районів, включно з Lusail City. Додатково дозволена оренда ще в 16 районах. Але сам механізм оформлення посвідки на проживання під час купівлі нерухомості залишився вкрай бюрократичним, надмірно зарегульованим, обмежуючи приплив інвестицій у житловий сектор.

На відміну від ОАЕ, житлове будівництво в Катарі переважно малоповерхове. Це передбачає менші витрати сталі під час зведення будинків. На одну типову катарську віллу площею 500–800 м² припадає 40–70 т арматури. Головний драйвер — держпрограма Land Plot Development for Qatari Citizens.

У Катарі держава сама не будує житло для громадян «під ключ», як у Саудівській Аравії. Тут громадянам безкоштовно виділяють земельну ділянку під індивідуальну віллу. Далі Ashghal через підрядників забезпечує підготовку інфраструктури: прокладає під’їзні дороги, водопровід, зливову та побутову каналізацію, облаштовує вуличне освітлення, озеленення, підключення до електромережі й телекомунікацій.

Потім громадянин отримує від державного Qatar Development Bank пільговий кредит під 1 % на будівництво самої вілли, до $330 тис. Є можливість додатково взяти до $1,37 млн у комерційному банку на пільгових умовах. Отримавши фінансування, громадянин розпочинає будівництво — або самостійно, або із залученням будівельної компанії.

Ashghal щороку повністю готує та здає 4–7 тис. інженерно облаштованих ділянок. У липні 2024 року відомство відзвітувало про активну фазу виконання 33 проєктів, що забезпечують інфраструктурою 30 тис. ділянок. Ця програма — один із найстійкіших і найпрогнозованіших драйверів сталевого ринку Катару, генерує попит на 200–350 тис. т арматури на рік.

Інфраструктурне будівництво в Катарі характеризується відсутністю мегапроєктів. Зараз Ashghal сфокусовано на програмі розвитку внутрішніх територій житлових кварталів. Це основна частина фінансових витрат. Передбачає повну модернізацію наявної інфраструктури. Крім цього реалізуються:

• Програма будівництва державних шкіл. Після введення в експлуатацію перших об’єктів, нині на фінальну стадію (готовність понад 80%) вийшов пакет II, що охоплює 14 сучасних шкільних комплексів по всій країні. Реалізується спільно з приватними інвесторами.
• Розвиток промислової зони Дохи. Заміна дорожнього покриття під великоваговий транспорт, будівництво потужних дренажних мереж, енергопідстанцій і масивних естакад.
• Стратегічна система водовідведення Дохи. Прокладання підземних тунелів великого діаметра в північній і південній частинах столиці. Плюс будівництво великих насосних станцій і очисних споруд.

Перспективи сталевого попиту

Ashghal у травні 2025 року офіційно запустив новий план на 2025–2029 рр. із сумарним бюджетом близько $22,2 млрд. На 2027-й, окрім продовження будівництва шкіл і системи водовідведення Дохи, інтерес становить перезапуск Sharq Crossing. Це один із найамбітніших, технічно найскладніших інфраструктурних мегапроєктів в історії Катару.

Транспортна система загальною довжиною 12 км з’єднає міжнародний аеропорт Hamad, фінансовий центр West Bay і нове місто Lusail. Вона передбачає три футуристичні мости довжиною від 600 до 1310 м. Один з мостів матиме дворівневу структуру з прогулянковою зоною і парком. Мости буде з’єднано підводними тунелями в бухті Дохи. Їхня загальна довжина становить 8 км.

Актуальна вартість проєкту перебуває в межах від $2 млрд (початкові фази перезапуску під управлінням Ashghal) до $12 млрд за повну реалізацію всієї транспортної системи, за даними Міністерства фінансів Катару. Орієнтовно металомісткість проєкту сягає 350–470 тис. т, на основі зіставлення з мостом Шейха Заїда в Абу-Дабі.

У 2026-му за проєктом активізувалися інженерно-підготовчі роботи. Це створює базу для початку монтажу перших сталевих конструкцій у 2027–2028 рр.

NFE у 2026 році мав перейти у стадію промислової експлуатації та збільшити потужність виробництва LNG до 110 млн т на рік. Війна в Перській затоці внесла корективи в ці плани. Комерційний запуск I лінії NFE офіційно перенесено на першу половину 2027 року.

QatarEnergy не відмовляється від планів щодо наступного етапу — North Field South (NFS). Це будівництво ще 2 мегаліній із виробництва скрапленого природного газу (LNG), кожна потужністю 8 млн т на рік. Плюс монтаж нових морських бурових платформ і прокладання підводних трубопроводів загальною довжиною 250 км. Загальний металофонд морської частини NFS становитиме 155–175 тис. т сталі.

У разі поліпшення ситуації в Перській затоці роботи за NFS можуть розпочатися 2027-го з перспективою запуску у 2028–2029 рр. Однак зараз, у жовтні 2026 року, QatarEnergy офіційно оголосила про тимчасове заморожування NFS на тлі затяжного воєнного конфлікту. Будівельні роботи відкладено до повної стабілізації в регіоні. Це зміщує запуск об’єкта за межі початкового горизонту.

З огляду на це, споживання сталі в Катарі з урахуванням готових МК за підсумками 2026 року може зрости на 3,8%, до 2,75 млн т, у 2027-му — до 2,82 млн т (за умови розморожування NFS).

Іранські ракети в березні 2026 р. пошкодили газовий комплекс у Рас-Лаффані, а блокада Ормуза призвела до тимчасового зниження газового експорту. Проте запас фінансової міцності Катару залишається величезним завдяки суверенним фондам.

Це дає змогу країні підтримувати фінансування ключових інфраструктурних планів Ashghal, хоча непрофільні будівельні проєкти й другорядні житлові програми можуть бути частково оптимізовані на користь відновлення енергетичного сектору.

Галузеве резюме

Первинне виробництво сталі в Катарі майже повністю контролюється держкорпорацією Qatar Steel. Монополія не є абсолютною: у країні діє один міні-завод повного циклу. Але більшість приватних гравців зосереджена в переробному сегменті — сервісне виготовлення арматурних виробів, сіток і металоконструкцій.

Метзавод Qatar Steel, єдиний інтегрований виробник у країні, розташований у Месаїді. Плавильні потужності — 2,57–2,9 млн т на рік, прокатні — 1,5 млн т. Спеціалізація — арматура й катанка. Працює за екологічною схемою NG-DRI-EAF.

Поруч з основним заводом у Месаїді розташована Qatar Metals Coating Co. W.L.L. (Q-Coat). Це спільне підприємство Qatar Steel і холдингу QIMC потужністю 100 тис. т на рік. Тут встановлено лінії нанесення FBE-покриття на арматуру.

Завод Seashore Steel W.L.L. розташований у новій промзоні Дохи. Має власні EAF для виплавки сталевої заготовки з металобрухту. Річна потужність 100–160 тис. т. Випускає будівельну арматуру.

До числа найбільших металосервісних центрів належать:

• Teyseer Rebar Contractors (TRC) у старій промзоні Дохи. Річна потужність 120–140 тис. т. Займається виготовленням арматурних каркасів.
• Al Attiya Steel у новій промзоні Дохи. Річна потужність 50–80 тис. т. Спеціалізується на виробництві зварних сіток.

Обидва підприємства закуповують арматуру й катанку у Qatar Steel.

Найбільш кризовим із погляду завантаження потужностей став період 2020–2021 рр. Тоді виплавку оптимізували, залишивши в роботі лише найбільш енергоефективні EAF-3 і EAF-5. Відновлення у 2022-му пов’язане з перезапуском виробничого модуля DRI-2.

Показники 2023 р. зміцнилися завдяки відновленню постачань арматури до Бахрейну та партнерству з Bahrain Steel. Зниження 2024 року спричинене масштабною ремонтною кампанією, а різке зростання 2025 року — розконсервацією модуля DRI-1 і EAF-4 для потреб великих проєктів Ashghal, QatarEnergy і зовнішніх ринків.

Інвестиційна активність Qatar Steel

Qatar Steel у 2023–2024 роках провела масштабну реконструкцію станів RM1 і RM2. Там замінили систему проводки, встановивши сучасні роликові вхідні й вихідні касети з прецизійними підшипниками.

Змонтовано нові високошвидкісні блоки чистової прокатки й оновлену систему автоматичного контролю допусків за діаметром. Це підвищило якість поверхні арматури та стабільність геометрії. Інвестиції становили $27,5 млн.

Встановлено сканери контрольованого охолодження на лінії Thermex. Вони дають змогу гнучко задавати межу плинності без мікролегування під час випуску арматури підвищеної міцності. У такий спосіб досягається економія легувальних добавок.

У сталеплавильному комплексі на EAF 3, EAF 4 і EAF 5 модернізовано склепіння та стінові панелі печей. Встановлено енергоефективні водоохолоджувані елементи, що знизили простої на футерування та проплавлення. Оновлено стінові інжектори для прискорення спінювання шлаку. Це значно знизило питомі витрати е/е та електродів під час виплавки.

МБЛЗ були оснащені високоточними гідравлічними осциляторами кристалізаторів та автоматичними системами відстеження внутрішніх дефектів заготовки. Це виключає появу тріщин під час подальшої прокатки.

Роль держави

Захист державного виробника Qatar Steel від конкуренції з дешевим імпортом базується на двох складниках, тарифому й нетарифному.

У Катарі на додачу до імпортного мита у 5%, що діє в країнах GCC, застосовується тариф 5% для арматури та катанки. Це той сортамент, який випускає Qatar Steel.

Відповідно до зведення Митного департаменту Катару максимальна ставка мита на імпорт сталі може сягати 20%. За дефіцитними позиціями, трубами специфічного діаметра та листом, зберігається ставка 5%. Вона може зменшуватися до 0 % за індивідуальними спецдозволами під державні інфраструктурні проєкти.

На відміну від Саудівської Аравії або ОАЕ, які активно застосовують антидемпінг проти турецького та китайського сортового прокату, Катар наразі не має окремого пакету постійних антидемпінгових мит. Роль прямого загороджувального бар’єра виконує сертифікація.

Імпортна арматура не може потрапити на будівельний об’єкт Катару без попередньої сертифікації QGOS, уповноваженого відомства зі стандартизації. Кожна партія зарубіжного прокату підлягає тривалим лабораторним випробуванням із зупинкою на кордоні. Це затягує логістику для трейдерів, роблячи імпорт економічно недоцільним.

Законодавча вимога локалізації закупівель поширюється на всі великі інфраструктурні та енергетичні проєкти й об’єкти Ashghal. Відповідно до базового закону № 6/1987 та його оновлених редакцій, підрядники зобов’язані надавати пріоритет катарським будівельним матеріалам.

Якщо підрядник закуповує імпортний аналог за наявності товару, виробленого в країні (що відповідає стандартам), це кваліфікується як «істотне порушення контракту». На компанію накладається штраф у розмірі 20% від вартості закупленої партії.

Замовник отримує право розірвати контракт або примусово змусити підрядника вивезти імпортний матеріал з будмайданчика власним коштом. Тому, якщо у Qatar Steel є вільні потужності, підрядник не купить китайську або індійську арматуру, навіть якщо вона дешевша на $30–40/т.

Висновки

Катарський сталевий ринок являє собою жорстку модель держрегулювання, де внутрішній будівельний сектор надійно ізольований від дешевого імпорту. Навіть в умовах війни в Перській затоці колосальний резерв суверенних фондів Катару гарантує безперервне фінансування ключових будівництв.

Завантаження потужностей національного виробника прямо залежить від адміністративного захисту. У результаті суверенні інвестиції Катару в інфраструктуру конвертуються не в прибуток зарубіжних постачальників, а в довгострокову стабільність роботи та модернізацію власних сталеплавильних потужностей.