Дата народження
21 жовтня 1967
Країна
Україна
Соцмережі
108

Дмитро Гордон

Гордон Дмитро Ілліч: покровитель "цілителів", скандальний журналіст, новоспечений політик

Гордон Дмитро Ілліч - відомий український журналіст і телеведучий, який спочатку заробляв на "цілителях", рекламуючи знахарів, екстрасенсів та інших шарлатанів. Незабаром почав випускати скандально відому газету "Бульвар", а з початком Майдану подався в політику. Відомий проросійськими поглядами та їдкою критикою влади.

Біографія

Дмитро Гордон народився 21 жовтня 1967 року в Києві. Позиціонує себе як українського письменника, журналіста і телеведучого, про що пише на своїй сторінці в Фейсбук, хоча багато хто критикує його за проросійський настрій. Раніше був депутатом Київської міськради. У 2013-му заснував суспільно-політичне інтернет-видання "ГОРДОН", яке отримало велику популярність.

Сім'я

Дмитро Гордон у шлюбі вже вдруге. З першою дружиною Оленою Сербіною, яка народила йому чотирьох дітей, він прожив до 2011 року. 

Старший син Ростислав (1992 року народження) вчився в Київському інституті міжнародних відносин. Професійно займається фотозйомкою. Другий син Дмитро (1995 року народження) отримав освіту в Музичному коледжі Берклі в Бостоні, де займався інструментальною музикою і став композитором. Крім того, він чотири рази перемагав на чемпіонаті Європи з об'єднаних єдиноборств. Також у журналіста є молодший син Лев 2001 року народження і дочка Єлизавета, яка народилася в 1999 році.

У жовтні 2011 року (на свій день народження) Дмитро Гордон уперше був помічений з новою дівчиною, з якою пізніше одружився. Його другою дружиною стала журналістка Олеся Бацман, яка молодша за нього аж на 17 років.

На Фейсбук-сторінці жінки зазначено, що раніше вона протягом 6 років працювала у Савіка Шустера, а потім перейшла до чоловіка і нині є головним редактором інтернет-видання "Гордон". Також жінка любить співати, навіть записала кілька кліпів. 

Народила Дмитру двох дочок. Молодшу (2016 г.) назвали Алісою, а старшій (2012 р.) дали незвичайне ім'я - Санта.

Освіта

Вищу освіту журналіст отримав у Київському інженерно-будівельному інституті, який закінчив у 1983 році. Навчання перервала армія, якій Дмитро віддав 2 роки свого життя. Служив у ракетних військах. Отримав звання молодшого сержанта.

Кар'єра

Журналістська діяльність

За фахом Гордон не працював жодного дня. Будучи на другому курсі інституту, почав публікуватися у багатьох радянських газетах (таких як "Вечірній Київ", "Комсомольское знамя", "Молода гвардія", "Прапор комунізму" і навіть у "Комсомольській правді"). Після закінчення ВНЗ отримав роботу в газеті "Вечірній Київ". У 1992-му влаштувався в редакцію видання "Київські відомості", а потім - в газету "Всеукраїнські відомості".

Набравшись трохи досвіду, Дмитро зайнявся своїм першим проєктом - тижневиком "Бульвар", який почав виходити у 1995 році. Незабаром він розповсюдився не тільки в Україні, але і в інших країнах (Росія, Ізраїль, Німеччина, Італія, Іспанія, США). Через 10 років видання було перейменовано в "Бульвар Гордона".

У 1999 році журналіст почав вести авторську телепередачу "В гостях у Дмитра Гордона", яку транслював Перший національний, Тоніс та ЦК.

Програма проводилася в форматі бесіди з відомими людьми, які домоглися успіху у тій чи іншій сфері (політиці, мистецтві, спорті тощо). За весь час існування передачі на ній побували вже понад 600 знаменитостей.

Наприкінці 2013-го стартував новий проєкт Дмитра - інтернет-видання "ГОРДОН". Через кілька років на телебаченні з'явилася передача з такою ж назвою. Авторські телепрограми "Гордон" і "В гостях у Дмитра Гордона" до травня 2019 року транслювалися на каналах "112 Україна" і NewsOne, однак недавно журналіст припинив співпрацю з цими медіа-майданчиками. Нині співпрацює з телеканалами Tonis і ЦК.

Творчість

Крім журналістики, Дмитро також займається творчістю. Він є автором понад чотирьох десятків книг ("Чоловіча розмова" (2013), "Момент істини" (2012), "Неспокійна пам'ять" (2011), "Під збільшувальним склом", "Віктор Суворов. Сповідь" (2010), "Висота самотності" (2009), "Як на духу" (2006) і багатьох інших).

Ще журналіст (як і його нинішня дружина) любить співати. Він випустив кілька музичних альбомів, зняв кілька кліпів, в яких заспівав із деякими зірками шоу-бізнесу (Наталією Бучинською, Тамарою Гвердцителі, Наталією Могилевською, Олександром Розенбаумом), дав низку концертів.

https://www.youtube.com/watch?v=PGpLE3kTQk0

Політична діяльність

Хоча Дмитро Гордон завжди цікавився політичними темами, сам ніколи політикою не займався. Однак після революційних подій на Майдані він балотувався на місцевих виборах як самовисуванець і в 2014 році став депутатом Київради. У жовтні наступного року був обраний знову по тому ж округу. У листопаді 2016-го звільнився за власним бажанням.

У принципі, на цьому політична кар'єра Гордона і закінчилася, але повністю від політики журналіст не відійшов. На президентських виборах 2019 року підтримував Ігоря Смешка, а 31 травня взяв під керівництво передвиборчий штаб його партії "Сила і честь".

Цікаво, що під час роботи в Київраді новоспечений депутат-журналіст був єдиним чиновником, хто не підтримав рішення про перейменування Московського проспекту на проспект ім. Степана Бандери. Звичайно ж, це стало приводом звинуватити його в проросійській позиції. При цьому сам він запевняв, що не хоче, аби одна з головних вулиць столиці називалася ім'ям націоналіста, який жорстоко винищував ні в чому неповинних людей у Бабиному Яру.

Компромат

Піар Шарлатанів

За даними багатьох ЗМІ, на початку своєї трудової діяльності Дмитро Гордон займався аферами, пов'язаними з так званими "цілителями". Одним із перших, з ким працював нинішній журналіст, став психотерапевт Анатолій Кашпіровський, який у свій час був справжньою "зіркою" телебачення. У 80-х Гордон займався просуванням "гіпнотизера", за що отримував хороші гроші.

Говорять, "кришували" Кашпіровського і його рекламщика брати Савлохови - лідери відомого київського ОЗУ, які перебували у дружніх відносинах з Йосипом Кобзоном. 

З такими покровителями в 1993 році Дмитро навіть відкрив приватну клініку "Борис", яка негласно була названа в честь ватажка угруповання. До речі, Бориса Савлохова журналіст неодноразово запрошував на свої телепередачі, тільки не як "кримінального авторитета", а як успішну людину і благодійника.

Наприкінці 80-х - початку 90-х Гордон разом із Кашпіровським переїхав до Москви, проте там їхня співпраця дала тріщину. Ходили чутки, що екстрасенс, розкрутившись, найняв собі більш дешевих піарників. 

Утім, довго Дмитро без роботи не був: незабаром він почав просувати ще одного афериста - Аллана Чумака. Раніше той був журналістом і сам викривав таких же "знахарів". Очевидно, потім зрозумів, що на цьому можна заробити більше, ніж у ЗМІ, і сам зайнявся "цілительством", яке більше було схоже на окультні практики.

https://youtu.be/wLxccU81j2Y

"Цілительний" бізнес

На початку 90-х Дмитро Гордон відкрив ще одну установу - Центр народної медицини "Доля". Особливістю цього центру було те, що там працювали не професійні медики, а всілякі екстрасенси, цілителі, ворожки, парапсихологи і т.п. За даними українських видань, цей бізнес приносив журналістові не менше тисячі доларів у день (за тодішнім курсом) у кожному обласному центрі.

Звичайно, віддавати більшу частину свого прибутку "цілителі" не хотіли, тому час від часу йшли на "свій хліб". А оскільки для Гордона це означало втрату прибутку, він робив усе можливе (від залякування до відвертих переслідувань), щоб зупинити своїх підлеглих.

Тим більше, багато хто з тих, хто знав нинішнього журналіста, характеризував його як срібролюбиву і жадібну людину. Наприклад, щоб помститися неслухняним "знахарям", він нібито провів журналістське розслідування, яке опублікував як сенсацію в своїй газеті. Цією статтею Дмитро, який сам працював у сфері "народного цілительства", нібито викрив діяльність злочинного угруповання, яке складалося (як виявилося) з його колишніх працівників. Після цього одна з "цілительок" подала на Гордона в міліцію за наклеп, проте той відкупився. А коли інша експідлегла Дмитра розповіла журналістам правду про його бізнес, незабаром її заарештовували за надуманою справою.

Як би Гордон не боровся за свій "цілительний" бізнес, незабаром його довелося закрити. По-перше, тому що його "знахарі" періодично розбігалися, припиняючи щомісячні виплати своєму ватажку. По-друге, тому що на Центр народної медицини "Доля" постійно подавали скарги і судові позови. І цих судових розглядів було настільки багато, що до 2012 року установу довелося закрити.

Закриття газети

У 2005 році в ЗМІ прогримів ще один скандал, цього разу пов'язаний із журналістською діяльністю Дмитра

Так, Гордон був звинувачений у порушенні авторських прав, а його газета "Бульвар" повинна була виплатити "Експрес-газеті" круглу суму в якості компенсації.

Оскільки журналіст не виконав постанову суду, всі гроші і майно тижневика "Бульвар" були заарештовані. Втім, це не зупинило Дмитра: незабаром газета відновила свою діяльність під новою назвою "Бульвар Гордона".

Декларація

За даними електронної декларації Дмитра Гордона за 2016 рік, його загальний дохід склав 6,4 мільйона гривень, більшу частину з яких він отримав від здачі майна в оренду. Ще 20 тисяч гривень принесла робота у виданні "Кручі Дніпра". Крім цього, він зберігав 10 800 гривень і майже 10 тисяч євро на банківських рахунках. Дружина журналіста заробила понад 100 тисяч гривень.

У статутному капіталі видання "Бульвар Гордона", 100% якого належить Дмитру, знаходилося 183 200 гривень. Олеся Бацман володіє великою часткою (82,68%) ТОВ "Ідеал Медіа", в статутному фонді якого було 661 400 гривень.

Що стосується нерухомості, то Дмитро є власником маєтка в Козині площею понад 1500 кв.м і 14 квартир у Києві площею від 99,1 кв.м до 426,8 кв.м.

Крім того, йому належать 9 інших об'єктів нерухомості загальною площею 4368 кв.м, а також 4 земельні ділянки під Києвом загальною площею близько 20 гектарів.

Ще 7-ма просторими квартирами в столиці володіють члени сім'ї журналіста.

В автопарку Гордона було три дорогі автомобілі люкс-класу: BMW (2004 г. в.), "Лексус" (2005 г. в.) і "Мерседес" (2014 г. в.) вартістю понад мільйон гривень.




Дата народження
21 жовтня 1967
Країна
Україна
Соцмережі