Дмитро Гордон

Гордон Дмитро Ілліч: журналіст і телеведучий

Гордон Дмитро Ілліч — один з найвідоміших інтерв'юерів пострадянського простору, засновник інтернет-видання імені себе. За даними ЗМІ, перші великі гроші заробив завдяки піару шарлатанів і «цілющому» бізнесу.

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Компромат
Декларація
Посилання
Відео

Біографія

Гордон Дмитро Ілліч народився 21 жовтня 1967 року в місті Київ.

Освіта

Дмитро навчався в 205-й і 194-й столичних школах. Уже в 15 років майбутній журналіст і ведучий отримав атестат, склавши екстерном два класи.

У 1983 році він вступив на факультет промислового та цивільного будівництва Київського інженерно-будівельного інституту. На третьому курсі Гордону довелося перервати навчання у зв'язку з призовом до армії. Після двох років служби в ракетних військах Дмитро повернувся в КІБІ.

Сім'я

Батько журналіста Ілля Якович (1936 р.н.) працював інженером-будівельником, мати — Міна Давидівна (1939 — 2018) була інженером-економістом.

Дмитро одружений другим шлюбом. Від першої дружини Олени Сербіної у Гордона народилося четверо дітей. У 1992 році на світ з'явився первісток Ростислав. Через три роки народився Дмитро-молодший. У 1999 році у Дмитра та Олени народилася єдина їхня донька, яку вони назвали Лізою. У 2001 році з'явився Лев.

У 2011 році Гордон та Сербіна розлучилися і Дмитро одружився на журналістці Олесі Бацман (1984 р.н.). Через два роки Олеся очолила редакцію видання «Гордон». У шлюбі з Бацман у телеведучого народилися ще три дівчинки: Санта (2012), Аліса (2016) і Ліана (2019).

Кар'єра

Ще з другого курсу КІБІ Дмитро зрозумів, що помилився з вибором професії і вирішив стати журналістом. У студентські роки він видавав свої статті в ряді радянських видань: «Комсомольское знамя», «Молодь України», «Спортивна газета», «Молода гвардія», «Прапор комунізму», «Комсомольська правда».

За інженерної професії він ніколи не працював. Після інституту Гордон отримав розподіл не на будівництво або в проєктне бюро, а в газету «Вечірній Київ». Про це редакція видання клопотала перед ректоратом КІБІ. У «Вечірньому Києві» Дмитро Гордон працював до 1992 року, а потім друкувався в «Киевских ведомостях» та «Всеукраїнських відомостях».

Влітку 1995 року Гордон пішов у самостійне плавання, заснувавши власне видання — «Бульвар». Газета виходила один раз на тиждень і скоро поширилася не тільки в Україні, але й в Росії, Ізраїлі, Німеччині і навіть США.

В середині «нульових» до назви газети додалось прізвище Гордона. У 2019 році Дмитро пішов з поста головного редактора та передав газету видавництву ТОВ «Мега-прес груп».

Своє перше інтерв'ю журналіст взяв ще в студентські роки. У 1984 році він спілкувався із футболістом Леонідом Буряком. Всього за 37 років кар'єри він узяв понад тисячу інтерв'ю.

У 1999 році Дмитро став працювати на телебаченні. Його авторська програма «В гостях у Дмитра Гордона» виходила на Першому національному, Тонісі та Центральному каналі.

Програма проводилася в форматі бесіди з відомими представниками політики, мистецтва, спорту. За час існування передачі гостями журналіста стало більше шестисот знаменитостей з пострадянського простору.

У 2013 році журналіст створив інтернет-видання «ГОРДОН». Керувати редакцією стала його дружина Олеся Бацман. Протягом двох років (2017-2019) однойменна авторська програма виходила на телеканалі «112 Україна». Після того як телеканал перейшов у власність оточення Віктора Медведчука, журналіст припинив співпрацю.

Крім журналістики, Гордон ще з кінця 1980-х років займався організацією концертів представників шоу-бізнесу. Це, за словами самого телеведучого, допомогло йому заробити серйозні гроші, які він вклав у власне видання і нерухомість.

Крім того, в його активі понад пів сотні книг, написаних на його інтерв'ю. Також Дмитро встиг проявити себе і на музичній сцені. Гордон записав близько сотні пісень, випустив сім альбомів, зняв вісім кліпів, а також дав ряд концертів.

У 2009 році телеведучий взяв участь в зйомках кінофільму «Дау» режисера Іллі Хржановського. Дмитро зіграв роль комбрига Червоної Армії.

На YouTube у журналіста два канали-мільйонника — «Дмитро Гордон» і «В гостях у Гордона». Перший він запустив влітку 2011 року, другий — рівно через рік.

Восени 2014 року журналіст балотувався до Верховної Ради по 220-му мажоритарному округу (Подільський район Києва). На виборах за Гордона віддали свої голоси 19 737 (або 25,29%) виборців. З цим результатом він посів лише друге місце, поступившись кандидату від «Народного фронту» В'ячеславу Костянтинівському (25 740 або 32,98% виборців).

У 2014 і 2015 роках Дмитро двічі перемагав на 38-му мажоритарному окрузі (Подільський район столиці) на виборах до Київської міської ради. Восени 2016 року він склав депутатський мандат через рішення Київради перейменувати Московський проспект в проспект Бандери.

Під час президентської кампанії 2019 року Гордон підтримував кандидатуру екскерівника СБУ Ігоря Смешка. Через кілька місяців на парламентських виборах очолив штаб партії Смешко «Сила і честь». Однак його робота не допомогла цій політсилі потрапити до Верховної Ради. Набравши 3,82% виборців, «Сила і честь» опинилась за бортом парламенту.

У 2020 році журналіст створив інтернет-магазин, на якому продає власний мерч (футболки, шкарпетки, маски, чашки, сумки і т.д.). Тоді ж вийшли цукерки «Гордон в шоколаді». У його планах випускати морозиво і чай.

Компромат

Піар шарлатанів

За інформацією ряду ЗМІ, на початку своєї кар'єри Дмитро був замішаний в аферах, пов'язаних з так званими «цілителями». Одним з тих, з ким працював Гордон була зірка телебачення та екстрасенс Анатолій Кашпіровський. Під час «перебудови» Гордон займався піаром «гіпнотизера», що допомогло журналісту заробити великі гроші.

З чуток, «кришею» у них були ватажки столичної ОЗУ та близькі друзі Йосипа Кобзона — брати Савлохови. Більш того, Гордон мав з Савлоховими спільний бізнес, а саме приватну клініку «Борис», що отримала назву на честь одного з братів.

Борис нерідко був гостем на передачах у Дмитра у якості успішної людини і благодійника. Пізніше Гордон займався «розкруткою» іншого «цілителя» — Аллана Чумака.

«Цілющий» бізнес

На початку «дев'яностих» журналіст став засновником Центру народної медицини «Доля». У ньому працювали екстрасенси, цілителі, ворожки, парапсихологи. Центри були відкриті в багатьох українських містах і, за даними ЗМІ, щодня приносили Дмитру по 5-7 тисяч гривень (тисяча доларів за тодішнім курсом).

За спогадами тих, хто тоді був знайомий з журналістом, Гордон показався їм жадібною і мстивою людиною. Так в його виданні з'являлися «журналістські розслідування» проти тих його «цілителів», які виходили з-під опіки Гордона.

Коли ж одна з «цілительок» звернулася в правоохоронні органи зі скаргою на наклеп, журналіст нібито відкупився. Іншим разом помічник ще однієї «цілительки» розповів представникам преси про те, як насправді працює бізнес Гордона. Після цього він був заарештований за надуманою справою. Зрештою, після безлічі судових розглядів ЦНМ «Доля» все ж довелося закрити.

Закриття газети

Журналісти писали, що в 2005 році газета «Бульвар» потрапила в скандал через порушення авторських прав. «Експрес-газета» виграла суд щодо незаконного використання її матеріалів виданням Гордона. В якості компенсації Феміда зобов'язала журналіста виплатити значну суму.

Але так як Дмитро не виконав постанови суду, всі гроші і майно видання опинилися заарештованими. Однак незабаром Гордон випустив нову газету зі схожою назвою — «Бульвар Гордона».

Інтерв'ю Поклонської та Гіркіна

У травні 2020 року на одному з YouTube-каналів журналіста вийшли два інтерв'ю. Спочатку гостею Гордона стала кримська коллаборантка і експрокурор Наталія Поклонська, а потім Дмитро спілкувався з терористом Гіркиним, якого підозрюють у організації теракту «малазійського» боїнга. В українському суспільстві ці інтерв'ю розкритикували за легітимізацію ворогів і комплементарність у спілкуванні з ними.

Поки інтерв'ю з Гиркин транслювалося в Мережі під офісом Гордона зібралася група обурених людей. Вони закидали офіс яйцями, розмалювали фотографії перед входом в офіс і залишили послання на асфальті. Своє негативне ставлення до форми і змісту інтерв'ю висловили і в Комісії з журналістської етики.

Сам же журналіст пояснив, що інтерв'ю було взято за завданням українських спецслужб, а флешка із записом розмов вже передана в Гаазький суд в якості «свідчення» в справі про окупацію Криму та військової агресії на Донбасі.

Попри те, що в СБУ заявили, що інтерв'ю було особистою ініціативою журналіста, вже в червні 2020 року стало відомо, що суд в Гаазі дійсно долучить до справи інтерв'ю Гордона з Гіркиним.

Декларація

В останній раз Дмитро Гордон подавав публічну декларацію в квітні 2017 року вже після складання з себе депутатських повноважень.

На той момент журналіст володів 14-ма квартирами в столиці, найменша з яких досягала площі в 99 кв.м. Також в Києві у нього було 14 житлових приміщень, 12 машиномісць і п'ять офісів. У Козині і Гнідині у Дмитра п'ять земельних ділянок. У Козині ще був житловий будинок (1548.9 кв.м.)

Бацман належала частина квартири (82,2 кв.м.) в Харкові, чотири квартири (38,7; 82,6; 47,6 і 155,4 кв.м.), нежитлове приміщення (161, 241,2 кв. м.) в Києві.

З цінного рухомого майна у Гордона шість пар швейцарських годинників, у Бацман — шість ювелірних предметів (діамантові кулони, сережки, кільце, гарнітура сапфірами і діамантами).

Журналіст до весни 2017 року володів трьома автомобілями: Mercedes-Benz ML 350 2014 року випуску, BMW 745 2004 року випуску і Lexus 330 2005 року випуску.

У 2016 році основним видом доходу Гордона була здача нерухомості в оренду. Тоді вона принесла йому 6,4 мільйона гривень. Ще 7,5 мільйона він подарував дружині. При цьому на рахунках у Дмитра було 10,8 тисячі гривень та 9950 євро. Готівковими коштами він задекларував 270 тисяч доларів, у його дружини було 48 тисяч доларів.

Посилання