Політичні пристрасті в антикорупційних органах

Корупція була, є і, напевно, ще довго буде невід’ємною та ганебною складовою українських реалій.

На різних етапах незалежності із корупцією та хабарництвом боролися всі – від сільського дільничного до генпрокурорів, міністрів, глав урядів і президентів.

Особливо ця боротьба активізувалася під час виборів - на рівні гасел та боротьби із політичними опонентами, та у парламентській залі – під пильним оком телекамер.

Врешті решт, у 2015 році в Україні, під тиском закордонних партнерів та громадськості, було створено дві нові профільні структури – Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ).

Вони мали би підняти боротьбу із корупцією на новий, більш якісний рівень, зосередившись на топ-корупціонерах.

НАБУ, яке очолює Артем Ситник, було створене для боротьби з корупцією першим.

Відповідно до закону, його детективи здійснюють досудове розслідування злочинів, якщо сума хабаря перевищує 500 мінімальних зарплат.

Також детективи бюро мають виключне право розслідувати злочини найвищого керівництва держави, суддів, правоохоронців, керівників державних підприємств та мерів.

САП, очолювана Назаром Холодницьким, формально є структурним підрозділом Генеральної прокуратури України.

Прокурори САП підтримують державне обвинувачення в судах у корупційних справ, які веде НАБУ.

Також закон покладає на САП нагляд за дотриманням законів при проведенні оперативно-розшукової діяльності детективами НАБУ.

Певний час між САП та НАБУ спостерігалася певна синергія, але згодом вона поступилася місцем взаємним підозрам, обвинуваченням і, нарешті, закінчилася публічними скандалами із прослуховуванням НАБУ керівництва САП, бійкою і кримінальними провадженнями.

Але зараз не про це.

Відповідно до чинного законодавства, і прокурори САП, і детективи НАБУ, виконуючи надзвичайно важливу суспільну місію, повинні бути аполітичними та рівновіддаленими від будь-яких партій.

Але чи це можливо практично? Адже, майже кожна розслідувана справа має політичний підтекст.

Або слідство ведеться у відповідь на звернення нардепів, або ті ж нардепи, посадовці та інші можновладці є фігурантами розслідувань детективів НАБУ та обвинуваченими у судах.

Крім того, ефективна робота САП та НАБУ неможлива без співпраці із парламентом, Кабміном, Генпрокуратурою, іншими антикорупційними органами та громадськістю.

І це тільки публічний бік справи.

А є ще й непублічний – кулуарні консультації, політичні рішення по справах, і обвинувачення у закритті резонансних проваджень, до яких причетні високопосадовці.

Тож, чи можуть, наприклад, прокурори САП зовсім абстрагуватися від політичних процесів та політиків?.

У березні поточного року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів наклала дисциплінарне стягнення у вигляді догани на прокурора САП Андрія Перова, який веде справу екс-депутата Верховної Ради від партії «Народний фронт» Миколи Мартиненка.

Його звинуватили у заангажованості та нездатності об'єктивно виконувати свої обов'язки в кримінальній справі через особисту неприязнь до Мартиненка, а також порушення ним прокурорської етики.

Андрій Перов намагався оскаржити рішення КДКП у Верховному суді, але суд залишив догану у силі.

Таким чином був створений прецедент притягнення прокурорів-антикорупціонерів до відповідальності через політичну заангажованість.

В 20-х числах листопада «Українські новини» опублікували інформацію про те, що прокурор САП Ольга Ярова була присутня на форумі передвиборчої програми «Новий курс» Юлії Тимошенко 15 червня.

Начальник відділу управління САП Ярова відома тим, що розслідує справу про факти можливого зловживання службовим становищем членами НКРЕКУ при затвердженні оптової ціни електричної енергії за формулою «Роттердам +», а також резонансну справу щодо олігарха Дмитра Фірташа та «ЗТМК».

Видання із посиланням на джерела у правоохоронних органах повідомило, ніби, прокурор відвідала захід в робочий час, і підкріпило повідомлення фрагментом відео.

Чи мала Ярова право бути на цьому форумі? На заході, де також були присутні представники найрізноманітніших політтаборів – від першого президента України Леоніда Кравчука і олігарха Віктора Пінчука, політологів та політтехнологів з різних штабів до регіональних бізнесменів, афілійованих з різними партіями та зовсім аполітичних.

Прокурор САП стверджує, що була на форумі під час обідньої перерви і лише тому, що цікавиться політичними процесами в країні та збирає дані щодо реформування органів державної влади, правоохоронних органів та судової гілки влади для наукової роботи.