Перебити Томос: Навіщо Тимошенко знову заговорила про конституційний референдум

У понеділковому вечірньому ефірі телеканалу ICTV лідер партії "Батьківщина" заявила про намір провести референдум, на якому ухвалити нову Конституцію України.

"Ми зібрали декілька команд непартійних, які розуміють країну і куди їй рухатися.

109 громадських діячів, конституціоналістів зібралися..

Мета – на кінець кампанії ( президентської – Ред.

) вийти з новою редакцією Конституції..

Провести його вона хотіла б у ті кілька місяців, які є між президентськими і парламентськими виборами, тобто між квітнем і жовтнем цього року.

За її задумом, осінні вибори до парламенту мають відбутися за новою системою.

Утім, ці наміри мають дуже непереконливий вигляд.

По-перше, передумовою їх реалізації повинна стати перемога ЮВТ у змаганні за крісло глави держави.

І поки що зовсім не факт, що за наслідками волевиявлення українців Юлії Володимирівні буде до змін Основного Закону.

Мудрі застерігають: "Не кажи "гоп!".

Додамо: і не вір у рейтингові замальовки вітчизняних соціологів.

По-друге, тема зміни Конституції – стара й затерта пластівка, яку лідерка "Батьківщини" ставить раз-по-раз, коли вважає, що може отримати з цього політичні дивіденди.

Ще 2009 року президент Леонід Кравчук повідомляв , що кум російського президента Путіна Віктор Медведчук "допомагає БЮТ в роботі над проектом змін до Конституції".

Тоді йшлося про внесення змін у напрямку концентрації влади у державі в руках президента.

"Управляти всім повинен президент або прем'єр, тому що поки вони керують разом, порядку в країні не буде.

Думаю, що цим центром стануть парламентська коаліція і уряд", - розповідав майже десять років тому Кравчук.

Тоді БЮТівці не змогли домовитися з "регіоналами", внаслідок чого тема зміни Конституції стала неактуальною.

Надалі вона періодично поверталася в порядок денний БЮТ і "Батьківщини".

Але жодних практичних кроків для її реалізації командою Тимошенко зроблено не було.

Чергова активізація цього питання мала місце на форумі "Новий курс", що відбувся у червні 2018-го й дав старт виборчій кампанії Юлії Тимошенко.

Сьогодні вона, як і раніше, наполягає на необхідності прибрати з Конституції двовладдя, коли урядом керує і прем'єр, і президент.

Лідерка рейтингів підкреслила, що за Конституцією у президента повинна бути можливість брати на себе відповідальність і керувати процесами, що відбуваються в державі.

Критики ж ідей Тимошенко зауважують: вони дуже схожі на спробу узурпації влади.

Хоч би як її не називали – канцлерською або якось інакше.

Які ж завдання ставить перед собою Тимошенко цього разу, говорячи про зміну Конституції через референдум? По-перше, ще перед Новим роком Юлія Володимирівна зненацька зникла з інформаційного простору, віддавши ініціативу діючому президенту, який завдяки темі Томосу почав набирати рейтингові очки, та коміку Володимиру Зеленському, котрий вирішив поборотися за президентство.

І ось Тимошенко повертається.

Але не дивує електорат чимось новим, а нагадує про свої конституційні ініціативи.

Вочевидь, на цьому питанні (роблячи короткі зупинки на "зубожінні", тарифах і "зраді") вона планує "їхати" всі вибори – демонструючи широту мислення на противагу "дрібним", тактичним заявам конкурентів про релігію, боротьбу з корупцією тощо.

Утім, це не така вже й сильна позиція, як може здатися.

Аргументом №1 проти ініціативи щодо зміни Конституції на референдумі є неможливість її реалізації.

Експерти слушно нагадують, що референдум, про який говорить Тимошенко, суперечить чинному Основному Закону, який гласить: Конституцію не можна змінювати на референдумі.

Аргумент №2.

У квітні 2018 року Конституційний Суд скасував (визнав неконституційним) закон "Про всеукраїнський референдум" зразка 2012 року, внесений "регіоналами" і ухвалений з грубими порушеннями.

Тож сьогодні відсутня законодавча база для ініціативи Тимошенко – з цього питання у правовому полі України утворився вакуум.

Може, на даному етапі це й на краще: держава убезпечена від проведення маніпулятивних референдумів, які підміняють волевиявлення народу і легітимізують владні рішення через інститут прямої демократії.

Ухвалити новий закон до завершення виборчих процесів навряд чи вдасться – більшість провідних політичних сил не зацікавлені в аж такій різкій зміні правил гри.

Ініціювати подібний закон могла б сама фракція "Батьківщини" у Верховній Раді, але чомусь цього не зробила.

Навіть після гіпотетичної перемоги на президентських виборах Тимошенко півроку працюватиме з чинним парламентом, у якому вона не має контрольного пакету голосів.

Тож і в цьому разі ухвалити новий закон про референдум у неї не вийде.

А, отже, не вийде провести і сам референдум.

Аргумент №3.

Незрозуміло, яке відношення до зміни Конституції має схема проведення парламентських виборів.

Якщо йдеться про вибори Ради за законом з відкритими списками, то його також ще слід прийняти.

І тут гіпотетичний президент Тимошенко знову ж таки наштовхується на чинну Раду, де така ідея не має вирішальної підтримки.

Спроба тиску на парламент закінчиться конфліктом, а розпустити ВР за кілька місяців до виборів вона не зможе, бо не матиме підстав.

Звідси простий висновок: ілюзії Тимошенко, в які вона вірить сама і намагається переконати в них виборців, розбиваються об три "камені" – Конституцію, закон і парламент.

Прибрати ці "камені" зі свого шляху вона не зможе.

Скільки б телеефірів їй не надавали олігархічні телеканали.