/https%3A%2F%2Fimg.tsn.ua%2Fcached%2F1536048687%2Ftsn-0aac7b3bbd08e91384419d4ae49bc10f%2Fthumbs%2F550xX%2F1f%2F79%2F43f43eacdc0d683ed8ce9b436f51791f.jpeg)
Найбільший жах Польщі: німецький парламент може ухвалити закон, який значно спростить міграцію
Досі в пошуках заробітку українці їхали переважно в Польщу, Росію, Італію, Чехію, Угорщину, Португалію.
А цього року полювання на якісні кадри починає Німеччина.
В країні - переломний момент.
Робочої сили не вистачає настільки, що парламент збирається ухвалити закон, на який не відважувався три десятиліття, йдеться у сюжеті ТСН.
Пінг-понг з американцем, кава від італійця, обговорення з австралійцем.
В офісі українки Христини – справжня мультикультурність.
Земляків стає все більше.
"Тут уже просто ходять жарти реально, що скоро українці заповнять половину компанії", - розповідає співробітник компанії з пошуку нерухомості Христина Сваричевська.
Христина - лідер команди IT-спеціалістів, слова керівник чи начальник тут не люблять.
Роботу їй запропонували після навчання в Німеччині.
Вона працює за так званою "блакитною картою".
Це дозвіл на роботу для людей з вищою освітою.
Його ввели в 2012 році і це був перший крок Німеччини до відкриття ринок праці.
"Ти приходиш в міграційну службу в Німеччині, всі знають, що таке "блакитна карта", і українців вже ідентифікують, і впізнають, і вже знають, що це наші ІТ спеціалісти, що їх дуже дуже багато, зокрема, і в моїй тут компанії, де я працюю.
Принаймні на 1 поверсі зі мною працює шестеро українців", - зазначає вона.
Український десерт і вегетаріанська вечеря – у Берліні Христина мешкає із чоловіком - українцем і також "айтішником".
Німецьку посаду випускник радіофізичного факультету університету Шевченка знайшов в Україні.
"Я склав резюме і просто почав його розсилати на всі вакансії, які тільки були", - розповідає він.
Співбесіди проводили по скайпу, а диплом взагалі цікавив тільки чиновників міграційної служби.
Навіть знання мови не вимагали, на роботі і Олексій, і Христина спілкуються англійською.
"Якщо ти виходиш буквально за центр 2 кілометри там вже все англійська мова закінчується і починається світ Німеччини, і ти приходиш в супермаркети, оце перше, де ти зустрічаєшся зі своєї безпомічністю, і коли ти потрапляєш в інший соціум, тобто ти намагаєшся знайти сіль.
Тобто я перший тиждень жив без солі, бо я просто не міг знайти", - зазначає Олексій.
Зарплата спеціалістів з “блакитною картою” від 52 тисяч євро на рік і вище.
Молодій родині вистачає на оренду квартири в центрі Берліна вартістю в тисячу євро на місяць і головне – на улюблене - подорожі.
Українка Світлана у центрі догляду за людьми похилого віку працює вже два роки.
Утім історія її працевлаштування не безхмарна і нагадувала гостросюжетну драму.
"Я була прохачем притулку.
Ну а як, іншого варіанту у мене тоді не було", - зазначає вона.
Тоді – це в 2015 році, Світлана з дітьми та хворим чоловіком виїхала від війни - до Польщі, а потім до Баварії.
Вона знала - шанси на отримання притулку для українців мізерні.
Та замість чекати на рішення чиновників і отримувати соціальну допомогу, медсестра за фахом засвоювала мову, вчилася і працювала доглядачкою за людьми похилого віку.
Попит на такий медперсонал у Німеччині шалений.
Ось 90-річний Мартін гордо показує фото дружини – їй 99, а справжня модель.
Та і у самого пам’ять у свої 90 - дай Боже кожному.
"Світлана працює дуже добре, вона швидко вчиться, надзвичайно швидко вивчила німецьку мову, вона дуже важлива для нашої команди", - підкреслює керівник центру для догляду за людьми похилого віку Біргіт Шедер.
Статусу біженця українці не дали і вона попросила дозволу вчитися і працювати.
Німецька мрія розбилася на світанку, у двері подзвонили поліцейські –депортація.
"Якщо люди хочуть знати як це відбувається, то можна сказати дійсно несподівано.
Ти спиш вночі.
Як правило це вночі.
У нас було в 4 ранку.
Ви будете депортовані", - розповідає жінка.
У Німеччині за Світлану заступилися і на роботі, і просто знайомі німці.
Через 10 днів німецький суд повернув Світлану з родиною назад.
Не як біженку, а як добре інтегрованого спеціаліста, фахівця, якого критично потребує німецький ринок праці.
Це – унікальний випадок у практиці, каже адвокат з питань міграції.
"Світлані дозволяють закінчити тут навчання і потім два роки працювати і потім я виходжу з того, що вона отримає довготривалу посвідку на проживання, бо вона вже провела тут чимало часу", - розповідає він.
Історія українки з Донецька безпрецедентна, однак вже скоро німці дозволять жити, вчитися і працювати мігрантам, яким відмовили у статусі біженця, але не можуть вислати додому – спочатку на 2 з половиною роки.
Бо краще дати людям заробляти, аніж дозволити жити за гроші німецьких платників податків – кажуть у цьому центрі, де навчають будівельним спеціальностям.
"Попит на будівництво у Берліні дуже високий, усі будкомпанії зайняті під зав’язку.
Я буквально вчора говорила з підприємцями, вони буває змушені відкладати замовлення або не можуть реагувати на спонтанні проекти, тому що у них просто не вистачає людей.
І така ситуація на багатьох підприємствах", - зазначає керівник центру з навчання будспеціальностей Герріт Вітшас.
От тільки тут без німецької вже ніяк.
"Це звичайно питання безпеки, бо якщо я не знаю, чи можна мені ступити ліворуч чи праворуч або звідки насувається кран, то як тоді працювати, потрібно володіти німецькою мовою", - підкреслює жінка.
Так вирішила і німецька влада.
Базове володіння німецькою – передумова для трудової міграції.
Більше не хочуть повторювати помилки післявоєнних років – коли мігрантів запрошували працювати, а не інтегруватися.
"Ми готові стати країною мігрантів для кваліфікованої робочої сили", - заявив федеральний міністр економіки Петер Альтмайер.
Шукати роботу дозволять і на місці – відповідну візу даватимуть на півроку, головне мати гроші на шість місяців життя в Німеччині і не зазіхати на соціальну допомогу.
Закон про трудову міграцію збираються затвердити в парламенті Німеччини упродовж цього року.
Діяти він почне вже з 2020.
Тут кажуть – переломний момент в історії країни.
Уже в перший рік в Німеччині очікують до 200 тисяч мігрантів.
Вважають, що тільки так є шанс зберегти економіку і рівень добробуту в країні.
А де німецька гостинність наробила переполоху, так це в Польщі.
Тут прогнозують – якщо українці поїдуть працювати в Німеччину, ВВП країни обвалиться на третину.
Марина та Анна виготовляють деталі до освітлювальних приборів.
Тут реалізують проекти у 20 країн світу.
Третина персоналу на заводі в місті Кентшин – українці.
Без них, кажуть, не зможуть виконувати великі замовлення.
"Ми чули про те, що німці відкриють ринок праці для українців.
У якійсь мірі ми сприймаємо це як загрозу для нас, поляків.
Ми побоюємося того, що частина українських працівників емігрує до Німеччини і там буде працювати.
У такій ситуації у нас могли б з'явитися проблеми із пошуком працівників", - пояснює операційний директор Ярослав Кшиштоф Лободзінський.
І здається острах поляка не марний.
Якщо Німеччина дійсно відкриється, то більшість українців поїдуть у Німеччину, покинуть Польщу через заробітну плату.
Вивчити чужу мову і поміняти країну – не тільки для заробітку, а щоби побачити світ.
Молоді українські IT-спеціалісти уже міркують отримати німецькі паспорти і так отримати ще більше свободи пересування.
"Ми майже кожен місяць подорожували останні 3 роки якусь нову країну, ми в принципі по Європі багато де поїздили, по самій Німеччині і для нас це було настільки круто", - розповідає IT-спеціаліст Христина.
А Світлана, яку в Німеччину сенсаційно повернули ще до чинності нового закону, мріє колись повернутися додому, в мирний український Донецьк.
Із відкриттям ринку праці Німеччина стає серйозним конкурентом за розумні голови і вмілі руки.
І Україна дуже зручний для цього банк людських ресурсів.
Варшава, яка колись зробила ставку на українців і виграла- має чого переживати з цього приводу.
Але тепер питання чи не пора переживати офіційному Києву і національному бізнесу, якщо країна зостанеться без слюсарів, медсестр, айтішніків і будівельників.
Бо як тільки вони скажуть "Я" на запитання "Шпрехен зі дойч?" ціна їх рук і голів підскочить у 5 чи навіть 10 раз.
І втримати їх стане дуже важко.
Наталія Фібріг.

