Пам’ятка Льодовикового періоду: в Україні почали досліджувати місце, котре може стати археологічною сенсацією

Скільки коштує власноруч зібрати мамонта – знає колекціонер з Краматорська Вітор Геращенко, який 15 років фанатично скуповує кістки вимерлих тварин та вже створив експозицію, якій позаздрили б закордонні музеї.

Він знає, де в Україні може бути похований цілий парк Льодовикового періоду, йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Краматорськ, музей історії міста, там немає натовпу туристів, хоча є те, чому б позаздрили чимало музеїв світу – повний скелет мамонта.

Його власник палеонтолог-любитель зізнається, що зібрав його, мов пазл.

"Найдорожча кістка – це, звичайно, череп", - каже колекціонер.

Ціна зібраного ним скелета сягає мільйона гривень, але чоловік витратив утричі дешевше, бо багато кісток пощастило отримати у подарунок.

Викласти скелет – колосальна ювелірна робота, зробити її допомагали однодумці.

Кістки підбирали за розміром, а відтак – віком звіра.

Більшість із них довелося реставрувати, а ті, що не знайшли – замістили муляжами.

Про таких, як Віктор Геращенко, говорять – фанат.

У нього 10 тисяч експонатів, серед найцінніших – ріг волохатого носорога.

"Нам пощастило, що маємо в колекції такий ріг.

Не кожен музей, навіть крупний, може дозволити собі мати таку річ", - каже палеонтолог.

Він переконаний, що те, що доводиться збирати по всьому світі, у великій кількості лежить в українській землі.

Поле біля прикарпатського села Старуня не дає спокою досліднику, бо сто років тому там знайшли єдиного у світі ідеально збереженого волохатого носорога, кілька мамонтів та інших тварин.

"Якби там почати серйозні наукові розкопки, то ми мали б дуже багато знахідок", - переконаний фахівець.

Із такою думкою погоджується професор кафедри екології Івано-Франківського національного технічного універститету нафти і газу Олег Адаменко.

"У мене є впевненість, що там щось є.

Бо не може такого бути, щоб тільки в одній точці було таке скупчення диких тварин, коли територія сприятлива до цього", - пояснює він.

Професор теж фанат поля під Старунею, її він обстежив з георадаром і фахівцями георозвідки та отримав результат.

"Побачили певні пласти, в яких, можливо, потенційно і є відклади цих тварин", - розповів аспірант інституту геології Київського національного університету імені Шевченка Анатолій Чернов.

"Щоб знайти якісь обєкти, потрібно робити детальнішу зйомку", - пояснив керівник фірми з виробництва георадарів Володимир Іващук.

Науковці наполягають, що фахові дослідження потрібні.

"Старуня вартує того, щоб нею зайнятися серйозно", - каже кандидат історичних наук, завідувач Археологічним музеєм Інституту археології НАН України Лариса Кулаковська.

Однак фахівців з Льодовикового періоду в Україні можна порахувати на пальцях, а археологію не фінансують десятиліттями.

"Сусідня Польша за територєю менша.

Тобто це означає, що археологічних пам’яток там буде менше.

Але в Польщі будь-який регіональний університет має в своєму складі інститут археології", - каже археолог, кандидат історичних наук, доцент кафедри археології і музеєзнавства КНУ Павло Шидловський.

Вітчизняні меценати палеолітом не цікавляться, тож єдина надія дослідників – це іноземні гранти.

"Швидше зацікавить іноземців, бо для них це престижно – працювати в іншій країні, мати міжнародний проект", - каже Лариса Кулаковська.

"Для будь якої цивілізованої країни археологія є візитівкою країни.

Якщо ви їдете в Єгипет, то ви знаєте, що там є піраміди.

Якщо ви їдете в Британію, ви знаєте про Стоунхендж – от це, я вважаю, має бути на державному рівні", - додає Павло Шидловський.