Старшого бойового медика Клавдію Ситник поховали на Харківщині.
Попрощатися з жінкою зібралися чи не всі мешканці її рідного села.
На парті, де у початкових класах сиділа Клавдія Ситник – квіти.
Їх принесла її перша вчителька.
Валентина Сухорук і досі не може повірити, що її колишня учениця загинула.
"Вона дуже була трудолюбива, допомагала своїм батькам починаючи зі школи.
Оскільки в них вдома така ситуація, в неї сестричка – інвалід, душа в неї була настільки доброю.
Вона завжди була хоробра, завжди кругом перша ні від чого не відмовлялася", – знадує перша вчителька Клавдії Валентина Сухорук.
На подвір'ї загиблої – повно людей.
У рідному селі жінка працювала фельдшером на швидкій.
До Збройних сил пішла за призовом у лютому 3 роки тому.
Саме Валерій Руденко приймав її у 54-й окремій механізованій бригаді.
"Я пам’ятаю ці слова – а хто ж як не я", – каже заступник командира першого дивізіону 54 ОМБр Валерій Руденко.
Побратими кажуть, Клавдія була не лише медиком, а й допомагала воїнам психологічно.
"Вогонь-дівка, будь-яка справа, яку їй доручено, в руках горіла.
Вона навіть деяких сержантів хлопців могла заткнути за пояс, саме в органзації справи, в тому, щоб зробити все так, як належить", – розповідає Валерій Руденко.
Сьогодні з військовою прийшли попрощатися односельці.
"Втратили ми доньку, мати, сестру, країна втратила героя.
Нема перемир’я іде війна", – каже двоюрідний брат загиблої Віталій Король.
До завершення контракту Клавдії залишалося близько двох тижнів.
Медика поховали у рідному селі Зачепилівці.
У військової залишилися батьки та дочка.
Оксана Нечепоренко, В'ячеслав Кузьменко, Харківська область, "5 канал".