Масового закриття банків не буде. Для чого ухвалили закон про банки
Масового закриття банків не буде. Для чого ухвалили закон про банки

Масового закриття банків не буде. Для чого ухвалили закон про банки

13 травня Верховна Рада у другому читанні та в цілому ухвалила проект закону Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності.

Законопроект підтримали 270 народних депутатів.

В народі цей документ більше відомий як “банківський закон”, який направлений лише на те, щоб запобігти поверненню банків їхнім екс-власникам.

І за час свого існування він встиг обрости багатьма міфами та неточностями.

Факти ICTV розповідають, на що направлений законопроект та чого очікувати після його ухвалення.

Основні напрями банківського законопроекту.

Варто розпочати з того, про що всім вже давно добре відомо – неможливість повернення банків їхнім екс-власникам.

Саме це виходило в хедлайни багатьох видань.

Справді, законопроект №2571-д вносить певні механізми для запобігання подібному, проте навіть без нього повернення таких банків, як Приватбанк, екс-власникам було неможливим.

Як повідомили у прес-службі НБУ, закон Про систему гарантування вкладів фізичних осіб містить норму, яка не дозволяє власникам націоналізованих банків вимагати компенсацію за проведену процедуру або ж повернення фінансової установи.

Суть законопроекту в іншому – унеможливити зупинення процедури ліквідації банку за рішенням суду.

– Уявімо, що банк стає неплатоспроможним та виводиться з ринку.

Що далі? Вкладникам повертають кошти, починається ліквідація.

І суд більше не зможе скасувати чи зупинити ліквідацію.

Власник банку не зможе повернути його собі.

Також він не зможе відновити роботу банку, – повідомляє прес-служба Нацбанку.

Шквал критики охопив саме це рішення, адже складається враження, що акціонери банку не зможуть оскаржити рішення про ліквідацію в суді.

На думку НБУ, ухвалення законопроекту не означатиме, що у власників банків не залишиться інструментів для того, щоб захистити себе від “свавільних дій”.

Як і раніше, така людина може звернутися до суду, де має довести свою правоту, а також наявність капіталу до початку виведення з ринку.

В такому разі суд шукатиме міжнародного аудитора.

Його завдання – спростувати або підтвердити наявність капіталу, про який говорить власник банку.

Однак ліквідацію банку все одно не зупинятимуть.

Власник зможе повернути втрачений капітал та претендувати на моральну компенсацію.

У коментарі Фактам ICTV юридичний консультант Олександр Мироненко розповів, що закон покликаний спростити контроль за діяльністю банків.

Адже досі це була досить складна процедура.

– НБУ, Фонду гарантування вкладів, Нацкомісії з цінних паперів та Мінфіну буде простіше контролювати діяльність банків, щоб не було такої ситуації, як з Приватбанком….

Неприпустимо, щоб банк видавав самому собі кредити, а потім просто “схлопнувся”, – говорить Мироненко.

Необхідність законопроекту.

Нині у цього законопроекту є кілька плюсів.

По-перше, вже неодноразово казали про те, що його ухвалення є однією з умов МВФ для отримання нової програми кредитування, яка так необхідна Україні.

Особливо в умовах глобальної економічної кризи.

Так, в інтерв’ю виданню Handelsblatt прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що законопроект важливий для довіри до України.

– Тепер черга за парламентом.

Це умова для кредиту МВФ.

І тоді повернення банку або компенсація у мільярди доларів попереднім власникам буде неможливою.

Це важливо для довіри в Україні, – сказав очільник уряду.

Водночас міністр фінансів Сергій Марченко заявив, що без відповідного закону переговори з Міжнародним валютним фондом вести просто неможливо.

– Однією з умов для продовження співпраці з МВФ дійсно є цей банківський законопроект, який не дозволяє повертати попереднім власникам раніше націоналізовані банки.

І врегульовує питання відшкодування збитків у разі, якщо суд визнав, що власники банків понесли збитки… Важливо убезпечити державний бюджет від несподіваних втрат, – розповів Фактам ICTV виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

По-друге, це дозволить точно прибрати так звані зомбі-банки з ринку.

Це означає, що фінустанови, які вивели з ринку через неплатоспроможність, більше не зможуть повернутися.

– Поки банк ліквідують або націоналізують, держава виступає гарантом для вкладників і вона зазнає збитків.

Законопроект націлений і на те, щоб витрачали менше грошей платників податків на контроль за банками та їхньою роботою, – каже юрконсультантів.

У більшості країн немає опції відновлення банку, що збанкрутів.

І це правильно, адже такі фінустанови створюють додаткові ризики для держави та вкладників.

Тільки уявіть, що в людей буде можливість понести гроші до банку, який давно збанкрутував.

Також документ уточнює певні норми, завдяки яким проблемні банки зможуть виявляти на ранніх стадіях.

Це, в свою чергу, дозволить виводити їх з ринку з невеликими втратами і зберігати їхні активи.

– Ухвалення проекту закону у його нинішньому вигляді може бути компромісним варіантом.

У ньому є певні обмеження, які, на мою думку, трохи виходять за рамки законодавства України, але він абсолютно необхідний для того, щоб не були нанесені дуже великі збитки державному бюджету, – говорить Пендзин.

Міфи про проект закону.

Звичайно, із появою законопроекту, з’явилися і його противники, які почали трактувати викладене у ньому на свій лад.

Через це з’явилося багато міфів про документ.

Наприклад, одним з таких перекручувань стало те, що проект закону порушує право власності.

Хоча, як вказано вище, у власників банку залишилася можливість звернутися в суд і вимагати компенсації, якщо вдасться довести, що початок процедури ліквідації фінустанови був незаконним.

Існують побоювання і щодо того, що після ухвалення законопроекту №2571-д в НБУ почнуть масово нищити банки.

Проте і тут противники змін неправі.

Документ не вносить змін до умов для початку ліквідації банку.

Серед них залишаються:.

неможливість повернення грошей вкладникам;.

зменшення капіталу;.

втрата ліквідності.

За словами Мироненка, банки можуть звернутися до суду, щоб контролювати правомірність дій різних органів.

– Не буде жодного “рекету”.

Банк може піти в суд і оскаржити рішення, надати свої докази тощо… Є чітка карта, за якою вибудовуватимуть справи.

У банків буде більше способів себе захистити, але у них пропаде можливість “забрати у держави зайве”, – пояснює юрконсультант.

Розширення повноважень Нацбанку остерігаються і через введення так званого професійного судження.

Проте воно лише полегшує реалізацію повноважень НБУ, що існують нині.

– Професійним судженням володіють європейські центральні банки.

Воно зафіксоване в євродирективі CRD IV.

НБУ повинен мати цю опцію, якщо Україна продовжує рухатися до Євросоюзу, – кажуть в Національному банку.

Також досить часто ходять розмови про неконституційність відповідного законопроекту.

Кажуть, що він порушує ч.

1 ст.

129 (рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом) та статті 58 (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи).

Звичайно, і тут в багатьох людей є своє трактування законів, але остаточне рішення щодо конституційності того чи іншого закону залишається за КСУ.

А він наразі не надав висновків щодо того, що законопроект №2571-д не відповідає Конституції.

Досвід у світі.

У більшості країн світу немає практики повернення на ринок банків, щодо яких розпочали процедуру ліквідації.

Директиви Європарламенту і Євроради, які регулюють питання ліквідацію, оздоровлення, діяльність кредитних установ, не передбачають їхнє відновлення після початку ліквідації.

Це стосується і тих випадків, коли суд визнає рішення про початок виведення банку з ринку незаконним.

– Міжнародний досвід показує, якщо скасовується рішення про ліквідацію банку, що завдало шкоди власникам, захист їхніх прав обмежується компенсацією, але не відновленням роботи банку, що був ліквідований та виведений з ринку.

Вочевидь, така практика спрямована на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави, – каже голова Ради НАБУ Роман Шпек.

Водночас у світі є низка інструментів, які застосовуються, якщо неплатоспроможності банку не вдається уникнути.

Серед них – продаж бізнесу і передання частини активів в керування іншій компанії.

Насправді, і в Україні немає механізму відновлення діяльності банку, щодо якого почали процедуру ліквідації.

Це стосується і рішення суду, за яким певна ліквідація визнається незаконною.

Проте “відродження” банків було можливим через певні “пробіли” у законодавстві.

Тепер же подібні кредитні установи точно зникатимуть.

Тобто законопроект не створений для того, щоб надати НБУ “безмежну владу” або погіршити життя банкам та їхнім клієнтам.

Навпаки, ухвалення проекту закону сприятиме тому, щоб зростала довіра клієнтів та інвесторів до банківської системи України.

Владислав Бомбела.

Теги за темою
Верховна Рада Нацбанк Банк Законопроект
Джерело матеріала
loader
loader