У квітні завершилися переговорили щодо тарифів авторської винагороди, яку мають сплачувати за використання авторських та суміжних прав телеканали, радіостанції та провайдери організаціям колективного управління (ОКУ).
Однак домовитись удалося не всім.
Днями Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України опублікувало результати переговорів щодо сфери кабельної ретрансляції.
А Національна асоціація медіа оприлюднила позицію радійників щодо тарифів, запропонованих ОКУ.
Позицію Мінекономіки «Детектору медіа» пояснив в інтерв’ю заступник міністра Дмитро Романович.
«Детектор медіа» розбирався, якою зараз є ситуація з виплатою роялті авторам у тих сферах, які стосуються медіа (телеканали, радіо та провайдери).
Спробуємо дати відповіді на основні запитання.
Що таке ОКУ і навіщо вони потрібні?.
Організації колективного управління (ОКУ) – це посередник між користувачами та авторами.
Ці організації мають зібрати винагороду за використання авторських та суміжних прав у різних сферах, розподілити її та віддати українським та іноземним авторам і правовласникам.
Тобто, музикантам, письменникам, художникам тощо.
Хто має платити роялті авторам через ОКУ?.
Усі, хто використовує права інтелектуальної власності.
Наприклад, за музику в кафе чи публічну декламацію віршів тощо.
Медіасфери торкаються кілька напрямків: кабельна ретрансляція та публічне сповіщення.
Відповідно, телеканали сплачують роялті за авторські права, радіостанції – за авторські та суміжні права (на твори, фонограми, виконання), а провайдери – за авторські та суміжні права під час кабельної ретрансляції каналів, які є в них у пакетах.
Що таке реформа ОКУ?.
15 травня 2018 року Верховна Рада ухвалила закон «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», який набув чинності 22 липня того ж року.
Закон регулює діяльність організацій колективного управління.
У документі визначається процедура акредитації таких організацій, різні види колективного управління правами та сфери управління.
Також у законі визначений термін «кабельна ретрансляція».
Чи сплачували авторську винагороду телеканали, радіо та провайдери до реформи 2018 року?.
Радіостанції та телеканали раніше сплачували винагороду за авторські та суміжні права.
Вони укладали угоди із сертифікованими ОКУ.
Їх могла бути будь-яка кількість.
Наприклад, однією з найбільших ОКУ була державна організація «Українське агентство з авторських та суміжних прав», однак у 2018 році вона опинилась «на межі самоліквідації» і втратила членство в міжнародному органі із захисту авторських прав CISAC.
Радіостанції й телеканали укладали угоди з правовласниками та авторами через різні ОКУ, домовлялися про роялті в індивідуальному порядку.
А от обов’язок сплати роялті провайдерами за кабельну ретрансляцію якраз передбачений новим законом, ухваленим у 2018 році.
Відносини між гравцями почнуть вибудовуватись лише у 2020 році, після завершення переговорів про тарифи.
Втім, за словами голови Асоціації правовласників та постачальників контенту Наталії Клітної, деякі провайдери сплачували роялті за авторські та суміжні права Асоціації з управління аудіовізуальними правами «АРМА-Україна».
Але це були «контракти за копійку».
Які ОКУ мають право збирати роялті?.
За новим законом, збирати роялті в кожній сфері мають ОКУ, акредитовані в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Закон регулює діяльність ОКУ та визначає процедуру акредитації таких організацій.
Та попри те, що закон було ухвалено ще два роки тому, акредитовані ОКУ наразі є лише в деяких сферах.
Які ОКУ отримали акредитацію?.
У медійній сфері наразі є лише дві акредитовані міністерством організації:.
громадська спілка «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав» (КАМП), яка збирає та виплачує роялті за авторські та суміжні права у сфері кабельної ретрансляції;.
громадська спілка «Український музичний альянс» (УМА), яка опікується роялті за суміжні права у сфері публічного сповіщення.
Обидві отримали акредитацію навесні 2019 року, однак свою діяльність ще не розпочали.
Тривалий час вони не могли провести переговори з індустрією та погодити тарифи.
А от збирати та розподіляти роялті за авторські права у сфері публічного сповіщення нікому.
Тому що акредитована організація так і не була визначена.
Конкурс заблоковано через судові позови до міністерства певних ОКУ.
Хто є регулятором у цій сфері?.
Регулятором є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.
Саме цей орган має проводити конкурси, визначати акредитовані організації, запобігати зловживанням тощо.
Менеджер інтелектуальної власності Національної суспільної телерадіокомпанії України Дмитро Гузій вважає, що зараз регулятор є слабкою ланкою в реалізаціє реформи.
Зокрема, тому що його підзаконні акти суд визнав незаконними.
Кому належать акредитовані ОКУ?.
Дві акредитовані ОКУ – КАМП («Коаліція аудіовізуальних і музичних прав») та УМА («Український музичний альянс») – мають одно й того самого керівника та однакового співзасновника – ТОВ «Комп Мюзік».
Ця ж компанія є серед співзасновників ще однієї ОКУ, яка претендує на акредитацію у сфері публічного сповіщення щодо збору та виплати авторських прав, – УЛМП («Українська ліга музичних прав»).
Саме тому частина індустріє закидає УЛМП та Мінекономіки, яке проводило конкурс, створення монополії на ринку.
На це звертали увагу співрозмовники «Детектора медіа» зі сфери радіо, телебачення та з інших ОКУ.
«Монополія одразу в усіх сферах авторських та суміжних прав – як мінімум, некоректно до авторської спільноти.
Я вже не кажу, що подібна монопольна узурпація має ознаки корупційної схеми», – вважає музикант Валерій Харчишин, який очолює конкурентну ОКУ «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП).
Крім цього, за словами Дмитра Гузія, зараз оскаржується в суді склад комісії з акредитації ОКУ.
Причина – імовірний «конфлікт інтересів членів комісії», які нібито мають стосунок до тих організацій, які були акредитовані.
Чому акредитовані торік ОКУ ще не розпочали свою роботу?.
Міністерство оголосило про початок переговорів лише на початку 2020 року.
КАМП та УМА домовлялися з індустрією про умови роботи на ринку та тарифи.
Спершу ОКУ виносили свої пропозиції щодо роялті, вони обговорювались і шукали компроміс.
Переговори тривали до 10 квітня.
Що таке тимчасові тарифи та чому індустрія їх не приймає?.
У 2019 році єдиних тарифів не було, але авторськими та суміжними правами медіа користувалися – відповідно, правовласники мали б отримати за них роялті.
Саме тому, поки тарифи не були погоджені гравцями в різних сферах (і тих, де є акредитовані ОКУ, і тих, де їх немає) міністерство прийняло положення про тимчасові тарифи.
Однак медіаіндустрія їх не сприйняла та оскаржила в судах.
За словами юриста Національної асоціації медіа Олега Солимчука, зараз розглядаються дві судові справи.
Одна – за позовом провайдера «Воля-кабель».
Друга – за позовом радійного холдингу Business Radio Group, об’єднаним з повозами телехолдингів «1+1» та Star.
Media (у них спільні позовні вимоги).
Розгляд справи призначено на початок червня.
Тимчасові тарифи мають вступити в дію в тому випадку, якщо ОКУ з індустрією не домовляться про роялті.
Наразі є кілька урядових постанов про мінімальні ставки роялті.
Суми, визначені Кабміном, медійники та провайдери називають значно завищеними.
Наприклад, Наталія Клітна каже, що це 5% від доходу провайдерів.
А радійники відповідно до тимчасових тарифів, за словами Олега Солимчука, мають платити 2% від доходів за суміжні права, і 2% від доходів за авторські.
Телевізійники платять тільки 2% за авторські права.
«2% – це надто велика сума, і вона не враховує видатків.
Такі виплати привели б радіостанцій до банкрутства», – каже юрист НАМ.
Тому є ідея взагалі відмовитися від тимчасових тарифів.
Вона знайшла втілення в законопроєкті №3377 щодо державної підтримки культури та креативних індустрій у зв’язку з карантином і пандемією.
Він, зокрема, передбачає вилучити із законодавства згадки про тимчасові тарифи.
Автори законопроєкту пропонують: якщо сторони в процесі переговорів протягом 60 днів не можуть узгодити тарифи, то їх визначатиме одразу суд за позовом будь-кого з учасників переговорів або ОКУ.
13 травня депутати прийняли законопроєкт за основу та готують поправки до розгляду в цілому.
Чи домовилися про остаточні тарифи провайдери та КАМП?.
Переговори з провайдерами розпочалися після того, як КАМП запропонувала свої тарифи, і тривали з 10 березня до 10 квітня.
За словами директора з GR «1+1 медіа» В’ячеслава Мієнка, організація запропонувала провайдерам платити по 4 грн за кожного абонента.
На цю суму провайдери не погоджувалися.
Адже вона була майже еквівалентом тарифів роялті, які вони платили українським медіагрупам за права на їхні канали (4,5 грн з абонента).
На переговорах, за словами пана Мієнка, індустрія пропонувала ОКУ окреслити «низький вхід» для початку відрахувань за «кабельну ретрансляцію» з поступовим щорічним підвищенням.
За такою схемою якраз вибудовувалися відносини провайдерів з медіагрупами.
«Ми пропонували домовлятись у довгу.
Допустимий горизонт планування – 5 років», – розповів пан Мієнко.
– Також нас хвилювало не лише, скільки треба сплатити ОКУ.
Ми хотіли мати однакові критерії для всього ринку.
Не може бути так, що в одного користувача тарифи вдвічі нижчі, ніж в інших».
У результаті переговорів учасники погодили таку модель: у 2020 році провайдери платять ОКУ 40 копійок за абонента, у 2021 році – 90 копійок, у 2022 році – 1,5 грн, у 2023 році – 2 грн, у 2024 році – 2,5 грн, у 2025 – 3 грн.
«Нам вдалось у 10 разів знизити тариф, який першочергово пропонувала ОКУ.
Але водночас домовилися, що за 6 років цей тариф складатиме 3 грн з абонента», – резюмував пан Мієнко.
Також у цій моделі учасники переговорів передбачили можливі наслідки, пов’язані з пандемією та коронавірусом, і врахували ще одну умову.
Якщо економічна ситуація в країні буде погіршуватись і ВВП впаде на 7%, тоді тариф на наступний рік буде зменшений на 25%.
Днями Мінекономіки оприлюднило результати переговорів, у яких зафіксовано досягнуті домовленості.
На ці тарифи погодилися КАМП, асоціація «Телекомунікаційна палата України», «Воля-кабель», «Датагруп», Асоціація правовласників і постачальників контенту, Американська торговельна палата в Україні.
Проти голосували «Всеукраїнська асоціація операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж» і Спілка кабельного телебачення України.
«Ми готові підписати договір і з 10 квітня починати рахувати за цією моделлю», – розповів пан Мієнко.
Коли починаються виплати роялті провайдерами їх ОКУ?.
Після того, як міністерство оприлюднило результати переговорів, провайдери можуть укладати угоди з КАМП.
Виплати мають розпочатися за період з 10 квітня 2020 року.
Ще однією домовленістю переговорів було те, що за минулий рік, коли акредитовані ОКУ ще не розпочали свою діяльність, ніхто не вимагатиме з провайдерів цих виплат.
«Взагалі за законом провайдери мали б укласти угоди з ОКУ ще до початку своєї діяльності.
Тому 10 квітня – це компромісна дата», – пояснила Наталія Клітна.
Однак є маленький нюанс – законопроєкт №3377 щодо державної підтримки культури та креативних індустрій у зв’язку з карантином і пандемією.
Він передбачає відтермінувати до кінця року запровадження роялті для провайдерів.
Але профільний Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики запропонував вилучити із законопроєкту цю норму.
Нині документ готується до розгляду в другому читанні.
Чи домовились про остаточні тарифи радійники та УМА?.
Переговори радійників з їхньою ОКУ проходили в той же час, що і в провайдерів.
Участь у них брали НАМ, «ТАВР медіа», УМХ, BRG та «Люкс».
Однак сторони поки що не досягли результату.
Радійники не погодилися із запропонованими УМА тарифами, «оскільки вони призведуть до банкротства всіх українських радіостанцій», каже Олег Солимчук.
За його словами, останній критерій, який запропонувала ОКУ, – роялті в розмірі близько 14 тис.
грн на день з однієї загальнонаціональної радіостанції.
Для прикладу, «Хіт ФМ», яка очолює рейтинг радіостанцій, мала б сплатити на рік 30 мільйонів гривень.
І це лише за суміжні права.
Але радіостанції мають також сплачувати приблизно таку ж суму за авторські права.
«60 млн грн на рік з однієї загальнонаціональної радіостанції – це нонсенс.
Орієнтовний прибуток радіостанцій та рекламних агентств, за даними прогнозу Всеукраїнської рекламної коаліції на 2020 рік, мав бути 719 млн грн.
Прогноз робився ще у 2019 році.
А зараз ринок провалився через коронавірус, реклами немає, спонсорства немає.
Тому навіть можливості сплачувати такі суми в радіостанцій не буде», – зазначив пан Солимчук.
Радіостанції сплачували роялті й раніше.
Кожна радіостанція домовлялася з ОКУ про розмір відрахувань та укладала договори.
«Однак зараз “Український музичний альянс” збільшив суми виплат у 40-100 разів.
А це неприйнятно для ринку», – додав юрист НАМ.
НАМ запропонувала інший підхід до тарифів: встановити загальну суму виплат з усіх користувачів прав у відповідній сфері до 2,5 млн грн на рік, для загальнонаціональних радіостанцій визначати розмір роялті за формулою залежно від рейтингів радіостанцій і кількості публічних сповіщень творів, а для місцевих і регіональних радіостанцій – фіксовані ставки роялті.
Запропоновані ставки роялті варіюються від 6 тис.
до 24 тис.
грн на рік для місцевих і регіональних радіостанцій, і від 29 копійок до 1,21 грн за публічне сповіщення одного твору для загальнонаціональних радіостанцій (музична радіостанція може транслювати до 360 творів на день, тобто 131 400 творів на рік).
Розмовні радіостанції роялті не сплачують.
НАМ вважає, що ці тарифи дозволять збільшити у 2,5 разу обсяги виплат за використання об’єктів суміжних прав.
Що з телеканалами? Як вони будуть платити авторам?.
ОКУ у сфері публічного сповіщення щодо авторських прав не обрана через судові спори.
За словами Дмитра Гузія, є рішення суду, яке забороняє міністерству акредитовувати ОКУ в низці сфер.
Справа у тому, що на акредитацію міністерства у сфері публічного сповіщення щодо авторських прав претендували дві ОКУ: громадська організація «Українська агенція з авторських та суміжних прав» (УААСП) та громадська спілка «Українська ліга музичних прав» (УЛМП), яка пов’язана зі згаданими вище акредитованими організаціями у сфері кабельної ретрансляції (КАМП) та публічного сповіщення щодо суміжних прав (УМА).
УЛМП позиціонується в тому числі як субвидавець – тобто вона є правовласником на підставі договору з іноземними компаніями.
Вокаліст гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин, який очолює УААСП, розповів «Детектору медіа», що минулого року його організація оголосила меморандум про об’єднання з усіма охочими незалежними правовласниками чи їхніми представниками та з іншими ОКУ для того, щоб потім узяти участь в акредитації в «авторській сфері» як «найрепрезентативніша спільнота», яка представляє інтереси авторів.
УААСП є членом міжнародного органу із захисту авторських прав CISAC (з 1 червня 2018 року) і має 100 міжнародних угод про співпрацю.
«З боку зацікавлених сторін нам неоднозначно натякнули, що не на таке об’єднання авторів та правовласників чекали, а на злиття з “володарями паперів”, саме на базі організації субвидавців, афільованих з кількома членами комісії з акредитації», – зазначив Валерій Харчишин.
Очільник УААСП не проти об’єднання з видавцями, представники яких входять до його організації.
Однак його непокоїло те, що об’єднання планувалось саме на базі УЛМП.
«Таке об’єднання некоректне з економічної точки зору.
Це призвело б до ліквідації нашої організації разом із членством у світовому товаристві CISAC, міжнародними угодами і, відповідно, зобов’язаннями з виплати більше 10 млн гривень, які заборгувало минуле керівництво через неефективне управління та блокування діяльності з боку зацікавлених сторін», – пояснив він.
У світі видавці та автори об’єднуються.
Але в Україні, за словами пана Харчишина, субвидавці, на відміну від світових видавництв, не інвестують в індустрію, тобто у виробництво творчого контенту.
Натомість вони купують папери на управління правами, приміром на рік, у великого світового мейджор.
А українські автори з локальними продюсерами самі є видавцями своїх фонограм.
Валерій Харчишин додав, що пропонував УЛМП долучитись до його організації чи навіть її керівних органів.
Адже до УААСП входять представники Moon Records, Mamamusic в особі Юрія Нікітіна, «Суперсиметрія» Святослава Вакарчука та інші локальні видавці.
Однак згоди досягнути не вдалося.
Після цього ще одна організація колективного управління «Українська ліга авторських та суміжних прав» (УЛАСП), яка вже має акредитацію з публічного сповіщення і виконання в суміжній сфері (переважно – музика в кафе, барах, ресторанах і ТРЦ), через партнерську «Організацію колективного управління авторськими та суміжними правами» (ОКУАСП) подала позов на Мінекономіки, і міністерству заборонили проводити акредитацію.
«Таким чином акредитація була заблокована.
У тому числі й через таке блокування тривалий час користувачі споживали авторський контент на бездоговорній основі, не сплачуючи за нього.
Я не можу сказати, що користувачі не намагалися цього зробити.
Деякі медіа пропонували нам сплатити роялті за 2019 рік.
Але ми не можемо прийняти ці кошти.
Оскільки “примітка” на сайті Мінекономіки забороняє нам здійснювати цю діяльність», – резюмував пан Харчишин.
Як ОКУ мають розподіляти винагороду між авторами та власниками прав?.
Від відповіді на це питання залежить прозорість роботи ОКУ та довіра до них.
Такі організації у сфері публічного сповіщення раніше в Україні мали розподіляти роялті на основі тих звітів про використані авторські права, які надавали радіостанції та телеканали.
У КАМП, яка відповідає за кабельну ретрансляцію, за словами пана Мієнка, системи моніторингу всіх каналів, які входять до пакетів провайдерів, немає.
«Але у них є контакт з міжнародними організаціями, які роблять такий моніторинг для іноземних каналів.
І їм обіцяли надати ці звіти», – зауважив він.
На думку Дмитра Гузія, проблема справедливого розподілу винагороди не може обмежуватись наявністю моніторингової системи.
Адже це має бути повністю прозора модель як збору, так і виплат.
А вона не може з’явитися за один день.
Наприклад, в ОКУ має бути сертифікована програма, прийнята всіма учасниками ринку.
«Такої програми в державі не має, її треба створити, сертифікувати та довести що вона працює прозоро.
За кордоном така система існує вже 100 років.
Обіг коштів – це приблизно 10 мільярдів доларів.
Усе працює давно й системно», – наголошує він.
Чи отримають українські автори роялті за кабельну ретрансляцію?.
Як підрахували в Асоціації правовласників та постачальників контенту (АППК), загальна сума авторської винагороди, яку провайдери сплатять авторам у 2025 році може сягнути понад 200 млн грн на рік.
Однак українські автори її не отримають.
Справа в тому, що термін «кабельна ретрансляція» передбачає «трансляції з іншої держави-члена телевізійних та радіопрограм».
Тобто, контенту тих мовників, які транслюються з-за кордону.
Саме тому, наприклад, роялті ОКУ не має платити провайдер цифрового ефірного телебачення «Зеонбуд».
Адже він ретранслює лише українські канали.
«Таким чином, у цій сфері ми забезпечили відрахування іноземним правовласникам, які підуть за кордон.
Українські автори нічим не захищені», – каже Дмитро Гузій.
Яким є ринок авторської винагороди і яке роялті можуть отримати українські автори?.
Однозначної відповіді на це питання, як і механізму оцінки, у співрозмовників «Детектора медіа» немає.
Валерій Харчишин розповідав, що у 2018 році всі кошти, зібрані в Україні за використання авторських прав, склали близько 60 млн грн.
Далі ця сума розподілялась між українськими та іноземними правовласниками.
Щодо нинішньої ситуації він зазначив: «Про суміжні права – краще запитати в УЛАСП.
Якщо вірити джерелу, то вони зібрали близько 60 млн.
Приблизно стільки ж має бути й за авторські».
Дмитро Гузій радить орієнтуватись на показники інших країн.
Наприклад, Польщі, яка є «подібною за цивілізаційним рівнем розвитку медіа».
«Там ця сфера становить близько 200 млн доларів (на рік).
Це кошти, які проходять через ОКУ.
Якщо взяти всі коефіцієнти для України, то в середній перспективі ця сфера має давати до 50 млн доларів (на рік).
Зараз усі орієнтуються на ефективну діяльність ОКУ та мінімум 1 мільярд гривень на рік з тенденцією до збільшення».
А вже залежно від розподілу та політики ОКУ, за його словами, сума для українських авторів може варіюватись на 100-200 млн грн на рік: «Саме тому є питання до прозорості роботи організації».
Валерій Харчишин згадує про приклад Данії з майже ідеальною картиною розподілу нагороди авторам.
Країна має населення 6 млн осіб, а за рік збирає роялті за використання авторських прав у розмірі 1 млрд данських крон (близько 256 млн євро).
«У майбутньому ми могли б отримувати 30-50 млн євро.
Але точно не наступного року.
Реальні кошти, які ми могли б зібрати в близькій перспективі (за 2-3роки), – це 100 -150 млн грн», – каже він.
Чому провайдери просили відтермінувати сплату роялті?.
З весни асоціації провайдерів (АППК та ІнАУ) просили міністерство відтермінувати реформу ОКУ щодо «кабельної ретрансляції» до грудня 2023 року.
Основні аргументи – складна економічна ситуація, з якою зіткнулися компанії через пандемію COVID-19.
У відповідь Мінекономіки заявило, що не зупинятиме цей процес.
Однак згодом був зареєстрований законопроєкт № 3377 щодо державної підтримки культури та креативних індустрій у зв’язку з карантином і пандемією.
Він передбачав звільнити від сплати роялті до кінця року заклади культури, провайдерів програмної послуги та суб’єктів господарювання, які провадять основну економічну діяльність у сфері креативних індустрій.
«Ми цей законопроєкт поки що не підтримали і наполягали на відхиленні статті, що звільнила б користувачів від сплати роялті до кінця року, – коментує Валерій Харчишин позицію правовласників.
– Інакше це автоматично означає, що нам би мали подякувати і відмовитися від творів українських авторів/виробників та всього світового каталогу.
І почати мовчати зі своїх медіаджерел.
Бо, якщо хтось не платить за контент, логічною вважати, що він їм не потрібен».
Профільний Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики пристав на цю пропозицію та запропонував вилучити із законопроєкту спірну норму про тимчасове звільнення від сплати роялті, щоб автори могли отримувати винагороду за свої твори.
13 травня депутати прийняли законопроєкт за основу та готують до другого читання, де й можуть врахувати запропоновані поправки.
Чого хочуть автори?.
Але скасування цих норм не означає, що автори завтра автоматично опиняться з грошима, наголошує Валерій Харчишин: «Нам просто показали, що нас чують.
Але, сподіваюся, чують не лише одним вухом, а врахують наші рекомендовані поправки».
Він наполягає на тому, щоб до моменту проведення акредитації ОКУ, яка нині заблокована, усі ОКУ, що мають зареєстровані свідоцтва та чинні угоди з правовласниками, могли проводити добровільну діяльність у своїх сферах.
Тобто збирати і сплачувати авторам і правовласникам кошти, які «залишилися чи не єдиними джерелом доходу творцям за відсутності концертів».
На його думку, користувачі мають сплатити роялті і за 2019 рік.
«Наскільки я знаю, у радійників бажання сплатити є», – зауважив пан Харчишин.
«Детектор медіа» продовжуватиме висвітлення теми та дізнаватиметься позицію інших учасників процесу та згаданих ОКУ.