/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F28%2F9288cb47ad24fa35dddb33a4568c5e6c.jpg)
Навіщо кремлівська пропаганда формує в Білорусі негативний образ України та Польщі
Згідно з новим.
Хто входить до числа цих ворогів? До п'ятірки найбільш ворожих країн росіяни зараховують США – 60%, Україну – 35%, Велику Британію – 29%, Латвію, Литву і Польщу — по 26%.
Зміни у ставленні до тієї чи іншої країні збігаються зі змінами пропагандистських наративів і загальним інформаційним тлом.
Коли кремлівські медіа постійно говорять про підступні задуми проти Росії, формування образу ворога стає питанням часу.
У випадку з Україною саме кремлівська пропаганда ввела в ужиток наративи про громадянську війну, націоналістів-радикалів, державний переворот і утиски російськомовних.
Тепер відпрацьовані методи й теми з невеликими змінами переносять до медіаполя Білорусі.
Зовнішньополітичний курс Росія вибудовує, чітко позначаючи друзів і ворогів.
Наратив щодо ворогів формує особисто Володимир Путін.
На зустрічі дискусійного клубу «Валдай» 22 жовтня він попередив, що ті, хто чекають ослаблення Росії, прорахуються, і пригрозив «ворогам»: «Нас турбує тільки одне — як би не застудитися на ваших похоронах».
Путін також звернув увагу на «турбулентний процес» у Білорусі й підкреслив, що «привнесена ззовні демократія» працювати не буде.
Таким чином він підкріпив основний вектор пропаганди — Росія і дружні їй країни, серед яких Білорусь, оточені кільцем ворогів, з якими потрібно боротися.
І основні бойові дії ведуться в інформаційному полі.
Тепер, коли в Білорусі щільно працює десант кремлівських радників і фахівців із гібридних операцій, подібну картинку світу нав'язують і білорусам.
У білоруські державні медіа направили високопоставлених кураторів із Москви із завданням «уніфікації подачі інформації за зразком українського порядку денного у 2014–2020».
Які інструменти використовують у цій інформаційній війні?.
Залучення лідерів думок, блогерів, які формують у громадській думці тезу про недружні Україну, Польщу та інші країни Заходу;.
Розпалювання громадянського конфлікту із застосуванням пропагандистських роликів;.
Створення і просування медіамайданчиків із прихованим або явним прокремлівським контентом;.
Використання соцмереж — штучне нарощування кількості учасників, відвідуваності груп;.
Застосування маніпулятивних технік: повідомлення неправди або напівправди, використання ярликів, зміщення акцентів, частий повтор, емоційне подання матеріалів.
Посол України в Білорусі Ігор Кизим навів класичний приклад роботи кремлівської пропагандистської машини з антиукраїнською риторикою, яка регулярно звучить із державних телеканалів Білорусі.
Повідомлення загальнонаціонального телебачення ОНТ 26 жовтня із заголовком: «Українські прикордонники запобігли спробі перекидання в Білорусь арсеналу зброї» насправді виявилося частиною інформаційної кампанії.
Мета — показати, що громадяни України нібито беруть участь у радикалізації протестів, і представити Україну «форпостом провокацій проти Білорусі».
У дійсності Нацполіція і прикордонники України вилучили такий арсенал, але ніяк не «при спробі перекидання у Білорусь».
Після того як Лукашенко позначив відповідальних за радикалізацію протестів у Білорусі – Польщу, де «створений спеціальний центр під Варшавою», Чехію, Україну і Литву, яких «направляють» США, – пропагандистським медіа залишилося тільки завершити й інформаційно деталізувати образ ворога, що збігається з інтересами зовнішньої політики Кремля.
27 жовтня до закріплення образу зовнішнього ворога приєднався міністр оборони Білорусі Віктор Хрєнін.
Він зробив заяву на засіданні спільної колегії міністерств оборони РФ і Білорусі: «Невдала спроба організації «кольорової революції» змінилася веденням гібридної війни й безпрецедентними заходами дипломатичного і політико-економічного тиску».
Відповідальними за «спробу зміни влади» в Білорусі Хрєнін назвав «різні деструктивні сили, що підігріваються керівництвом низки держав».
Цю «низку держав» вже неодноразово називали раніше.
Раптове закриття кордонів для в'їзду в Білорусь з боку Польщі, Литви, Латвії та України стало логічним продовженням загальної стратегії зі встановлення більш жорсткого режиму, фізичного відгородження від «неблагонадійних» сусідів.
Закриті кордони продовжують формувати образ «фортеці в облозі», в якому східний сусід Білорусі – Росія – живе вже дуже довго.
Підігруючи Лукашенку в його спробах змістити акценти з протестів на уявні зовнішні загрози, Москва намагається закріпити проросійський вектор розвитку Білорусі.
Не визнаючи політичним суб'єктом власний народ і прагнучи зберегти владу ціною поступок Кремлю, Лукашенко є прямою загрозою суверенітету Білорусі.
Марія Авдєєва, Європейська експертна асоціація, експертка iSANS.

