Уявні недуги невиліковні: що таке іпохондрія, причини виникнення і як це перемогти

Вже понад рік світ перебуває в стані неврозу. Тривога наростає з кожним днем, бо пандемія коронавірусу порушила наш звичний уклад життя. Страх поєднується з невпевненістю, а комбінація неспокою та одночасне розповсюдження COVID-19 нагнітає паніку.

Паніка через пандемію посилила вже наявні проблеми з психічним здоров’ям, наприклад, депресію чи обсесивно-компульсивний розлад. Але для когось проблеми зі сном, нездатність сфокусуватися та іпохондрія стали зовсім новим досвідом.

Сон розуму народжує чудовиськ: що таке іпохондрія

Іпохондрія (грец. Ὑπο - "під", χονδρός - "хрящ", "реберний хрящ") або іпохондричний розлад - стан людини, що виявляється в постійному неспокою з приводу можливості захворіти однією або кількома хворобами, скаргах або заклопотаності своїм фізичним здоров'ям, сприйнятті своїх звичайних почуттів як ненормальних і неприємних. Одним словом, це невроз. Історично склалося, що зазначеного роду стан виникає через наявність хворобливого джерела в підреберній області — в античності вважалося, що між шлунком і передньою грудною кліткою людини знаходиться "вмістилище страхів".

У деяких людей, навіть у дітей і підлітків страх захворіти настільки сильний, що їм стає важко впоратися з повсякденним життям — навіть будучи фізично здоровими. Часом навіть результати медичних досліджень не можуть переконати їх у тому, що все гаразд і причин для хвилювання насправді немає. У таких випадках можуть виникати панічні атаки, манія придумувати собі хвороби, постійний страх чи переконання, що у людини є серйозна недіагностована медична хвороба. Людині постійно здається, що вона хвора.

Психологія іпохондрика передбачає не просто те, що людина непокоїться можливістю захворіти, а впевненість в тому, що вона уже серйозно хвора і навряд чи хтось зможе їй допомогти. Часом людей з тривожністю про здоров’я можуть не сприймати серйозно, хоча вони не є симулянтами і не намагаються привернути в такий спосіб увагу.

Люди, які живуть з тривогою про власне здоров’я, як правило, дуже добре обізнані з тілесними відчуттями, на які більшість людей не зважає. Наприклад, розлад шлунка стає ознакою виразки, а головний біль може означати тільки пухлину головного мозку. Стрес, який супроводжує це занепокоєння, лише загострює ці симптоми.

Уявні хворі: симптоми іпохондрії

У нашому світі прогресу медицини, в часи Інтернету і доступності інформації, в століття, коли наука досягла неймовірних "глибин" в дослідженні всього, що пов'язано з людським організмом, як не парадоксально, людина все більше і більше стикається з важкою проблемою, коли велика кількість медичної інформації, велика кількість фахівців, велика кількість різних засобів і способів лікування не тільки не сприяють ефективності рішення її проблем, пов'язаних зі здоров'ям, а всіляким чином підживлюють її тривогу.

Основні симптоми іпохондрії:

• Будь-яке нездужання здається ознакою серйозної хвороби.
• Ви намагаєтеся поставити собі діагноз за допомогою Інтернету.
• Ви ходите до лікаря частіше, ніж потрібно.
• Навпаки, всіляко уникаєте лікарів, тому що вони "не бачать" вашу "хворобу".
• Вас дуже хвилюють питання гігієни (маніакальний страх перед мікробами і нескінченна дезінфекція).
• Ви боїтеся контакту з застудженими людьми, навіть якщо у людини лише нежить.
• У вас величезна аптечка для подорожей: довгі списки включають все, від рідкісних антибіотиків до перев'язувальних матеріалів на випадок травми.
• Ви б хотіли видалити апендикс для профілактики.

Непозбувна бентега: причини виникнення іпохондрії

Іпохондрію закономірно зараховують до розладів психіки, так як в переважній більшості випадків у пацієнта не виявляється об'єктивних симптомів, які він собі приписує. Деякі медичні дослідження стверджують, що цим порушенням тією чи тією мірою страждають до 14% всіх пацієнтів, які звертаються в поліклініки загального профілю.

Виділяють три форми захворювання:

нав'язлива — найлегше піддається лікуванню, виникає під дією сильного переживання або травматичного враження;

надцінна — з тяжким перебігом хвороби, частими медичними обстеженнями, спробами самолікування, які призводять до загального погіршення стану;

маячна — найбільш важка форму розладу, для якої характерні патологічні, позбавлені логіки умовиводи, причому хворий може бути небезпечний для себе або оточення.

Пацієнтів із маячною формою негайно після встановлення діагнозу поміщають в стаціонар. Інші форми захворювання лікують амбулаторно.

Причини виникнення іпохондрії

• Риси характеру і властивості особистості. Сюди зараховують високу вразливість, тривожність, недовірливість, властиві людям з певним складом характеру.
• Захворювання, перенесені в дитячому віці. Люди, яким в ранньому дитинстві довелося тривалий час лікуватися, набагато частіше схильні проявляти гіпертрофовану увагу до свого здоров'я і самопочуття. До аналогічних результатів призводить підвищене занепокоєння батьків за здоров'я дитини.
• Стреси, депресії, травматичні переживання. У деяких випадках захворювання виникає на тлі емоційного і психічного виснаження, що призводить до уразливості психіки.
• Патологічно сильний страх смерті.
• Шизофренія.

Сьомий гріх: як позбутися іпохондрії

Коли в християнському світі формувалося поняття про зневіру, сум, депресію  як про смертний гріх, ніяких дієвих способів допомогти людям в пригніченому стані, які дає сучасна психо- і фармакотерапія, не було. Єдиним способом витягти людину з депресії було активізувати її внутрішні ресурси, надихнути на продовження життя і подолання труднощів. А це завдання непросте, як тоді, так і зараз.

Скористайтеся правилом PEAC, запропонованим Американським спільнотою психотерапевтів для боротьби з тугою:

 "P" — "Pleasure" — "Задоволення". Випробовуйте задоволення від життя. Не вдається? Змініть умови або вдавайте, що щасливі. За належного тренування ви побачите, що вдавання переросло в реальність.

"E" — "Exercises" — "Фізичні вправи". Це обов'язкова умова позбавлення від іпохондрії. Вченими Стенфордського університету доведено, що тільки для підтримки фізичного здоров'я людському організму необхідно близько 4 годин фізичного навантаження в день! Почніть з 15 хвилин — щодня. І не забувайте про контрастний душ після занять.

 "A" — "Attainment" — "Досягнення". Пам'ятайте головне: у захопленої людини немає часу на те, щоб хворіти або на щось скаржитися. Так, в процесі реалізації цілей будуть як успіхи, так і поразки. Не акцентуйте увагу на невдачах — забудьте про них, а ось досягненнями і позитивними результатами ви можете поділитися з близькими і родичами;

"C" — "Communication" — "Спілкування". Симптоми іпохондрії часто провокують пацієнтів обмежувати свої контакти із зовнішнім світом. Страх заразитися якою-небудь хворобою або опинитися в потрібний момент без ліків поступово призводить до повної або часткової соціальної ізоляції. Щоб запобігти цьому, необхідно знайти сильний стимул для того, щоб якомога частіше контактувати із зовнішнім світом.

Правила життя з іпохондриком

Іпохондрики створюють навколо себе атмосферу безвиході і туги. Роблять вони це не зі зла - їм дійсно необхідна допомога. Однак не варто підтримувати бажання іпохондрика обійти якомога більше фахівців і пройти всі мислимі обстеження. Бажано знайти одного хорошого лікаря, до якого іпохондрик буде регулярно ходити. Консультація психотерапевта також важлива.

• Не намагайтеся довести, що він здоровий. Іпохондрик ретельно вивчив свою "хворобу", тому логікою вам не вдасться його переконати.
• Не звинувачуйте і не насміхайтеся - людина щиро впевнена в своєму нездужанні. Те, що її не приймають серйозно, тільки погіршить ситуацію - іпохондрик почуватиметься самотнім і незрозумілим.
• Не давайте рекомендацій і порад, поки людина сама вас про це не попросить.
• Іноді вислухайте іпохондрика - це дасть йому відчуття, що він не самотній.
• Головне завдання - намагатися не піддаватися на провокації іпохондрика, радіти життю і зберігати почуття гумору.

Вікторія Надикто. Системна сімейна психологиня. Членкиня УСП (Українська спілка психотерапевтів), nadykto_viktoriia

У наших базових налаштуваннях прошито три реакції на небезпеку, яку ми сприймаємо як загрозу для життя: втекти, битися, завмерти. Кожному з нас природою видана тільки одна форма реакції.

Що ми спостерігаємо зараз? Ситуація, яка рік транслюється як загрозлива для життя, вступає в суперечку з нашими природними захистами. Ми не можемо втекти з ситуації, тому що нас то "відкривають", то "закривають". Ми не можемо битися, тому що не бачимо реального нападника. І навіть ті, хто завмирає, не можуть залишатися в цьому стані надовго без загрози для свого психічного і фізичного стану.

В результаті зовнішня напруженість зростає, а наші природні захисту ми змушені "відключити". Чи треба дивуватися тому, що все частіше у людей діагностуються тривожні розлади (зокрема іпохондрія), а також пригнічений стан.

Чим можна і потрібно дати собі раду? У разі тривоги ми схильні йти в свої страшні фантазії. Тому корисно: а) повертатися в реальність, б) повертатися в тіло. Щоб повернутися в реальність, дайте собі відповідь на запитання: що ви бачите, що чуєте, що фізично відчуваєте. Це допоможе з найстрашніших картинок в голові повернуться в реальність, де тепло, світло, на столі горнятко чаю.

Через прогулянки, дихальну гімнастику, катання на санках повертайтеся в тіло.

І, звичайно, якщо прості методи не підходять, тривога заважає жити, то краще звернутися по професійну допомогу.