Що стається, коли конспірологія поєднується з дезінформацією

25 лютого «Детектор медіа» і проєкт Університету Осло «Українські міста на лінії геополітичного розлому» провели відкриту онлайн-дискусію «Зрозуміти “дезінфозмови”: уроки для і з України». Участь у ній брали Джозеф Ушинські (Університет Маямі), Мартін Краґ (Шведський інститут міжнародних відносин), Дмитро Теперик (Міжнародний центр оборони й безпеки), Франак Вячорка (білоруський журналіст і активіст, радник Світлани Тихановської), Галина Петренко (директорка «Детектора медіа»), Любов Цибульська (Український кризовий медіацентр), Олександр Макобрій (Міністерство культури та інформаційної політики України), Денис Казанський (блогер і журналіст), Ксенія Ілюк (менеджерка «Детектора медіа», Сергій Пахоменко (Маріупольський державний університет). Модерували розмову Майкл Джентіле з Університету Осло та Євгенія Кузнєцова з Київської школи економіки.

Із початком пандемії у світі, як ніколи раніше, почали говорити про теорії змови. Ймовірно «інфодемія» показала дуже прикладні результати поширення хибної інформації, які несуть пряму шкоду здоров’ю конкретних людей: відмови дотримуватись санітарних правил, масові зібрання попри карантин, відчуття паніки, підсилене теоріями штучного походження вірусу.

Під час пандемії дезінформація не просто втручається в політичні процеси й приводить до влади популістів, а стає очевидною загрозою громадському здоров’ю. Влітку цього року ми провели опитування в рамках проекту із дослідження міст сходу й півдня України у Маріуполі. Виявилось, що маріупольці охоче вірять у цілий набір теорій змов. І в цьому місто аж ніяк не унікальне ані на карті України, ані у світі. Єдине, що теорії змови із міцним, часто ще радянським корінням виявились найпопулярнішими.

Отримані результати та паралельна увага до теорій змов у світі підштовхнули нас до організації дискусії про феномен так званих «дезінфозмов»: коли масштабні дезінформаційні кампанії об’єднуються із теоріями змови і не просто розкидаються окремими фейками, а формують викривлений світогляд.

Преставниця «Детектора медіа» Галина Петренко звернула увагу на те, як важко було у 2014 році вести розмови із західними партнерами про дезінформацію. Доводилось переконувати, що це реальна загроза. Тепер, сім років потому, у світі є усвідомлення, що це потужна, небезпечна зброя, тому що більшість західних країн епізодично відчули на собі те, що Україна переживає давно.

«Випадок України — безпрецедентний», —  вважає Мартін Краґ, шведський журналіст та дослідник, який сам став мішенню російської пропаганди у Швеції і на собі відчув міць цієї машини. Його дослідження із колегами у Шведському інституті міжнародних відносин показує, що війна з Україною посилила конспірологічне мислення в Росії, зокрема серед силовиків. У цих колах часто й зароджуються теорії змови, які потім підхоплюються політичними елітами. Наприклад, Путін згадував про хімічну зброю в Грузії, повторюючи стару радянську теорію змови про використання США хімічної зброї в Кореї.

«Демократія мусить захищатись», — вважає Любов Цибульська з Українського кризового медіацентру, коментуючи зокрема і закриття каналів Медведчука. Те, що дезінформація завжди знаходить нові форми та постійно самовідтворюється, не означає, що треба перестати з нею боротись.

Тим часом у Білорусі працюють добре відомі українцям методи дискредитації протестного руху, розповідає Франак Вячорка, радник білоруської політикині Світлани Тихоновської, включно із абсурдними теоріями змови про єврейське походження Тихоновської та водночас про її прихильність до нацизму. Таке поєднання не викликає у пропагандистів дисонансу, адже головне — це посіяти сумніви. «Я сподівався, — каже В’ячорка, — що ці наративи не спрацюють, але, на жаль, це не так». Чимало білорусів вірять дезінформації. 

Водночас Джозеф Ушинські, експерт із теорій змов з університету Маямі, закликає бути обережними із звинуваченнями аудиторії і на прикладі США пояснює, що відповідальність за поширення теорій змов має лежати в першу чергу на політичних елітах, які користуються становищем та будують свої політичні кампанії на дезінформації. Україні така ситуація знайома.

Дивіться повне відео дискусії на ютуб-каналі «Детектора медіа»:

Повні виступи із українськими субтитрами дивіться на каналі проекту UKRGEOPOL.