Чорнобильські сталкери. Чим зона відчуження манить екстремалів

Чорнобильська зона відчуження простягається на 30 кілометрів. Тут скрізь нові дороги, але кілька десятків метрів у бік – і вже те, що досі цікавить тисячі людей.

За 35 років після аварії на АЕС, окрім туристів, зона притягує до себе ще й шукачів пригод. Щоб сюди потрапити, потрібен спеціальний дозвіл, але так званим сталкерам закон не писаний.

Дуга – ось, що цікавить екстремалів. Колись вона була секретним об’єктом Радянського Союзу – повинна була пеленгувати ворожі літаки та ракети. Площа – як кілька футбольних полів.

Викликає інтерес і Прип’ять – покинуте місто атомників. Тут все нагадує про радянську епоху. Улюблені стежки сталкерів – покинуті села. Щоб дістатися ними до центра зони відчуження, може знадобитися  не один день.

Вони шукають квартиру, дах якої не протікає, лишаються в ній на кілька днів, стягуючи туди щось корисне з сусідніх квартир.

Але ці шукачі пригод часто нехтують головним. Чорнобиль – це не романтика, а небезпечна зона.

– Тут багато невидимих ворогів. Це і радіація, і аварійність старих будинків, яким вже майже півстоліття, – говорить гід Володимир Мороз.

Майже всі 35 років після аварії на Чорнобильській АЕС триває своєрідна боротьба. Адміністрація та правоохоронці виловлюють сталкерів.

За словами Андрія Нєбитова, голови поліції Київщини, щороку тут затримують кілька сотень нелегальних туристів. Все тому, що відповідальність за сталкерство в Україні символічна. Лише штраф 340 гривень.

Інколи сталкери поводять себе як мародери. Виносять із Чорнобильської зони предмети, які можуть становити небезпеку. Наприклад, ікони, посуд, іграшки.

– В Італії один турист відкриває виставку чорнобильських артефактів. Як він туди потрапив, звідки їх натягав – питання, – дивується Андрій Пляцко, перший заступник голови Державного агентства з управління зоною відчуження.

Недалеко від Прип’яті є ще одне унікальне місце. Місто-примара Орбіта, яке розташоване на березі Канівського водосховища. Тут мала з’явитися Чигиринська АЕС.

Зараз від неї лишилися лише фундаменти реакторних будівель, гігантське скляне панно в будівлі адміністрації й труба висотою 140 метрів.

Шукачі пригод сюди потрапляють рідко. Але є ті, кому подорож цими індустріальними пейзажами  додає адреналіну.

Надихнутися покинутим монументалізмом можна і в столиці. Сталінське метро – проект, який увійшов в історію.

– Це комплекс оборонних споруд навколо Києва, де мали бути і цивільні перевезення, і оборонні перевезення навколо укріплених районів, і артилерійські поїзди, – говорить краєзнавець Валерій Лисенко.

Несподіваний і різкий кінець цього тунелю символізує долю всіх сталінських проектів. Після війни їх було визнано безперспективними, а всі сили кинуто на побудову метрополітену та мостів через Дніпро.

Сталкерів та дигерів цікавлять кесони – входи в лабіринт, який мав пролягати під Дніпром.

За межами Києва також збереглися кілька сталінських об’єктів. Це так званий Київський укріпрайон. 226 метрів суцільних коридорів. Бункер Гітлера у порівнянні з цим – просто підвальчик у дитячому садочку. Розгалужень тут так багато, що можна заблукати.

– Тут було прокладено нові дроти та нову електрику. Але нехороші люди розкрали тут все, пообрізали дроти, все це повикидали, – говорить дослідник Андрій Швачко.

З роками ці об’єкти стають більш небезпечними. Єдиний вихід, кажуть експерти, нормально їх законсервувати. Але на такі роботи, як завжди, грошей не вистачає. Тому природа руйнує те, що нам залишила історія.

Історичні місця притягують до себе немов магнітом і досі зберігають багато секретів.

На ВДНГ відкрилася виставка Чорнобиль

На ВДНГ відкрилася виставка Чорнобиль. Подорож, до якої належать сім блоків, присвячених Чорнобильській катастрофі. Серед них архівні світлини та відеоматеріали, роботи світових митців, VR-подорож до Чорнобилю.

Також на виставці представлені матеріали про те, як зона відчуження живе зараз. Проте відвідати її кияни та гості столиці матимуть можливість лише тоді, коли у місті знімуть карантинні обмеження.