Залежність від гаджетів: діти живуть у віртуальному світі, а медики б’ють тривогу

Діти віком від 5 до 16 років проводять перед екранами різноманітних гаджетів близько 6 годин на день. А з приходом канікул цей час збільшується. Це катастрофічно багато -  переконують лікарі і порівнюють дитячу потребу в телефонах чи планшетах з нарко- або алкозалежністю. 

Про це 15 червня йдеться у сюжеті ТСН.19:30. 

Платону – 10 років  і його справжня пристрасть - це  віртуальні ігри. Хлопець добре навчається, ходить на боротьбу.

"У першому класі у нього з’явився телефон… в садику, ой точно",- каже мама хлопця.

Якщо батьки не будуть обмежувати Платона  - він годинами вестиме онлайн  баталії.

"Мама мені говорить, що вже все - час… Я можу ще півгодинки", - поділився Платон.

Платон вже просить батьків вкладати кошти в його віртуальний світ. Наприклад, купувати більш вправних супергероїв.

Батьки тримають оборону, але визнають: син забагато часу проводить у гаджетах: "Ми нічого з цим не можемо  зробить. Він  говорить -  ви мене можете бить!  Бити до крові.  Головне - не забирай телефон чи планшет!"

Психологи говорять, що яскравою ознакою залежності є те, що дитина намагається взагалі не випускати телефон або планшет з рук. А коли їх немає в полі зору, то є відчуття тривоги і зміна настрою.

Цифрова залежність на дитячий мозок діє так само,  як психотропні речовини.

Діти від 5 до 16 років проводять перед екранами до 6 годин. Під час літніх канікул цей час збільшується.  Лікарі  кажуть: це катастрофа для дитячого організму. Бо безпечні норми дуже далекі від реальності.

"Безпечним вважається 15 хвилин для молодшого віку,  20-25 для середнього, це до 9 класу,  25-30 хвилин для старшого віку", -пояснюють спеціалісти.

Все що більше - впливає на психічне і фізичне здоров'я. Особливо страждає зір.

"Мала відстань, малий екран, мала величина знака, очі постійно знаходяться в стані спазму, це дуже швидко призводить до міопатії - це короткозорість", - кажуть медики.

До випускного кожен п’ятий школяр має проблеми із зором.

Однак тотальна заборона  з боку матері або батька може викликати лише конфлікт з дитиною.  Психологиня Євгенія Шевченко каже: в першу чергу особисті гаджети доведеться відкласти самим батькам. А потім вже для дитини знайти альтернативу.

"Поступово зменшується час у гаджетах, знаходиться заміна. Батьки йдуть гуляти, грають у настольні  ігри", - каже Шевченко.

Леся діяла саме так, як радять психологи. Її Маргариту просто таки затягнув віртуальний світ. Під час пандемії,  час проведений з гаджетами в руках, з 30 хвилин досяг 6 годин. У реальному житті вона навіть почала копіювати зірок Тік - току. 

"Змінилась поведінка, те як вона почала спілкуватись, як вона себе поводить вдома, ми так не спілкуємось", - сказала Леся.

Повертати свою доньку з соцмереж мама почала маленькими кроками. Леся показувала Маргариті, що крім телефона є настільні ігри,  в які можна грати усією родиною,  мандрівки вихідними, читання разом, і  щоденні прогулянки.

"На довгий період виходимо на вулицю… Вони беруть скейт, самокат якийсь, ролики завжди активно", - додала мама.

За кілька місяців мамина наполеглива позиція потіснила з життя доньки і телефон, і планшет.

"Маленькими кроками, маленькими спробами, але ми дійшли до того, що вона сама повидаляла акаунти і перестала там сидіти.  Це така перемога, ми не заставляли", - сказала Леся.

Зараз для Маргарити немає заборони на гаджети, близько години вона може проводити час з телефоном або планшетом.

Пройшовши цей шлях, Леся добре знає - діти з гаджетами дуже зручні для батьків. Саме вони провокують цифрову залежність - починають  з маленького віку давати дитині телефон замість того, щоб проводити час разом. Та коли це перетворюється в залежність - повернути дитину в онлайн життя коштує чимало особистих зусиль батьків.