Водень для Європи: чи є шанси в України зупинити Північний потік-2
Водень для Європи: чи є шанси в України зупинити Північний потік-2

Водень для Європи: чи є шанси в України зупинити Північний потік-2

Боротьба навколо обхідного для України й усієї Східної Європи газопроводу Північний потік-2 залишається однією з топ-тем медіа та світових лідерів. Адже в найближчі місяці стане зрозумілим, чи вдасться росіянам зрештою добудувати трубопровід, що здатен позбавити транзиту українську газотранспортну систему.

А поки як компромісне рішення Німеччина напрацювала компромісний план – перетворити Україну на експортера водню. Факти ICTV спробували розібратися, наскільки вигідною є така пропозиція.

Україна готова розглянути можливі варіанти компенсації через припинення транзиту після ймовірного запуску російського газопроводу Північний потік-2. Про це в інтерв’ю німецькому виданню Die Welt заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. За його словами, не факт, що Київ влаштують умови, які будуть запропоновані, однак розглянути їх українська влада згодна.

— Північний потік-2 потрібно використовувати, як важіль для тиску на РФ з метою досягнення конструктивної позиції щодо мирного діалогу, – наголосив Дмитро Кулеба.

Згодом міністр конкретизував: Україна виступає проти Північного потоку-2, а умовою його запуску може бути хіба деокупація українських територій і енергобезпека України.

— Це буде чесна компенсація загроз, – заявив Кулеба у своєму Twitter.

Дмитро Кулеба наголосив, що Північний потік-2 – це загроза насамперед безпеці Україні, а не лише економіці.

Водень – не замість, а разом із газом

Можливі варіанти компенсації для України можуть обговорити президент США Джо Байден та канцлер Німеччини Ангела Меркель – під час анонсованої зустрічі в липні.

За даними німецької преси, у Берліні вже напрацювали компромісний план. Зокрема, зробити більш помітною допомогу, яку Німеччина надає Україні. Наприклад, перетворити Україну на експортера водню.

Читайте
Польський Сейм закликав ЄС і НАТО зупинити будівництво Північного потоку-2

Мовляв, якщо Європа хоче досягти своїх кліматичних цілей, їй терміново необхідний водень як енергоносій. А Україну розглядають як одного з основних його виробників і експортерів. І Берлін начебто готовий інвестувати в цю ідею кошти.

Нині водень використовують у хімічній промисловості, але в останні роки він набирає популярності в енергетиці. Водень називають “паливом майбутнього” й бачать основним замінником викопних видів палива.

Нагадаємо, саме водень став пріоритетом для ЄС у стратегії декарбонізації. За 30 років Європа планує припинити викиди вуглекислого газу в атмосферу.

Водневі національні стратегії та плани вже розроблені (або на стадії підготовки) в Австрії, Бельгії, Німеччині, Латвії, Португалії, Іспанії, Франції, Румунії, Польщі, Італії, Нідерландах і Швеції.

Водень можна виробляти просто з води шляхом електролізу, не шкодячи природі. Але потенційні потужності з виробництва “зеленого” водню в Європі не задовольнять увесь попит у наступні 30 років, тому ЄС уже зараз шукає, звідки імпортуватиме цей енергоресурс. Серед основних претендентів – Північна Африка та Україна.

Як виробляють “зелений” водень? У спеціальних установках – електролізерах – струмом воду розкладають на водень та кисень. А згодом у процесі згорання водень знову вступає в реакцію з киснем, утворюючи воду. Усе це – без жодних шкідливих викидів. Щоправда, лише в випадку, якщо для електролізу використовуватимуть насамперед сонячну та вітрову енергію. А в перехідний період – ще й атомну.

Для України це – чудовий шанс задіяти наші атомні, а також сонячні та вітрові електростанції. Тобто джерела електрики в нас є, водні ресурси – є. Не вистачає лише технологій, обладнання, законодавчого врегулювання та підготовленої інфраструктури.

Читайте
США планують вводити санкції у зв'язку з Північним потоком-2 - Держдеп

Адже виготовлений водень ще треба десь зберігати та якось транспортувати. А тут є нюанс: водень – дуже вибухонебезпечний і летючий. У чистому вигляді звичайні металеві труби чи резервуари його не втримують. Він у прямому сенсі проникає через метал, що може спричинити вибухи.

Тому просто пустити в труби водень замість метану не вийде. Для транспортування водень змішують із природним газом. Але, як саме це краще робити, в яких конкретно пропорціях – нині лише вивчають.

— Можна десь до 20% міксувати природний газ із воднем, – наводить приклад радник міністра захисту довкілля та природних ресурсів Олексій Рябчин.

Далі під транспортування газоводневої суміші ще доведеться підлаштувати вітчизняну ГТС, а також під її зберігання – підземні сховища газу (або зробити нові на базі старих соляних шахт). І лише після цього можна буде говорити про реальну можливість споживати та експортувати водень.

— Декарбонізація збільшує попит на відновлювані гази, які можуть транспортуватися існуючою газотранспортною інфраструктурою. Серед таких ми в Операторі ГТС України розглядаємо біометан і водень у контексті завантаження потужностей української газотранспортної системи.

В ОГТСУ створено групу з декарбонізації, яка вивчає можливості транспортування відновлюваних газів магістральними газогонами. Наразі питання в необхідності формування регуляторної бази для ринку водню та біометану, – пояснює директорка з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями Оператора ГТС України Ольга Бєлькова.

В Україні в лютому цього року в Міністерстві енергетики анонсували старт розробки Водневої стратегії, основна мета якої – стати ключовим експортером водню до Центральної та Східної Європи.

Цього року мають запустити й науково-технічне дослідження, напрацювати нормативну базу, необхідну й для розробки Водневої стратегії. За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, потенціал виробництва водню із відновлюваних джерел енергії в Україні до 2035 року сягає 5,5 млрд нанометрів кубічних на рік.

ПП-2 нашкодить водневій енергетиці

Попри всі технічні виклики фахівці упевнені – “воднева революція” неминуча. І Україна має унікальну можливість узяти в ній активну участь, вивівши вітчизняну енергетику на абсолютно новий рівень. Тим паче, що за останні 10 років у Європі спостерігається зниження споживання природного газу, зокрема у зв’язку з декарбонізацією – переорієнтацією на екологічні види палива.

— Це невідворотний процес еволюції в енергетичній сфері. Особливо на тлі зовнішніх викликів, таких як Північний потік-2 і декарбонізація, Оператор ГТС України має переглянути майбутнє української ГТС. Це не означає відмову від опонування Північному потоку-2, але, як і всі європейські оператори, визнаємо необхідність підготовки до майбутніх викликів, – додає Ольга Бєлькова.

Але, коли конкретно такі водневі перспективи стануть реальністю, поки невідомо.

— Інвестиції в ці проекти будуть довгоокупними. Це десяток, а то й десятки років, – прогнозує Олексій Рябчин.

А от Північний потік-2 прагнуть запустити вже цього року. Тому фахівці звертають увагу на явно нелогічність такого варіанту “обміну”, про який пишуть німецькі ЗМІ. Адже саме запуск ПП-2 може негативно вплинути на розвиток водневої енергетики України.

— У нас були діалоги з Німеччиною, у ході яких ми заявили, що Україна готова буде транспортувати “зелений” водень до ЄС. І Німеччина розділяє це прагнення, вона вважає, що у нас є великий потенціал у цій сфері. Але з іншого боку постає питання: як Україна зможе транспортувати водень, якщо з’явиться Північний потік-2, який зменшить транзит газу Україною?

Якщо до Німеччини надходитиме стільки газу з Росії, то чи зможе Україна розраховувати на інвестиції в інший енергоносій? Інвестиції у водень – це один з аспектів “зеленого” курсу, який потребує впевненості. Нафтогаз та Оператор ГТС дуже серйозно сприймають питання виробництва водню і його транспортування.

Зараз ми перевіряємо можливості наших газопроводів. Але якщо буде добудовано Північний потік-2, то рентабельність цього проекту буде під питанням, – нагадує Олексій Рябчин.

Читайте
Північний потік-2 становить загрозу для миру Європи – очільник МЗС Польщі

До того ж просто замінити газ у ГТС воднем не вийде. Потрібно достатня кількість природного чи синтетичного газу для змішування з воднем у безпечній для транспортування та зберігання пропорції. Тому збереження транзиту природного газу до ЄС навіть тут має стратегічне значення.

За словами Олексія Рябчина, інвестори вже цікавляться, що в нас буде з транзитом газу після 2024 року. Тому розглядати водневу енергетику як компенсацію від запуску ПП-2 недоречно, переконані експерти. Запорука успіху вітчизняної водневої енергетики – не лише в інвестиціях і технологіях, а й у геополітиці та економіці.

— Ми маємо прорахувати дуже багато факторів: які варіанти нам вигідніші, які маємо вкласти інвестиції, які мають бути безпекові стандарти. Адже водень – дуже вибухонебезпечний, – нагадує радник міністра.

Боротися до останнього

Фахівці наголошують: допоки по Північному потоку-2 не пішли перші кубометри газу в обхід України, шанси зупинити проект залишаються. І Київ намагатиметься ними скористатися.

Адже це питання не лише економіки, а й геополітики та національної безпеки. Бо позбавлення України транзиту відкриє Росії нові можливості для посилення агресії.

— Якщо через Україну більше не буде транзиту, то вона не представляє інтересу для ЄС. А відтак ЄС і Захід закриють очі на те, що Росія робитиме. За нас ніхто заступатися не буде. Наш захист – це справа наших рук. Це зайвий раз говорить про те, що ми маємо до останнього протидіяти, навіть, якщо відбудеться церемонія запуску Північного потоку-2, – підкреслив Михайло Гончар.

Відтак, аби не дати Кремлю завершити проект, Україна на найвищому рівні має мобілізовувати своїх західних партнерів – щоб ті таки застосували прямі санкції.

— Ми будемо боротися до останнього. Ми маємо робити все, що можемо. Тому що це – питання національної безпеки України, Європи і я б сказав – усього світу, – додає Юрій Вітренко.

Теги за темою
Північний потік-2
Джерело матеріала
loader
loader