Угода "проти України". Чому ніхто не буде вирішувати наші проблеми
Угода "проти України". Чому ніхто не буде вирішувати наші проблеми

Угода "проти України". Чому ніхто не буде вирішувати наші проблеми

Угода щодо "Північному потоку-2" для України – "класика жанру". Ми як "маленька дівчинка", яка віддала себе в жертву "ігор дорослих". Хоча серйозні аналітики і політики прекрасно розуміли, що "Північний потік-2" буде добудований, це тільки питання часу.

Проблема в тому, що Україна за стільки років конфлікту з Росією так і не сформулювала свої вимоги, те, як бачить свою перспективу. А США і Німеччина віддають собі звіт, що їм потрібно для реалізації стратегічних інтересів. Для цього їм необхідна Росія. Хочемо ми чи ні, але, використовуючи нашу залежність (включаючи донорські гроші і бла-бла-бла), нас будуть підштовхувати до того, щоб ми лягали у вигідну їм канву. Якщо не погодимося - це наше право - повинні будемо чесно сказати населенню: "Хлопці, у нас такі витрати, доведеться затягувати пояси, для нас це загрожує тим-то, різко погіршується зовнішньополітична кон'юнктура, а за нею буде погіршення зовнішньоекономічної кон'юнктури". А не вірити в диво, як це робили при Порошенку, а тепер і при Зеленському.

Було очевидно, що ці великі проекти газопроводів зав'язані на забезпеченні енергетичних інтересів таких гравців, як Німеччина

Весь час себе накручуємо, що "чарівник на блакитному вертольоті" вирішить наші проблеми - Кримський міст не добудують, або ж він обвалиться, "Північний потік–2" не закінчать, або він не запрацює (при цьому Німеччина і Росія вбухали в нього десятки мільярдів доларів)... Паралельно забуваємо ще й про "Південні потоки", які виконують точно таку ж функцію, як "Північні". Фактично, ми південний напрямок вже втратили. Точно також втратимо Балкани. Ми впритул не бачимо ризиків, зате віримо, що трапиться диво.

Адже було очевидно, що ці великі проекти газопроводів зав'язані на забезпеченні енергетичних інтересів таких гравців, як Німеччина. Також вони пов'язані з переходом на новий уклад, де газ буде необхідний для виробництва водню, щоб замістити потужності вибуваючих в Німеччині атомних електростанцій, щоб з'явилися маневрові газові теплоелектростанції... простіше кажучи, є двісті і одна причина, чому це потрібно Німеччині, чому вона зайняла жорстку позицію, змусила рахуватися з нею США, яким після Трампа критично важливо навести євроатлантичні мости.

Україні обіцяють виділити мільярд доларів, типу на "зелену енергетику". Але по суті - це крапелька меду у величезній бочці дьогтю

Йшла, йде і буде йти складна гра, де два або три мільярди доларів, за які чіпляється Україна, ніщо на тлі трильйонів доларів, які будуть генеруватися за рахунок цього газу і тих великих проектів, які Німеччина та інші країни ЄС будуть розгортати.

У нас - нерозуміння цього всього, небажання прийняти реальність. І є проблема з тим, щоб спробувати сформулювати повістку, що дозволяє вписатися в ці проекти (при цьому жорстко, говорити про свою позицію, а не витягати для себе якісь крихти). Зараз Україні обіцяють виділити мільярд доларів, типу на "зелену енергетику". Але по суті - це крапелька меду у величезній бочці дьогтю.

Ми постійно дрібнимо, спізнюємося, недооцінюємо наших опонентів та інтереси союзників.

Україні необхідно, щоб був договір, який гарантує, що, якщо відбувається широкомасштабне вторгнення, Німеччина відмовляється від отримання газу через "Північні потоки"

Нам кажуть, мовляв, ФРН буде вживати заходів, якщо Росія буде використовувати поставки енергоносіїв для тиску на інших країни або приймати агресивні дії проти України... мовляв, якщо буде широкомасштабне вторгнення Росії в Україну, Німеччина перестане споживати газ, який буде йти по "Північним потокам". Однак, якщо нам кажуть, що Німеччина нібито бере на себе якісь зобов'язання, але це не фіксується договором, все це порожня балаканина. Ми повинні перестати довіряти такій балаканині. Кожна теза, що стосується України, яка вилітає з вуст наших американських або європейських партнерів, має фіксуватися в тій чи іншій формі зобов'язань. Якщо такої фіксації немає, значить, ми "голі і босі". Ну, не буде нас ніхто захищати, ніхто не буде цей газ зупиняти, якщо буде широкомасштабне вторгнення…

Україні необхідно, щоб був договір, який гарантує, що, якщо відбувається широкомасштабне вторгнення, Німеччина відмовляється від отримання газу через "Північні потоки". Таке рішення має бути задокументовано. Це має бути міжнародний договір з усіма відповідними атрибутами, реєстрацією в міжнародних органах.

"Дорослі" розіграли "велику гру", вирішили все за Україну

Тому зараз завдання наших дипломатів сказати:" Окей, ви говорите, що буде ось так от, давайте фіксувати це в договорі - Німеччина і Україна, або Німеччина, Україна і США (як гарант угоди)". Навіть якщо такий серйозний договір буде підписаний без Росії, ми можемо про щось говорити. Без цього якісь заяви і гарантії нічого не варті. Тому що все це виглядає так: "Можливо, ми будемо домагатися, щоб після 2024 року Росія продовжувала поставки через українську ГТС. А, можливо, ні... Раптом, так зірки складуться...".

"Дорослі" розіграли "велику гру", вирішили все за Україну і тепер кажуть: "Ти маленька, так що виконуй наше рішення". І у нас тепер є простий і одночасно складний вибір - або далі (ми так чинили тридцять років) грати "в довірялки", що хтось буде вирішувати наші проблеми, або прийняти важку реальність, в якій живуть "дорослі", і брати на себе відповідальність, чітко говорити: "Це не відповідає нашим інтересам".

Зеленський спробував почати грати в таку гру. Візит представника Держдепу, злив інформації, що Україні не слід критикувати угоди щодо "Північного потоку-2" - наслідок досить жорсткої риторики України. Але вона ні до чого не призведе (хіба що, до ще більших проблем) без системного плану і розуміння того, з якими викликами зустрінемося.

Юрій Романенко, політолог, співзасновник Українського інституту майбутнього

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram

Теги за темою
Північний потік-2
Джерело матеріала
loader